Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Раптово побачивши, що взявши речі, які просто лежали перед ним, і які його друг може міг би сам віддати, він може вирішити ту складну життєву ситуацію, в який він опинився, він не знайшов в собі сил утриматись від протиправних дій. За це Петренка треба осудити та призначити йому покарання.

Але покарання в даному випадку не повинно бути самометою. Воно має бути засобом, за допомогою якого суспільство може досягти перевиховання підсудного, запобігти вчиненню ним нових злочинів, що спричинені моральною слабкістю Петренка, його низькою спроможністю протистояти складним життєвим ситуаціям.

Призначене покарання має підняти в ньому моральні якості, вселити в нього віру в суспільство, в себе, та в можливість вирішувати життєві ускладнення законними засобами.

При призначенні покарання за розглядуване діяння, прошу суд врахувати велику кількість суттєвих обставин, що пом’якшують відповідальність Петренка, а саме:

• діяння було вчинено внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, що виражалось в необхідності переїжджати в нове місце проживання, та відсутністю для цього коштів;

• діяння було вчинено під впливом сильного душевного хвилювання, спричиненого сваркою з матір’ю підсудного;

• Петренко раніше не судимий, що підтверджує той висновок, що діяння було скоєно ним необдумано, імпульсивно;

• Петренко повністю визнає вину у скоєному діянні, та щиро розкаюється у вчиненому.

Враховуючи вищевикладене, прошу суд, кваліфікувати розглядуване діяння як крадіжку, передбачену ч. 1 ст. 140 КК та, при призначенні покарання, обмежитись застосуванням до підсудного покарання у вигляді виправних робіт на строк в один рік.

Що ж до другого діяння, яке є предметом нашого розгляду, то прошу суд врахувати наступне. З того часу, як Петренко вчинив крадіжку індивідуального майна громадянина до того часу, коли ним було скоєне наступне протиправне діяння, він не зазнав виховного впливу збоку правозастосовчих органів.

Таким чином, ми можемо казати про тс, що суспільство в особі компетентних органів, виявилось не спроможним своєчасно відреагувати на прояви антисуспільної поведінки Петренка, зробивши його заручником його — ж власних пороків.

Те, що Петренко не є природженим злочинцем видно з того, що в його протиправних діях не просліджується системність, а також осмислений підхід до вчинюваних діянь.

Адже, наступне протиправне діяння було вчинено ним майже через рік після першого. Крім того, це діяння було вчинено в стані алкогольного сп’яніння, що виключає розважливе та цілеспрямоване відношення Петренка до власних дій.

Фізична недоторканність особи та громадський порядок є дуже значними цінностями суспільства. Але це ще не означає що будь-яка дія, спрямована на порушення цих цінностей є порівняно значним злочином.

Адже ступінь порушення недоторканності особи та громадського порядку, а також засіб цього порушення, мають відігравати вирішальну роль при кваліфікації дій особи та призначенні покарання.

Що ж ми бачимо в діях Петренка? Чи є в його діях елементи цілеспрямованості? Чи бачимо ми в діях підсудного бажання проявити нехтування інтересами конкретної особи та суспільства в цілому? На мій погляд, такі прояви в діянні підсудного відсутні.

В діяннях Петренка ми бачимо неконтрольованість вчинків, низький рівень правосвідомості. Але ці явища є продуктом нашого часу, вони мають масовий характер. Чи варто нам валити на плечі однієї особи тягар відповідальності за недоліки всього суспільства? Вбачається, що ні.

Якщо б я був людиною сторонньою щодо правосуддя, я б сказав, що Петренко взагалі не заслуговує на кримінальне покарання за це діяння. Чого він заслуговує — так це систематичного виховного впливу та розуміння зі сторони суспільства. Але, його діяння передбачені КК, а отже мають бути відповідним чином кваліфіковані.

Петренко заподіяв господарю квартири — громадянину Тимчуку, легке тілесне ушкодження. Крім того, своїми діями Петренко порушив громадський порядок, звернувши увагу сусідів Тимченка, та завдавши їм клопоту своїм грубим поводженням.

Прошу врахувати те, що стан сп’яніння не може в даному випадку розглядатись як обтяжуюча відповідальність обставина (як це і передбачено п. 11 ст. 41 КК). Адже, ми повинні визнати, що особа, яка незаконно проникає в житло іншої особи в тверезому стані, являє собою значно більшу суспільну небезпечність. Така особа діє обдумано, а не під впливом помилки, як це було з Петренком.

Заслуговують на увагу також пом’якшуючі відповідальність обставини, а саме:

— Петренко раніше не судимий, що підтверджує той висновок, що діяння було скоєно ним необдумано, імпульсивно;

— Петренко повністю визнає вину у скоєному діянні, та щиро розкаюється у вчиненому;

— протиправне діяння було вчинено Петренком під впливом помилки.

Враховуючи вищесказане, прошу кваліфікувати дії підсудного за ч. 2 ст. 106, як умисне легке тілесне ушкодження, та обмежитись призначенням йому за ці дії покарання у вигляді громадської догани, а також за ч. 1 ст. 206, як хуліганство, та обмежитись призначенням йому за ці дії покарання у вигляді виправних робіт на строк в один рік.

Оскільки розглядувана справа передбачає застосування ст. 42 КК, прошу суд призначити підсудному покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та, таким чином, обмежитись призначенням підсудному покарання у вигляді виправних робіт строком в один рік. Я впевнений, що саме таке покарання, в даному випадку, буде сприяти досягненню мети покарання, як вона визначена в ст. 22 КК.

Шановний суд, роблячи висновок по даній справі, як захисник я хочу для забезпечення