Теологічно-політичний трактат - Бенедикт Барух Спіноза
22 У біблійному тексті читаємо не «син людський», а «людина».
23 У традиційній історії гебреїв своєрідна хронологія: епоха першого царства, або Першого храму (до 587 р. до н.е.), епоха полону (586 — 538 pp. до н.е.), друге царство, або епоха Другого храму, будівництво якого було завершено 516 р. до н.е.
24 Перебування гебреїв у Єгипті і їхній вихід звідти досі не підтверджені археологічними дослідженнями та єгипетськими джерелами.
25 «Буття» (4:26): «А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати ймення Господнє».
26 Йдеться про амулети, що їх прибивали до одвірка, і філактерії — вкладені в коробочки священні тексти, що їх віруючі гебреї прикріплювали до голови та лівої руки в час ранкової молитви.
27 Португальці з’явилися в Японії 1542 р. Спроба єзуїтів навернути японців до християнства завершилася їх вигнанням 1587 p.; поступово всі християни були винищені або вигнані. Лише голандці 1609 р. одержали в Японії деякі торговельні права ціною відмови від богослужбової практики.
28 Насправді не в часи Ахаза, а в часи царя Єзекії.
29 Спіноза цитує історика Йосифа Флавія за недосконалим латинським перекладом.
30 «Плач Єремії» написаний у формі акровірша.
31 3 теологічною школою фарисеїв конкурувала школа садукеїв, яка виражала ідеологію гебрейської знаті і найвищих жерців. На відміну від фарисеїв, що розробляли святість переказів, садукеї визнавали святість тільки писаного Закону.
32 Ці подвиги описуються в поемі Л. Аріосто «Несамовитий Роланд», але звершив їх не Роланд, а Руджеро.
33 Цей вислів аналогічний гебрейському, що ним коментатори Біблії і Талмуда завершують тлумачення найтемніших місць.
34 Абен-Езра (Ібн-Езра) і Спіноза неправильно тлумачать це нечітке і явно зіпсоване місце. Слід було б перекласти: «на біду Бог з’явився».
35 Основи законодавства, вміщені як завершене ціле у книзі «Вихід» (21—23), названі, згідно з 24-ю главою «Виходу», «Книгою Заповіту». Поряд, у тій же книзі «Вихід» (34), є інша, так звана «Мала книга Заповіту».
36 Тобто старійшини.
37 Спіноза зачіпає тут проблему спірного авторства «Книги Ісуса Навина».
38 У грецькому тексті Біблії, як і в багатьох перекладах різними мовами, «Книга Рут» іде безпосередньо за «Книгою Суддів», становлячи ніби її продовження. У гебрейському канонічному тексті «Книга Рут» міститься в третьому розділі Письма.
39 Тут Спіноза виходить також тільки з біблійних даних, і тому пише, що книга «Повторення Закону» написана Мойсеєм. Він висловлює також ближче до істини припущення, що «Повторення Закону» упорядковане Ездрою.
40 У гебрейському тексті, мабуть, пропущено число, яке означало вік Саула при сходженні на престол.
41 Відомий нині гебрейський текст Біблії, як друкований, так і рукописні сувої, у всіх дрібницях регламентований Талмудом і так званою «Масорою», тобто системою критичних приміток, які розроблялися протягом півтори тисячі років переписувачами і тлумачами Біблії. Текст Біблії, встановлений масоретами, вважається недоторканним.
42 Зберігаючи недоторканим традиційне, хоча б і вочевидь помилково написане, масорети у своїх примітках зазначали: «написане... читати», або: «читати не написане», або: «написаного... не читати».
43 Літери, які додавалися в кінці слова як флексії або через стилістичні міркування.
44 Термін «кількість» у метриці в даному разі означає довготу або короткість складу.
45 Слід було б: «у главі 25, вірш 1».
46 «IV книга Ездри» — апокаліптичний твір невідомого автора, написаний близько 100 року гебрейською мовою. Збереглися лише переклади на латинську, сирійську, арабську та інші мови.
47 Рабі Соломон — див. «Соломон Іцхакі» у «Словнику імен, назв, термінів» нашого видання.
48 Нині відомий біблійний канон складався поступово. Книги, які входять до нього, багато разів перероблялися і доповнювалися. Необхідною умовою для включення книги в канон була її «богонатхненність». Усі інші книги, які не ввійшли до канону, вважаються апокрифічними.
49 У той час питання про історичність особи Ісуса не ставилося.
50 Середньовічне голандське прислів’я.
51 Ідеться про наслідок, який логічно випливає із цього висловлювання.
52 Згаданий вище рабин Юда Альфахар вважав, що, оскільки Біблія приписує Богові пересування і ніде з певністю не стверджує, що він нерухомий, доводиться визнати, що Бог рухається. Тому, якщо із твердження Соломона непрямо випливає, що Бог непорушний, то це місце треба тлумачити метафорично, щоб не вийшло суперечності з твердженням Святого Письма.
53 Ідеться про трьох юнаків — Шадраха, Мешаха і Авед-Неґо, які за відмову поклонитися ідолові були вкинуті у вогняну піч і вийшли звідти неушкоджені («Книга Даниїла», 3:12—28).
54 Насильницька еллінізація гебреїв Антіохом IV породила легенди про мучеників за віру, зокрема про Елеазара.
55 Після смерті Нерона (68 р.) протягом двох років змінилося чотири імператори — Гальба, Отон, Вітелій і Веспасіан, які здобували імператорську владу силою зброї.
56 Тобто доки існувало незалежне Юдейське царство зі столицею в Єрусалимі.
57 Ідеться про епоху Другого храму (див. прим. 23).
58 Згідно з «II книгою Царів» (21:2—7), Манасія, син «праведного» царя Езекії, відновив поганські культи, скасовані його батьком.
59 Ідеться про англійську революцію XVII ст. 1649 р. було страчено короля Карла І Стюарта і в Англії проголошено республіку, на чолі якої став «протектор» Олівер Кромвель.
60 За легендарною римською традицією, після заснування Рима послідовно правили шість царів. Останній з них — Тарквіній Гордий — був убитий 509 р. до н.е., і на чолі уряду було поставлено двох консулів.
61 Ідеться про іспанського короля Філіпа II (1527—1598), який жорстоко придушував протестантизм у Нідерландах, що входили тоді до складу Іспанської колоніальної імперії.
В. Д. Литвинов
Словник імен, назв, термінів
AAPOH/Aharones — гебрейський первосвященик, брат пророка Мойсея і його сподвижник у боротьбі за визволення гебрейського народу з єгипетської неволі.
АБЕН-ЕЗРА/Аbеn Hezra (ІБН-ЕЗРА) Авраам Бен-Меїр (1092—1167), гебрейський поет і вчений, коментатор Біблії.
АВГУСТ/Augustus Октавіан (63 р. до н.е. — 14 р. н.е.) — римський імператор від 27 р. до н.е.
АВДОН ПІРАТОНЯНИН/ Наbdan Pirhatonita — один із суддів ізраїльських.
АВЕЛЬ/Habelus — молодший син Адама і Єви. Був убитий старшим братом Каїном.
ABECAЛOM/Absolomus, Absalom— третій син Давида, царя Ізраїльсько-Юдейської держави.
AБІГАЛЬ/Abigaeles — одна з дружин царя Давида.
ABIMEЛEX/Abimelech — цар Герара, міста филистимлян, персонаж легенд про Авраама і Сару, а також про Ісаака й Ревеку.
ABPAAM/Abrahamus — один із патріархів; родоначальник гебреїв та (через сина Ізмаїла) арабів. Обранець бога Ягве.
АГАР/Hagar — єгиптянка, наложниця, а згодом і дружина Авраама.
АДАМ/Adamus — «прабатько людського роду», згідно із старозавітним сказанням, був створений Богом із земного праху.
АЛЕКСАНДР/Аlexander (МАКЕДОНСЬКИЙ, ВЕЛИКИЙ) (356—323 pp. до н. е.) цар Македонії від 336 р.
АМАЛИК/Aamalek — назва давнього народу (амаликитяни).
AMBPOСІЙ/Ambrosius (бл. 340—397 pp.) — міланський єпископ; відлучив од церкви римського імператора Теодосія за указ про відбудову зруйнованої християнами гебрейської синагоги. Імператор змушений був скасувати свій указ.
АМІХУР/Hamihud цар — гешурський.
AMMOH/Hammon — тут: давній народ (амонітяни, амонеяни).
АМОН/Наmоn — син Манасії, цар Ізраїлю. Подібно до свого батька, поклонявся ідолам.
AMOC/Amos — давньоєврейський пророк. З його ім’ям пов’язується старозавітна «Книга пророка Амоса».
АНАНІЯ/Chananias — гебрейський пророк, сучасник пророка Єремії.
АПОЛЛОН/Ароllо — бог сонця і світла у давньогрецькій міфології, вважався також покровителем мистецтва й муз.
АПОЛОС/Apollos — згадуваний у «Діях апостолів» проповідник Христового вчення.
АПОСТОЛИ/Apostoli — мандрівні проповідники за раннього християнства. Церквою канонізовано дванадцять апостолів, учнів
