Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська - Олександр Віталійович Красовицький
• Зведення новин
Ніч з 31 липня на 1 серпня в Донецьку пройшла неспокійно. Мешканці Ленінського та Калінінського районів повідомляють про те, що були чутні поодинокі вибухи.
Про це йдеться в повідомленні Донецької міськради.
Згідно з інформацією, ранок 1 серпня почався з вибухів в районі селища шахти Абакумова.
Крім того, поряд з автобусом № 65 розірвався снаряд, є постраждалі, — розповіли у відомстві. Пізніше стало відомо, що чотири пасажири отримали поранення, один з яких — важке.
2 серпня 2014 року
• Зведення новин
Усю ніч терористи обстрілювали українських військовиків у Луганському аеропорту. Про це повідомив речник штабу АТО Олексій Дмитрашківський.
«Сім разів було обстріляно аеродром Луганськ — шість разів з БМ-21 «Град» та один раз з танку. Хоча мало місце чимало обстрілів, ніч минула без втрат», — зазначив він.
За даними речника АТО, продовжуються артилерійські обстріли позицій сил АТО з території РФ.
У ніч з 1 на 2 серпня епіцентр бойових дій припав на селище шахти Лідіївка і мікрорайон Бірюзова. Мешканці повідомляють про сильні вибухи і перестрілки.
• Вдень 2 серпня прикордонний наряд на напрямку Міллєрово (РФ) — Благовіщенка (Луганська область) зафіксував проліт до 3 км над територією України двох військових російських вертольотів МІ-24.
Про це повідомили у прес-центрі АТО.
Сили української армії з боєм узяли Мар’їнку і вийшли на околиці Донецька.
Про це повідомили місцеві жителі, пишуть «Донецкие вести»
За даними видання, тривають бої в районі «Трудовского» на околиці Донецька.
• Обстановка в Луганській області набуває загострення. Звуки пострілів та розривів артилерії та мінометів практично не вщухають.
Про це йдеться у повідомленні прес-центру управління оперативного командування «Північ».
«Все це робиться бандитськими угрупуваннями з єдиною метою — переконати світову спільноту в тому, що обстрілюють власний народ військовослужбовці Збройних Сил України», — відзначили у прес-центрі.
3 серпня 2014 року
• Максим Музика, Андрій Пальваль, Сергій Потєхін «Савур-Могила. Військові щоденники»
3 серпня 2014 року, м. Краматорськ, аеродром, штаб сил АТО
Зранку ми нарешті домоглися, щоб нас трохи потренували, тому що із нас чотирьох ніхто толком навіть не тримав у руках автомат. На полігоні було дві групи добровольців. Наша група «Харків» і група «Луганськ» — їх ми бачили вперше, як і вони нас.
— Ви теж від Гордійчука? — запитав я в їхнього старшого.
— Так. Я — «Тренер» — відповів міцний приземистий мужик з похмурим поглядом. Протягнув руку. — «Зоран». Зараз у харківській групі я за старшого. Костя «Вихор» до Харкова за рештою хлопців поїхав. Цікаво, багато у Владімирича таких груп?
— Та, наче ще «Крим» є, але я їх ще не бачив.
Було спекотно. «Тренера» звали Темуром, і він терпляче допомагав нам освоїтися з ПКМ. Видно було, що людина досвідчена, а його бійці виглядали затятими солдатами. Особливо порівняно з нашим молодняком. Практично всі з нас вперше стріляли. І я не виняток. Ми відстрілялися із автомата, кулемета і от-от повинні були почати стріляти із гранатомета, як до полігону під’їхав Ігор Владімирич. Він був на машині, хоча до наших наметів було метрів триста. Видно, поспішав:
— Хлопчики, мене тут призначили старшим на Савур-Могилу, і через кілька годин я вилітаю. Хто готовий летіти зі мною? На дві доби. Побудете зі мною при штабі.
Ми переглянулись. Група «Луганськ» практично в повному складі зголосилась їхати, окрім Гени, котрому терміново необхідно було їхати додому. Натомість наша група явно не відчувала впевненості в собі. Рішення мав прийняти я. Відійшли порадитися:
— Максе, ми ж іще не готові. Перший полігон лише. Та й без Кості лячно їхати.
— Так, я розумію, але я поїду. Хтось із нас повинен із Владімиричем поїхати. Ми ж також його група. Херово буде, якщо від нас ніхто не поїде. Тому я поїду. Хлопці виглядали понурими. Я сказав про своє рішення Гордійчуку.
— Хто зі мною, йдіть збиратися. За дві години виліт, — сказав Владімирич і поїхав із полігону. Я встиг заскочити до нього в машину, щоб не іти спекою. За десять хвилин у намет увірвався захеканий Бистров:
— Братухо, я з тобою. Бля, я себе поважати не буду, якщо ти поїдеш, а я залишуся. Ми ж напарники.
— Серього, якщо не відчуваєш, не їдь. Це нормально. Ніхто на тебе криво не гляне. А я тим паче.
— Ні, ні. Я вирішив. Я з тобою.
— Дякую, брате. Збираємось. Часу мало. Прийшла решта хлопців і трохи зніяковіло спостерігали за нашими зборами. Та і ми нервували. Не зовсім було зрозуміло, що брати з собою «на два дні», а що можна залишити.
У вертоліт за кілька годин до заходу сонця сідали полковник Гордійчук — наш командир і куратор із ГУРа, шестеро добровольців із групи «Луганськ» під командуванням Темура Юлдашева, Сергій Бистров і я, з єдиним «калашем» на всіх добровольців. Автомат був і в Гордійчука. Другий автомат він взяв у свого зама, Альберта, і вручив мені з додатковим ріжком, вказавши позицію стрілка у вертольоті. На питання про зброю для інших бійців Владімирич відповів сухо:
— Все отримаєте на місці. Там все видамо.
• Зведення новин
• У ніч на 3 серпня на територію Луганської області зайшла військова техніка з РФ. Це випливає з повідомлення в.о. губернатора Луганської області Ірини Верігіної.
«Сьогодні вночі знову на нашу територію зайшла військова техніка. А значить будуть нові руйнування і смерті», — зазначила вона.
Також, за словами Верігіної, на Луганщині в районі с. Золотого тривають бої, у зв’язку з чим евакуація населення можлива через Луганськ або Лисичанськ.
Бійців, які стоять на кордоні з РФ неподалік Червонопартизанська , знову обстрілюють важкою артилерією з боку Російської Федерації.
• З полону бойовиків звільнені чернігівські танкісти — службовці в/ч 1815. Про це у Фейсбук повідомив