Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії. - Анатолій Чабан
Значний інтерес для відвідувачів музею представляв макет «Корсунь-Шевченківська битва» (розмір 6 х 4 м), виготовлений у грудні 1956 року художниками Черкаського товариства художників А. Ф. Дьоміною і К. Ф. Дьоміним при «воєнній консультації і планіровці макету» завідувача відділу музею В. С. Кришовського. На макеті був показаний останній день битви — 17 лютого 1944 року. Грандіозність битви підкреслювали 3622 об’ємні фігури та 1400 дерев. За технікою виготовлення — це був перший такий макет в Радянському Союзі.
У 1959 році була відкрита оновлена експозиція музею, що будувалась за етапами війни і Корсунь-Шевченківської операції. До неї були включені експонати, отримані від 167 учасників битви. Новизною експозиції став зал бойової співдружності радянських і чехословацьких воїнів, які воювали на зовнішньому фронті. А у 1960 році в експозиції виставки «Корсунська битва 1648 року» був встановлений макет битви під Корсунем (розмір 2,5 х 5 м). Він власноруч був виготовлений В. С. Кришовським. На ньому знаходилось 3008 відлитих металевих фігурок запорозьких козаків, повсталих селян, татарських, польських і німецьких воїнів, гармати, карети, вози.
У 1965 році, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР, музей отримав назву «Музей історії Корсунь-Шевченківської битви».
Значною подією у 1967 році для колективу музею було нагородження його директора Миколи Даниловича Гупала орденом «Знак Пошани», вдруге він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора у 1981 році. Під його керівництвом до 25-річчя Корсунь-Шевченківської операції, яку відзначали на державному рівні, була побудована нова експозиція музею історії Корсунь-Шевченківської битви. Над нею спільно з науковцями, зокрема В. К. Харченком, Л. А. Руденко, А. І. Бахмутом, А. Г. Ніколенком, Г. М. Шаровою, впродовж січня — лютого 1969 року працювала група художників на чолі з І. Р. Зилбаллодісом комбінату «Максла» художнього фонду Латвійської РСР. У ході реекспозиції були демонтовані обидва макети, про які навіть до сьогодні згадують корсунці. Створену експозицію значно доповнила і збагатила діорама «Корсунь-Шевченківська битва. 17 лютого 1944 року» (автори — харківські художники В. В. Парчевський, І. Я. Ефроімсон і В. Л. Мокрожицький). Всього в експозиції було представлено 2283 предмети основного фонду. На відкритті експозиції 16 лютого 1969 року були присутні колишній командуючий 2 Українським фронтом І. С. Конев та льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу Г. Т. Береговий. До ювілею перед приміщенням музею був відкритий майданчик зброї періоду війни.
Цього ж дня, 16 лютого, відбулось відкриття першої черги Корсунь-Шевченківського меморіального комплексу — це 22 монументи, обеліски, пам’ятні знаки, що увічнювали подвиг радянських воїнів у Корсунь-Шевченківській битві; ще 7 монументів, обелісків та пам’ятних знаків було відкрито 16 лютого 1973 року.
З 1945 по 1994 роки Музей історії Корсунь-Шевченківської битви пройшов складний шлях становлення і розбудови. Його історія віддзеркалює всі ті процеси, які були притаманні музейному будівництву в повоєнні роки за часів Радянського Союзу та перших років незалежності України.
Перш за все, музей розширив свою мережу: 16 червня 1977 року відбулось відкриття художньої галереї, у якій засобами образотворчого мистецтва продовжувалась розповідь про Велику Вітчизняну війну, і, зокрема, про Корсунь-Шевченківську операцію. У галереї були представлені роботи І. Їжакевича «Загін українських партизанів», В. Пузиркова «Нескорені», близько 100 оригінальних політичних плакатів періоду війни та інші твори.
29 серпня 1981 року була відкрита експозиція нового відділу музею — історико-краєзнавчий музей, що з часом отримав назву історичного. У 1984 році його експозиція поповнилась діорамою «Антикріпосницьке повстання в Корсуні 1855 року» (автори — київські художники К. Г. Тишковець, М. В. Карпушевський), а у 1995 році — діорамою «Корсунська битва 1648 року» (автори — київські художники С. І. Гончаренко, Ю. О. Саницький, О. І. Сіренко).
Значне місце в діяльності музею займала пошукова і дослідницька робота. Насамперед були опрацьовані фонди Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (місто Подольськ), справи яких відносяться до періоду Корсунь-Шевченківської операції. Встановлені зв’язки майже з 10 тисячами учасників битви та десятками рад ветеранів, зібрані десятки тисяч предметів музейного значення, відшукані прізвища понад одної тисячі воїнів Червоної армії, які були поховані невідомими в братських могилах на Корсунщині.
Науковцям музею вдалося віднайти одну з найбільш вагомих форм масово-освітньої роботи — це зустрічі ветеранів частин та з’єднань, які брали участь у Корсунь-Шевченківській операції, що постійно організовувались на базі Музею історії Корсунь-Шевченківської битви. Зокрема, у повоєнний час на корсунській землі зустрічались ветерани 5 гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу, 41 гвардійської і а 202 стрілецьких Корсунських дивізій, 69 гвардійської та 94 стрілецьких Звенигородських дивізій, 155 танкової бригади 20 танкового корпусу, 34 танкової бригади 29 танкового корпусу, 8 гвардійської мінометної бригади РГК, 159 укріпленого району, зокрема 500 окремого кулеметно-артилерійського батальйону, та багато інших. За допомогою ветеранів було встановлено місце, де розміщувався штаб 27 армії та його управління в селах Журжинцях та Гуті Петровській, уточнено місце подвигу й загибелі командира 202 стрілецької Корсунської дивізії Ревенка.
Музей став значним методичним центром: за участю науковців створювались музеї в селах Корсунь-Шевченківського району та в районних центрах Черкаської області; певний внесок науковців музею, зокрема М. Д. Гупала, В.К. Харченка, А. І. Бахмута, О. В. Лазаренка, був і у створенні експозиції Українського музею історії Великої Вітчизняної війни.
Творчі здобутки колективу музею не залишились
