Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії. - Анатолій Чабан

По-різному запам’яталась танкістам зустріч у Звенигородці. Механік-водій танка 233 танкової бригади старший сержант І. Г. Сокур згадував: «Ми рухалися центральною вулицею Звенигородки. Назустріч нам рухався танк, який ми не розпізнали й обстріляли. Він також відповів. З’ясувалося, що це танк Т-34 2 Українського фронту. Ми під’їхали впритул один до одного, вийшли з машин і обнялися, потім дістали свої запаси, трішки випили за зустріч і роз’їхалися». Старший сержант І. Г. Сокур у боях за Лисянку, Звенигородку, Товсті Роги гусеницями танка подавив дві протитанкові гармати з обслугами; екіпаж танка знищив станковий кулемет, самохідну гармату, 3 протитанкові гармати, 2 мінометні батареї, близько 60 солдатів і офіцерів противника. І. Г. Сокур був нагороджений медаллю «За відвагу».

У повоєнний час у центрі міста Звенигородки на честь зустрічі танкістів 1 і 2 Українських фронтів встановлений пам’ятник: на постаменті застигнув танк Т-34.

Для відновлення втрачених позицій в районі Тишківки — Капітанівки командування 2 Українського фронту залучало 18 танковий корпус 5 гвардійської танкової армії, стрілецькі дивізії 4 гвардійської та 53 армій, а також 5 гвардійський Донський козачий кавалерійський корпус. Упродовж 27-29 січня там точилися жорстокі бої. Авіація противника групами по 15-20 літаків бомбила бойові порядки військ Червоної армії. 28 січня зафіксовано 120 літако-вильотів. Населені пункти по кілька разів переходили з рук в руки.

Зокрема, 28 січня 110 танкова бригада 18 танкового корпусу протягом п’яти годин відбивала безперервні контратаки противника, втративши 9 бойових машин, з 8 танками та незначною кількістю боєприпасів (8-10 штук на танк) опинилася у вогневому кільці. Командиру бригади вдалося до 22 години вивести танки з оточення. 29 січня 170 танкова бригада 18 танкового корпусу, одержавши підкріплення (22 танки «Валентайн»), розпочала наступ на Тишківку, до 13 години досягла південної околиці Писарівки, де відбивала танкові контратаки противника. Бригада знищила 16 німецьких танків, але й сама, залишилася з 7 бойовими машинами. 18 танковий корпус підтримували дивізії 26 стрілецького корпусу 53 армії та 94 стрілецька дивізія (з 28 січня 1944 року у складі 4 гвардійської армії). Однак недостатньо чітка взаємодія між танкістами і піхотинцями призводила до розрізнених дій.

Підрозділи 4 гвардійської армії стримували противника на лінії Ташлик, Сердюківка, західна околиця Капітанівки, Журавка, частиною сил намагаючись вийти в район Матусова.

5 гвардійський Донський козачий кавалерійський корпус одержав завдання вийти в район Журавки, Турії, Капітанівки і вести наступ у напрямку Шполи, Топильної, Вільшани. Однак 27 січня кавалеристи безуспішно намагалися прорватися через Капітанівку, Тишківку. Вони опинилися в епіцентрі боїв.

У ніч з 27 на 28 січня 63 кавалерійська дивізія у пішому строю, подолавши опір німецьких військ, зайняла Тишківку. Першими в село увірвалися козаки 214 кавалерійського полку. Бій за центральну частину населеного пункту продовжувався до ранку. На світанку в село увійшов 220 кавалерійський полк, а близько 12 години — 223 полк.

Противник силами мотопіхотного полку, до 25 танків, 4 самохідних гармат «Фердинанд» та шестиствольного міномета чинив шалений опір, намагаючись утримати Тишківку в своїх руках. Ціною величезних зусиль козакам 63 кавалерійського корпусу вдалося утриматися на зайнятих позиціях. У той же час 11 гвардійська кавалерійська дивізія, відбивши 8 сильних контратак противника, зайняла в’їзд у Капітанівку.

27 січня командування кавалерійського корпусу одержало наказ командуючого військами 2 Українського фронту генерала армії І. С. Конєва вивести кавалеристів з району бойових дій, передавши їх позиції стрілецьким частинам. Проте зробити це було неможливо. У ніч з 28 на 29 січня противник, пустивши вздовж Тишківки танки, відрізав ескадрони 63 кавалерійської дивізії від командних пунктів усіх трьох кавалерійських полків, був перерваний зв’язок командування дивізії з командуванням корпусу. У паніці 223 полк та артилерійські полки відступили, козаки 214 та 220 кавалерійських полків залишилися на зайнятих позиціях, відбиваючи численні контратаки німецьких військ. За дві доби 214 кавалерійський полк відбив 12 контратак, втратив убитими 20 осіб, пораненими 60.

Протягом 29 січня 11 гвардійська та 63 кавалерійські дивізії спільно з 18 танковим корпусом продовжували бої за Тишківку. У другій половині дня, відбивши дві контратаки танкових груп (6 і 13 танків) противника з району Юзефівки в напрямку Писарівки, закріпилися в Тишківці, з’єдналися з військами 26 стрілецького корпусу 53 армії, які вступили в західну частину села. Був створений коридор шириною 5 км, пройшовши через який 11 гвардійська кавалерійська дивізія до 17 години досягла Журавки, 63 кавалерійська дивізія вела бої в районі Юзефівки, 18 танковий корпус вийшов на західну околицю Тишківки.

Так закінчилася спроба німецьких військ зірвати плани командування Червоної армії на оточення і знищення корсунь-шевченківського угруповання.

Противник був відрізаний від основних сил. Однак у бойових порядках військ Червоної армії були розриви, через які оточені війська могли вийти або одержати допомогу. Постало завдання терміново створити суцільний внутрішній і зовнішній фронти оточення.

Для створення суцільного внутрішнього фронту залучалися війська 27 армії 1 Українського фронту, 4 гвардійської армії та 5 гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу 2 Українського фронту.

30 січня з рубежу Журавка, Турія перейшли в наступ кавалеристи. 12 гвардійська кавалерійська дивізія зав’язала бої за Матусів, Сигнаївку, Надточаївку.

31 січня під час боїв за Надточаївку навідник станкового кулемета 47 гвардійського кавалерійського полку гвардії сержант О. І. Іринін на тачанці увірвався в бойові порядки противника і зі станкового кулемета знищив понад 100 солдатів. За відзнаку в Корсунь-Шевченківській операції йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Того ж дня під час бою за Сигнаївку відзначився командир гармати 43 гвардійського кавалерійського полку гвардії старший сержант В. О. Рижаков. Відважному артилеристу за героїзм і мужність під час Корсунь-Шевченківської операції було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У нагородному