Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра

“Давно немає літа з нам и...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 197.

“Я е стелись, тумане, не шуміть, т о п о л /...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 197.

“З дерев опадає убранн я...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 198.

“У синім безгомінні...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 198.

“Тихий сад піснями не цвіт <?...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 199.

“В д а л я х хитається й тон е..Г — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 200.

“Л/ і ж гілок віття неба просин ь...” — Подається за кн. “За владу Рад”, с. 88. Датується орієнтовно за часом написання інших творів розділу “Осінні ноктюрни”.

“У с к в е р і дітей голосочк и...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 200—201.

“У небі так ясно і ч и с т о...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 201.

“Точать води камін &...” — Подається за кн. “За владу Рад”, с. 92. Датується орієнтовно за часом написання інших творів розділу “Осінні ноктюрни”.

Зі мною знов любов м о я...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 201—202.

“Дивлюсь на оголені віт и”. — Подається за кн. “За владу Рад”, с. 94. Датується орієнтовно за часом написання інших творів розділу “Осінні ноктюрни”.

“Холодний цвіт, холодний і п у х к и й...” — Подається за кн. “За владу Рад”, с. 96. Датується орієнтовно за часом написання інших творів розділу “Осінні ноктюрни”.

“Я е хвилюють даль пташині крик и...” — Подається за кн. “За владу Рад”, с. 97. Датується орієнтовно за часом написання інших творів розділу “Осінні ноктюрни”.

“Вже осені кругом передчутт я...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 202—203.

“77 е р ш и й сніг на листки з о л о т а в /...” — Подається

і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 203.

ПОЗА ЗБІРКАМИ

Чи вже не пора. — Вперше надруковано у вид.: Універсальний журнал (1928. — 2 груд.) у спогадах автора: “Мій перший твір. Чи не пора...

1918 року, коли німці захопили Україну, я вчився в сільськогосподарській школі при ст. Яма, Північно-Донецьких залізниць.

В Бахмуті почав виходити журнал учневої молоді “Вільна Думка”, де й надрукували мого першого вірша “Чи вже не пора”.

Вірш такий (далі наводиться текст. — С. Г.).

Перший надрукований “вірш”... Та ще й в журналі. Я носив цього журнала, як зірку, і показував знайомим. Я не сміюся з тих хвилин радости, і з вірша — мого першого наївного вірша, — моєї дитинки, що потонула в громі громадянської війни. Повстанцем возив і носив я

з собою цей журнал і коли думав, що умру від тифу, подарував його сестрі-жалібниці, щоб передала його моїй матері.

Чудно. Тепер у мене жодної збірки моїх поезій (пороздавав), жодної книжки, де пишеться про мене. Такий я став розгублений. А тоді... Чудно, чудно... Затуманився образ смуглявого наївного селюка, одлі-тають спомини про грози минулого й перший вірш, як мій перший постріл”. Передруковано у вид.: Ваплітянський збірник // Канадський Інститут Українських Студій. — Торонто: Мозаїка, 1977. — С. 111. Подається і датується за цим виданням.

На спомин. — Цей та інші вірші (включно із віршем “До зброї! Як один, хто в грудях серце має!”) були написані. В. Сосюрою в зошиті, що зберігається тепер разом із архівом українського письменника Аркадія Панасовича Любченка (1899—1945) в Торонтському університеті, переданий туди відомим ученим проф. Юрієм Луцьким. Публікуючи у згадуваному “Ваплітянському збірнику” два вірші (“Там чорний лотос...” і “Ми любим на словах буть сильними душею...”), проф. Ю. Луцький подав таку примітку:

“Рукопис збірки віршів Сосюри переховується в архіві Любченка. На титульній сторінці зошиту є напис: “Хай жеве (!) вильна Україна”, а дальше:

Вірші В. Сосюри

На добрий вспомин борцю за волю залитої сльозами і кровью Неньки О. Шаркому від В. Сосюри

В бльокноті є 12 коротких поезій, написаних Сосюрою в період від квітня 1918 р. (Верхнє) до 15 лютого 1919 (Проскурів) під час перебування автора в армії УНР. Розвідка упорядника про цю збірку появилася в англійській мові: Сеоі^е 3. N. Ьискуі, “А Ідігісізі’з Кесогсі оГ іЬе Кеуоіиііоп: А Моїе оп ап иприЬІізЬегі Соїіесііоп оГ Уегеез Ьу Уоіосіу-туг Зозуига”, Сапасііап Зіауопіс Рарегз, III, 103—108 і в українському перекладі в журналі “Молода Україна” (березень, 1960). Див. також: Юрій Бурляй, Заокеанські фальсифікатори, “Літературна Україна” від 27 лютого 1962 р. Тут друкуються лише дві поезії зі збірки, яка має в собі більше історичної як літературної вартости”.

Подається за ксерокопією зошита В. Сосюри із архіву А. Любчен-ка, наданої проф. Ю. Луцьким для публікації проф. В. Морен цю, за що упорядник видання висловлює їм щиру вдячність. Під віршем стоїть підпис: “О. Шаркий” — особи, якій В. Сосюра подарував свій зошит. Авторство О. Шаркого сумнівне, оскільки текстологічний аналіз вірша схиляє до думки, що твір належить В. Сосюрі, але, можливо, був переписаний його товаришем.

Н і, н /7.. — Подається за ксерокопією автографа у зошиті В. Сосюри, в якій не відтворено останнього рядка і дати написання вірша. Датується орієнтовно за часом написання наступних віршів і примітки проф. Ю. Луцького, який зазначив, що поезії в зошиті написані “в період від квітня 1918 р.” Можливо, саме цей твір написано у м. Верхнє у квітні 1918 р.

Зірниці. — Подається і датується за ксерокопією автографа у зошиті В. Сосюри.

Пісня. — Подається і датується за ксерокопією автографа із зошита В. Сосюри.

“Я бачив, блідий брат