Вирок для магесси - Надія Залива

– Не помічав такого, – замислився ватажок. – Але швидше за все, сьогодні до вечора Візенбург поїде із замку, – Савітар уже одягнув свій костюм, і випробовував його. Рухи виходили скутими.

– Не поїде, поки дізнавач особисто його не відпустить.

– Він уже тут? – Савітар здивовано глянув на помічника.

– Ще немає. Але опівдні прибуде.

– Аберкорн поспішив, – зауважив Савітар.

– Немає нічого дивного, адже вбили маркграфа.

– Так. Ти маєш рацію, – підтвердив ватажок. – Ходімо.

– Думаєш, герцог оцінить твій клинок? – поцікавився помічник.

– Справді, – Савітар без вагань кинув меч на стіл. – Треба щось менш помітне.

Ватажок оглянув свій арсенал і вибрав два невеликі клинки. Один він прилаштував на поясі, інший сховав у халявці чобота.