Альтернативна Еволюція - Олександр Павлович Бердник

Дівич-Гора. В ній упокоїлась Пресвята Діва — Покровителька і Мама Русів. Стовп Вогню палахкотить над казковою усипальницею. І сама вона в нових іпостасях, в інших тілах не раз приходила на свою землю, щоб скропити Благословенний Край Божою сльозою.

Діти Христа! Божі Птахи! Нам пора! Збирайтеся в дружнє коло, учіться літати. Треба прийняти на свої крила море вогню, щоб оновити Планету. Ми не покинемо духовного спадку народів у сатанинській безодні. Омита Блакитними Дощами, Земля підніметься до Нової Оселі разом з нами!

Не за морями, не за горами Учитель! Не в далекому небі. Його кров пульсує в наших артеріях, його серце відлунює в наших серцях, його Образ сповнює наше єство Вогняним Тілом Сина Божого, вимітаючи з тілесного храму прадавнього Дракона — місячного монстра обману.

Останній Герць наступає. Чути грізний стукіт небесних копит. Божий Лицар сідлає коня. І Рука Благословляюча на Чолі.

Прокиньтесь, діти Христа! Радуйтесь! Уроча пора настала!

* * * Правічна радість, священний трепет На тій межі, що зветься смертю. Щезають маревні вертепи, Замком таємним зправік заперті… Підняти парус — і в чисте море, У таємничість Праокеану! Пусті страхи душа поборе І попливе в краї незнані… Хай виринають дивосвіти В стихійнім танці світил та духів, Сади промінні розвинуть віти, І Слово Боже торкнеться слуху. Лиш не жахайся межі тієї, Яка з правіку зветься смертю, А прагни мужньо понад нею, До Бога крила розпростерши…

Посестри й Побратими! Тоді, після Голгофи Сина Божого, я вивів вас, сіячів Зерен Христових, на родючі землі Русі-України. Не нам судити, яка зернина дала кращий плід. Вітець Небесний та Діва Пречиста справедливо оцінять наш космоісторичний Іспит.

Нині прозвучав для Дочок і Синів завершальний Указ Христа — вийти з лабіринту Землі на нове Поле, приготовлене Сином Бога у сфері радості. Корабель готовий. Грядущі роки наповнять його вітрила нездоланною потугою для виходу в океан Духу… Моряки Божої Бригантини, приступайте до праці!

* * *

І запитав я Учителя: чи дає Він Дозвіл оприлюднити Вість про Місію Андрія та Мами Христової у Слов'янськім Краю?

І Сказав Учитель: — Хіба у вас є сумніви? Хіба не прийшов Я на Землю? Хіба не пройшов по ній? Хіба не приніс вам Вість від Батька Небесного?

А хто заперечить це, — той ніколи не буде ні зі Мною, ні з Батьком!

АМІНЬ!

Добрий Господарю! Відпусти мене! Дай мені Знак — чи праці кінець? І я помчуся в політ нестримний До Тайного Вирію — навпростець! Хто буде зі мною? Лиш той, хто всюди Живе в моїм серці, у глибині… Добрий Господарю! Коли це буде? Слово Нечутне шепни мені…

Липень, 1995

Київ — Гребені — Вітаполіс

Пісня Надземна
Бесіди з Учителем Серця

Від упорядника

«Пісня Надземна» — це духовний щоденник Олеся Бердника, Знаки його Контакту із сутністю, що її письменник називав Учителем Серця. Уперше нечутний Голос пролунав у 1962 році, під час мандрівки Олеся Бердника в Алтайських горах, — і з того часу супроводжував письменника за робочим столом і в подорожах, у часи літературної слави і в пермських таборах у період другого ув'язнення, постійно дарував силу і наснагу, підтримував і надихав.

«Пісня Надземна» — це ще одна сторінка творчості мислителя Олеся Бердника, який прагнув знайти відповіді на вічні запитання у кожну мить свого життя.

Українською мовою в повному обсязі друкується вперше.

Текст подається в авторській редакції.

ШУКАЧЕВІ ТАЙНИ — БРАТЕРСЬКЕ ВІТАННЯ

Шукачу!

Ми стрічаємося з Тобою на гірській стежині. Це вже прекрасний знак. Мало хто прямує в гори для мізерної мети. А якщо й вирушить хтось злий на висоти — то неминуче загине: про це багато могли б розповісти глибокі прірви й ущелини, що ковтають жадібних і нещирих мандрівників, у душі котрих не горить Священний Знак.

Проте облишмо мертвих у спокої — вони вийшли з мари, вони пішли в мару.

Поговоримо про живих.

Я дивлюся в Твої очі, Шукачу, і бачу в них відблиск Вічного Вогню. Щоб вшанувати цього невтомного творящого посланця Тайни, запалимо на скелі багаття Ім'ям Христа. Може, хтось прийде на поклик Полум'я. Якщо Брат — він посилить наше прагнення до Тайни. Якщо ворог — він стане нам Братом або згорить у священному Багатті.

Простягнімо руки над Вогнем, торкнемося долонь. І вже нема двох. Народився Єдиний.

Обміняємося досвідом віків. Обміняємося Священними Знаками.

З цієї Високої Гори глянемо ще раз униз, на світ, котрий ми залишаємо для нового, небувалого Творення. У нас було досить терпіння, щоб лікувати людей і будити. Так багато років і віків ми горіли на вогнищах зради, конали на хрестах ганьби й страждання, знемагали в темницях жорстокості й муки, аби лише люди Землі могли почути