Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів - Андрій Кузьменко

Плани на тоді, коли

Прийде хтось інший,

Плани на тоді, коли...

І так писав я вечір весь,

Прийшов хтось і сказав: субота.

Я пишу то, я пишу все,

А завтра вранці на роботу.

Плани на тоді, коли

Не маєш сили,

Плани на тоді, коли

Не маєш часу,

Плани на тоді, коли

Прийде хтось інший,

Плани на тоді, коли...

Я вже не їм і не лягаю,

Я плани маю і складаю.

То ті, хто так собі жиє,

Не знає, хто він є і де,

Є і де...

«Побєда»

Я їздив на «Побєді» там, де рівно, і по горах,

Ше я їздив і по лісі, де ведмеді жиють в норах.

 Я купу всього видів, купу всього чув і мав,

А багато ще такого, шо я навіть і не знав.

Я лягаю на дивані і не хочу засинати,

Зараз буде «Музобоз», і я хотів би там заграти.

Де я був і що я бачив, вже нічого не пам’ятаю,

А для того завтра рано на «Побєді» виїзжаю.

Я вже синій, бо так кожен день,

Цілий день я їду в своїй «Побєді»,

Цілу ніч вона може, але я засинаю,

Але я доїду, бо музика грає...

Бо музика грає...

Бо музика грає...

І знову через поле, через ліс і через гай

Я їду на «Побєді», збоку пташки пролітають.

Я знаю всі дороги, ну а може, і не знаю.

Та я просто скоро їду, мене ровер обганяє.

Я дуже сильно люблю вишивати на «Побєді»,

Вона має грубі двері, як у школі в туалеті.

Я їду, вітер дує, і аж кола відлітають,

Вже коли повідлітають, то ніхто не полапає.

Понурі танці

Там, на паркеті, робиться страх — то понурі танці.

Всі на одному місці стоять, тільки я хитався.

Вітер холодний на місці застиг, можна в руки взяти,

Не розберешся — кудись треба йти, бо хочеш спати.

Змучені ноги понуро ходять по воді...

Солодкі муки... то не мій сон... я тут є чужий...

Притулися

А під ногами вже нападало листя — то осінь,

І на роботу з ранку встати не хочеться зовсім.

А ти пішла і вже ніколи не прийдеш... так сумно...

Метро відкриють через пару хвилин... буде шумно...

Притулися тихенько,

Обійми мене ніжно,

Знаєш — зовсім не смішно...

На джипах їздять молоденькі дівчата — на фітнес,

А з тепловоза хтось зливає соляру — то бізнес.

А ти пішла і, може, вечором прийдеш — я скучив,

В лице піском кидає вітер — ну як він замучив!..

А зверху часто хмари плачуться нам на погоду,

Хоч неживі вони, а все-таки трохи їх шкода.

А я нап’юся пива з самого ранку — я вільний,

Нарешті Бог почув мене і хтось вкрав мій мобільний...

Просто ми

Візьми свою гітару, напиши два слова,

Дай свого серця ритм — і буде пісня нова.

Дай своїх вулиць шум і запах сигарети,

Мороз по шкірі, джінси і старі касети.

То є просто рок,

Просто ти,

Просто я.

То є просто рок,

Просто ми

Не просто так придумали...

Включи транзистор зранку і не падай з ліжка,

То просто радіо заграло твою пісню.

То просто ді-джей в’їхав в твої тексти,

Під неї вперше хтось займеться сексом.

Сто тисяч рук злітає за акордом в небо,

Сто тисяч пар очей запалить твою сцену.

Сто тисяч голосів співає твоє соло,

Візьми свою гітару, напиши два слова...

Птахи

Раз високо в небі

Я зустрів чужих птахів.

Всі вони летіли

Звідтам, де і я хотів.

Крилами шуміли,

Наганяли дикий страх.

Потім в воду сіли

Просто в мене на очах.

І я собі захотів

Політати десь під небом.

Двоє гарних крил —

І мені вже ніц не треба.

Я собі захотів

Подивитися на люди.

З висоти птахів

Я побачив то, шо буде.

На старих деревах

Вони мають свої хати.

То не є далеко,

Та не можна їх дістати.

Вони мають крила

І не роблять зла нікому

А як стане зимно,

То летять собі додому.

І я собі захотів

Політати десь під небом.

Двоє гарних крил —

І мені вже ніц не треба.

Я собі захотів

Подивитися на люди.

З висоти птахів

Я побачив то, шо буде.

Разом ми

Чи не бачиш, шо я стараюся,

Але трудно є плавати на

Такій глибокій воді, як ми.

Я чую твій шепіт...

Чи ти чуєш, шо я вмираю,

Але прощатися — то ніби так,

Як би трохи вмирати...

Ти чуєш, шо кажу?

На мілизні потонуло

Менше, ніж ми.

Але будемо разом,

Разом ми...

Чи не бачиш, шо я стараюся,

Але трудно є плавати на

Такій глибокій воді, як ми.

Я чую твій шепіт...

Руки медузи

Там, де глибока і