Том 4 - Леся Українка

1-й вартовий (співає грубим голосом і невлад)

Понад берегом Кокіта ходять смутнії герої, в’ється дим від наших жертов, ллється кров від гекатомб, та чого ж вони сумують?

(Гукає.)

Гей, антистрофу!

К і т а р и с т

Одчепись, не хочу!

1-й вартовий (співає далі сам)

Бо немає сала-м’яса, ані ситого стегенця, тільки дим та кров.

5-й вартовий

Щось не під лад.

1-й вартовий

Дарма, аби до речі!

С і н о п

Сідайте, браття, до вогню хутенько. Хвала богам, ще ж ми на сьому світі, ще є вина, пісень, квіток доволі.

1-й вартовий Та ще й м’ясця!

(Заходжується коло печива.)

С і н о н

(роздає всім вінки, а 1-му, що порається коло печені, сам насуває вінок на голову)

Налийте ж і мені.

(Йому наливають, він п'є. До 2-го вартового.)

А ти чому не п’єш? Хіба не смачно?

2-й вартовий (нерішучо)

Нема води...

3-й вартовий

Та нащо там вода?

Сьогодні й чисте можна пить! Гуляймо!

2-й вартовий

Та чисте дуже в голову вступає...

3-й вартовий

Іще чого! Ну, то не пий зовсім!

Іди, вартуй, як сказано, на брамі.

2-й вартовий Який розумний!

3-й вартовий

То мовчи та й пий,

коли дають.

2-й вартовий п’є, фіал знов наповняють, і він переходить з рун

У руки.

3-й вартовий

Ну, що ж один фіал?

Марудно се, черги тієї ждати.

4-й вартовий (сміється)

Хіба піди в Кассандри попроси жертовних чаш. Оп там вона, у храмі.

Голос Кассандри (з храму)

Вартуй, стороже!

1-й вартовий

Бач, сама озвалась!

Пожди, царівно, хай спечем печеню, тоді й тобі дамо.

Сміються всі.

3-й вартовий

Ба, догадався!

(Здіймає з голови шолом, наливає вина й п'є.)

Чим не фіал?

За його прикладом інші роблять так само.

1-й вартовий

Розумний, що й казати!

Ось і печеня, їжте, милі браття.

(Здіймає один шмат із списа і ділить мечем, кожному по

шматочку.)

2-й вартовий

(їсть)

Сиренька, та дарма, аби гаряча.

С і н о н

Ось на перчину, трохи посмачи.

2-й вартовий Пектиме дуже.

3-й вартовий

То вином пригасиш,— амфора не мала!

4-й вартовий

А як не стане,

добудем другу.

їдять м’ясо, батуючи мечами, їдять садовину і п’ють шоломами вино, дедалі помітно вино починав їх розбирати. Музики тим часом

грають.

2-й вартовий

Ви б іще співали.

3-й вартовий

А ти?

2-й вартовий

Та я за вами, сам не вмію.-

Сінон заграв у флейту, потім передав її флейтистові, тон провадить далі, кітарист підхоплює, інші вступають співом.

Над річкою сад-виноград повився, ой саде-винограде!

Як буде йти до-річки Левкотея, обвий її, мій друже кучерявий...

1-й вартовий Ет, се нудна!

Кітарист

А ти ж якої хочеш?

1-й вартовий

(співає без музики, недоладним речитативом)

Жінки гляди не гляди, не вбережеш, дарма праця, будь ти хоч богом олімпським, мов кривоногий Гефест!

(Хитнувшись, спотикається і падає додолу. Мугикає ще разів два, мов пригадуючи.)

Мов кривоногий Гефест... кривоногий Гефест... (Далі мовкне й засипляє.)

2-й вартовий От так весела пісня!

3-й вартовий

На добраніч!

П’ють далі. Флейтист і кітарист грають тим часом без співів. Дедалі всі, окрім музик, зморені вином, вкладаються долі навколо вогню і засппляють. Сінон теж удає, ніби спить.

Флейтист (перестае грати)

От і поснули!.. Що його робити?

Кітарист

Собі заснути.

Флейтист

Ні, ходім на бенкет.

Допивають удвох решту вина і йдуть до царського двору.

На сцені який час тихо, всі сплять, тільки здалека чутно відгуки музик, пісень, гомону веселого.

Голос Кассандри (з храму)

Чувай, стороже!

Повна тиша. Відгуки затихають. Сінон помалу підводиться і сторожко оглядається навколо.

Голос Кассандри

Гей, чатуй! вартуй!

Сінон зривається, біжить до царського двору і зникає в брамі.

Кассандра (на дверях храму)

Не спи, стороже!

(Завважає сплячих вартових.)

Пробі, вартові!

(Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити, дехто з них ворушиться, бурмотить щось невиразне, але жоден не має сили прокинутись. Кассандра подається до царського двору, волаючи)

Гей, хто живий?

Гей, хто живий? Троянці!

Назустріч їй з царської брами виходить С і н о н, аз ним узбровні елліни: Менелай, Агамемнон, Одіссей, Аякс, Діомед. Вони схрещують списи і загороджують Кассандрі дорогу.

Аякс

Стій, дівчино! Ти хто така?

Одіссей

Та се ж

безумная Кассандра, чи не знаєш?

Кассандра (хоче прорватись поза списи)

Троянці! Зрада! Зрада! Гей, троянці!

Агамемнои Схопіть її та зав’яжіть їй рота!

Кассандра хутко обертається і втікає в храм, там вона припадав до Палладіона, щільно обіймаючи статую.

Кассандра

Не руште! Я під захистом святині!

Аякс

Іще чого!

Діомед

Дарма! Ти наша бранка.

Діомед хапає Кассандру за ту руку, де патериця, Аякс хапає її за волосся, вона чіпляється вільною рукою за п’єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п’єдесталом падає додолу. Вояки витягають Кассандру з храму, в’яжуть їй руки, не одбираючи патериці, ремінням від мечів, а потім саму прив’язують до колони в портику храмовім над сходами.

Тим часом Сінон, Мепелай, Агамемнон та Одіссей одчиняють Скей-ську браму, а Діомед вертається в храм і забирає Палладіои.

Діомед

(гукає)

Наш, наш Палладіон! Сюди, герої!

В одчинену браму лавою суне ахейське військо. Кассандра (волає, зібравши всю силу)

Прокинься, Троє!! Смерть іде па тебе!!!

В царськім дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. Еллінське військо хутко сповняв весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої. Незабаром здіймається в місті великий лемент, перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі; за' ними навздогін збройні елліни, кого хапаючи, кого вбиваючи. Згодом займається пожежа. Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з’являються переможці елліни, іцо женуть списами * поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов’язаних у стяж троянців і троянок, одних заводять у храм, інших виводять за Скейську браму, інших примушують сідати долі на майдані, тоді тії падають ницьма на землю і голосять. Бранок з Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри. Коли заметня потроху втихає, то коло Кассандри вже є Андромаха, Поліксена і ще скілька жінок.

Андромаха

(ридає)

Моя дитино! Синоньку єдиний!

Навіщо я тебе на світ родила!

Розбили!.. Вбили!.. Кинули об камінь!..

Поліксена

Ой лихо тяжке! Батеньку! Матусю!

Наложницею стане