Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Звичайно в тому, що Іваненко В. Р. опустився до скоєння злочину, винний не лише підсудний. Тут є і частка вини трудового колективу підприємства, яке не виховало правосвідомості у свого колеги, є частка вини суспільства і середовища, в якому живе і спілкується Іваненко В. Р.

Шановні панове судді! Я прошу вас звернути увагу на всі суттєві моменти, мною перераховані і призначити підсудному Іваненко В. Р. покарання по справедливості і у відповідності з кримінальним законом України.

Шановні судді!

Так, викрадення товару з складу магазину є злочином. Крадіжка завжди не схвалювалась і суворо каралась. Вкрав — відрубали руку. У наш час до кражі більш гуманне ставлення, але воно також суворо карається законом.

Мої підзахисні неповнолітні Іванов, Коваленко та Рудий скоїли злочин — проникли на склад і винесли звідти речі, що їм не належали. Але чому вони це зробили, що примушувало їх робити противоправні дії?

Іванов живе з матір’ю та старенькою бабусею. Кожен день після школи він мусить йти заробляти гроші.

Коваленко живе у багатодітній сім’ї — п’ятеро дітей. Його життя з боку завжди заклопотаних батьків контролювалося мало, у школі він теж не досягав великих успіхів, тому й реалізовував себе на вулиці, де таких як він, як з’ясувалося, у наш час дуже багато.

У Рудого теж не взірцева сім’я: батько п’є, мати працює на заводі у нічну зміну — дитині зовсім не приділялося часу, чого можна очікувати від таких батьків?

Не з доброї волі вони пішли на скоєння злочину. Обставини складалися проти них. У їх малий вік вони повинні були вирішувати складні проблеми виживання, які не могли вирішити їхні батьки.

Правопорушення підлітками було скоєне вперше внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин. До того ж вони діяли за наказом Рудченка, який примушував їх і раніше робити дрібні крадіжки.

При затриманні вони не чинили опору, чистосердечно в усьому зізналися та повернули викрадене майно.

Враховуючи усі ці пом’якшувальні обставини, що враховані в статті 40 Кримінального кодексу України про «Обставини, що пом’якшують відповідальність», а саме: 1) відведення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину або добровільне відшкодування завданої втрати чи усунення заподіяної шкоди; 2) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих або сімейних обставин; 3) вчинення злочину під впливом погрози чи примусу або в силу матеріальної чи іншої залежності; 4) вчинення злочину неповнолітнім; 5) щире розкаяння або явка з повинною, а також сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи можливість виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду, відповідно до статті 251 Кримінального кодексу України, прошу призначити міру покарання відбування у виховно-трудовій колонії строком один рік умовно з призначенням наглядача.

Шановний суд!

Сьогодні нам треба дати остаточну кваліфікацію діям підсудної особи та призначити їй покарання, яке, як передбачено ст. 22 КК, буде сприяти виправленню підсудного, та його перевихованню.

З огляду на те, що нам відомо про дії підсудного, в тому числі з його власних добровільних показань, я не буду заперечувати, що його дії являються протиправними. Дійсно, дії підсудного посягають на правопорядок, та передбачені відповідним статтями КК.

Але, як вам відомо, наявності цих факторів замало для того, щоб винести проти особи вирок та правильно призначити покарання. Що ж являють собою діяння Петренка при глибшому розгляді, та яких заходів вони заслуговують з боку держави?

Розглянемо перше інкриміноване йому діяння.

З обставин справи нам відомо, що до вчинення злочинного діяння Петренко проживав зі своєю матір’ю, та, через збіг тяжких особистих обставин, що були викликані сімейним конфліктом з нею, він був вимушений прийняти рішення переїхати жити в інше місто.

Ніхто не може заперечити того факту, що особа, приймаючи будь-яке рішення, та визначаючи для себе засоби реалізації такого рішення, повинна діяти в межах закону, не порушуючи прав інших громадян.

Однак, чи завжди, і чи кожна особа, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, яка перенесла конфлікт з членами сім’ї, може давати вичерпну характеристику своїм діям, та розрізняти ту тонку грань, що відмежовує злочин від діяння, яке просто завдає клопоту іншим особам, і яке не варто кримінального покарання? Звісно ні.

З обставин справи ми бачимо, що, привласнюючи чужі речі, Петренко діяв імпульсивно, під впливом того психічного стану, який був викликаний сімейною сваркою та необхідністю обирати собі нове місце проживання, в той час, коли матеріальне ставище було вкрай скрутне.

В оселю Логінова Петренко потрапив не із злочинними намірами, а на запрошення самого Логінова, з яким у Петренка були добрі довірливі стосунки. Наявність цих стосунків підтверджується вже самим тим фактом, що Логінов запросив Петренка переночувати у себе вдома. Знаходячись під впливом збігу тяжких обставин, Петренко вчинив протиправне діяння — привласнив собі речі іншої особи.

Зауважую на те, що привласнення цих речей не вимагало від Петренка обдумування своїх дій, їх планування, готування до вчинення