Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії. - Анатолій Чабан
8 лютого 1994 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, на базі реорганізованого Музею історії Корсунь-Шевченківської битви був створений Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник. Крім історичного музею та художньої галереї, до складу Заповідника увійшли на правах філіалу літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького в селищі міського типу Стеблеві та на правах науково-дослідного відділу меморіальний музей К. Г. Стеценка в селі Квітках. Домінуючу роль продовжує відігравати музей історії Корсунь-Шевченківської битви. За підрахунками, музей відвідало до 1 млн відвідувачів. Серед почесних гостей, зокрема, були учасники Корсунь-Шевченківської битви: тричі Герой Радянського Союзу льотчик І. М. Кожедуб, повний кавалер ордена Слави Герой Радянського Союзу І. Г Драченко, почесний громадянин міста Корсуня-Шевченківського Герой Радянського Союзу В. П. Лакатош, Герой Радянського Союзу С. Г Постєвой.
Експозиція музею історії Корсунь-Шевченківської битви проіснувала без значних змін майже 30 років. У 2005 році була завершена його реекспозиція, що тривала понад 5 років. Серед авторів експозиції — П. Л. Стецик, Л. Г. Овсієнко, Т. Ю. Полякова, А. І. Бахмут, Г. І. Давиденко, О. В. Ковтун. Пожертви на створення експозиції свого часу надали військовий аташе Чехії М. Мюк, редактор газети «День» Л. О. Івшина, голова Національної ради жінок України І. Є. Голубева, учасник Корсунь-Шевченківської битви, воїн мотополку СС «Германія» 5 танкової дивізії СС «Вікінг» Й. Крешер. Напевно, це перший музей в Україні, в експозиції якого події II Світової війни були подані з двох точок зору: радянської та німецької, показана спільність інтересів режимів СРСР і Німеччини наприкінці 30-х років XX ст., що суперечило принципам міжнародного права.
Основна мета, яку переслідували науковці при побудові експозиції, — це на засадах аналітично-критичного аналізу II Світової та Великої Вітчизняної воєн, у тому числі Корсунь-Шевченківської операції, показати війну на теренах України як безмірну трагедію всіх народів, що брали в ній участь; показати роль і місце солдата на війні; показати долю українців, які потрапили в полум’я війни. Реалізація цих завдань мала зробити музей історії Корсунь-Шевченківської битви Храмом Пам’яті всіх живих і полеглих. Можна вважати, що поставлена мета пройшла випробування часом, адже в музей, крім ветеранів Радянської армії, їх рідних, приїжджають учасники битви-ветерани Вермахту та СС, а також їх рідні. Саме на протиставленні позицій радянської та німецької сторони створилась можливість підняти на значно вищий щабель мужність і героїзм простого радянського солдата, який виніс на собі весь тягар війни. Тому невипадково рефреном експозиції є фотографії воїнів рядового та сержантського складу.
Для побудови якісно нової експозиції використано значну джерельну базу, насамперед матеріали Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (місто Подольськ) та Інституту військової історії США (Вашингтон), де зберігаються архіви Вермахту та СС; особисті речі, спорядження, зброя, документи, фотографії, спогади ветеранів як з радянської, так і з німецької сторони тощо. Необхідно сказати, що в показі німецької сторони музей отримав значну допомогу і підтримку з боку дослідників військової історії Дугласа Неша (США) та Мартіна Богарта (Бельгія).
Позитивні рецензії на експозицію були отримані від доктора історичних наук, професора М. В. Коваля та науковців Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». Об’єктивне висвітлення історії Корсунь-Шевченківської операції дістало високу оцінку з боку колишнього начальника Інституту військової історії Міністерства оборони Російської Федерації О. А. Кольтюкова та науковців Національного університету оборони України.
Серед раритетів експозиції, зокрема, є бойові прапори військових частин, яким присвоєно найменування «Корсунських»; маршальський мундир І. С. Конєва — командуючого 1 Українським фронтом, кашкет і шабля І. В. Галаніна — командуючого 53 армією, бурка і кітель С.Г. Трофименка — командуючого 27 армією, гімнастерка С. Я. Красовського — командуючого 2 повітряною армією, особисті речі командира 11 армійського корпусу Вільгельма Штеммермана; роботи художника П. О. Кривоногова. З 1959 року в третьому залі музею експонується човен, на якому воїни Червоної армії форсували Дніпро в районі Букрина. Половина фондових колекцій, а це майже 30 тисяч, пов’язана з подіями Великої Вітчизняної війни. З них в експозиції представлено до 4 тисяч, котрі розповідають про бойові подвиги воїнів Червоної армії в Корсунь-Шевченківській операції.
Найважливішим в експозиції є те, що тут без нав’язування політичної точки зору формуються в кожного відвідувача на підсвідомому рівні об’єктивні знання про історичні події, а це є досить вагомим чинником у збереженні довіри до музею. Аналізуючи представлені експонати, відвідувачі самостійно можуть зрозуміти самопожертву радянських людей в боротьбі за визволення своєї Батьківщини.
Під час проведення в музеї уроків, тематичних екскурсій, зустрічей з ветеранами та їх рідними, а також при читанні лекцій, експонуванні виставок є можливість показати учнівській та студентській молоді відданість старшого покоління інтересам держави, щирості в їх любові до Батьківщини і готовності віддати за неї життя у роки Великої Вітчизняної війни. Це є досить важливим моментом у патріотичному вихованні підростаючого покоління.
Особливістю музею історії Корсунь-Шевченківської битви є те, що він розміщений в пам’ятці архітектури XVIII—XIX ст. Проведення в його залах різних просвітницьких заходів допомагає наблизити музей, а значить історію, до молоді. Зокрема, у центральній залі палацу до роковин Корсунь-Шевченківської битви відбуваються Свята солдатської пісні, на які приходять учні шкіл та студенти педагогічного коледжу і разом з ветеранами війни та праці співають пісні військового часу. Єднання поколінь має велике значення як для ветеранів, так і для підростаючого покоління. Під час проведення Європейської акції «Ніч музеїв» досить популярною серед молоді є театралізована екскурсія нічним музеєм, під час якої «оживають» учасники та свідки тих трагічних і героїчних подій.
Науковці Заповідника приділяють багато уваги
