Вирок для магесси - Надія Залива

– Покої герцога Візенбурга з герцогства Вітерії, – знову заговорив слуга.

– Він прибув із охороною? – здивувалася міледі.

– Так. Це була одна з умов герцога.

Дівчина сильніше натягла каптур, приховуючи обличчя, проходячи повз охорону герцога.

Коридор закінчився, і Роден повернув у непримітну нішу зі сходами на третій поверх. Тут вони опинилися у точній копії попереднього коридору. Була лише одна відмінність: покої розташовувалися праворуч, вікна – ліворуч.

Маркіза озирнулася назад, упевнившись, що сходи закінчуються на третьому поверсі.

– Так, міледі. Замок старий, і має досить незвичне планування. Тут немає можливості одразу піднятися на третій поверх, – ніби прочитавши її думки, відповів Роден. – Сподіваюся, це не завдасть вам занепокоєння?

– Ні, що ви. Все гаразд, – запевнила його міледі.

– Покої маркграфа Сорето з Суенської марки, – оголосив Роден, коли вони зрівнялися з однією з кімнат.

Порив вітру увірвався в коридор крізь відкриті віконниці, і загасив одну з жаровень.

Яскрава іскра спалахнула на руці Родена. Він підійшов до жаровні і запалив у ній вогонь. Дівчина здивовано спостерігала за його діями.