Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості - Джулія Кемерон

йти за покликом мрії забезпечує підтримку Всесвіту. Поки ми самі будемо поводитися суперечливо, то і Всесвіт здаватиметься нам двозначним і непередбачуваним. Потік крізь наше життя буде складатися з несподіваних приливів достатку і довгих періодів посухи, коли наше творче джерело зменшиться до тонкої цівки.

Оглядаючись на ті часи, коли світ здавався нам примхливим і не викликав довіри, ми бачимо, що і самі поводилися неоднозначно і мали суперечливі цілі. Варто нам сказати собі «так», підтверджуючи свої справжні цілі і бажання, і Всесвіт відображає і примножує цю рішучість.

У кожного з нас своя дорога. Коли ми йдемо вірним шляхом, то кожен крок робимо упевнено. І знаємо, що потрібно робити далі, хоча можемо і не здогадуватися про те, що чекає на нас за рогом. Довірившись, ми вчимося довіряти.

***

Пригоди не починаються доти, поки ви не увійдете в ліс. Цей перший крок і є актом віри.

Міккі Гарт, барабанщик гурту «Grateful Dead»

Найпрекрасніше, що ми можемо пережити, є незбагненне.

Альбет Ейнштейн

Не бійтеся помилок — їх не буває.

Майлз Девіз

ТАЄМНИЦЯ

Творчість, як і людське життя, починається у темряві. Потрібно це визнати. Надто часто ми мислимо лише категоріями світла: «Наче лампочка загорілася — і тут нарешті я зрозумів!». Справді, прозріння іноді може приходити спалахами. І деякі з цих спалахів справді можуть нас осліплювати. Проте правда і те, що такі прозріння приходять до нас після певного періоду дозрівання — прихованого, похмурого і цілком необхідного.

Часто ми говоримо про ідеї як про плоди роздумування. І не усвідомлюємо, що їх, як і людський плід, не можна витягувати з творчого лона передчасно. Ідеї, наче сталактити і сталагміти, формуються у темній печері нашої свідомості, крапля за краплею, а не цеглина за цеглиною. Ми повинні навчитися чекати, поки ідея визріє. Або ж, користуючись порівняннями зі сфери садівництва, не варто ідеї виривати із землі з корінням, щоб подивитися, чи вони ростуть.

Наші роздуми на папері — це нехитрий вид мистецтва. Це забавка і малювання карлючок. Це те, як ідеї поступово набирають форму, аж поки вони не будуть готові допомогти нам побачити світло. Надто часто ми намагаємося підштовхнути, поквапити, сформулювати і контролювати свої ідеї замість того, щоб допомогти їм зростати природнім шляхом. Творчий процес — це процес підкорення, а не контролю.

Підґрунтям творчості є таємниця. А ще здивування. Надто часто, говорячи, що хочемо стати творчими людьми, ми насправді хочемо стати продуктивними. Звичайно, бути творчою людиною означає бути продуктивним, проте лише співпрацюючи з творчим процесом, а не діючи на нього силою.

Як творчі канали, ми повинні довіряти темряві. Повинні навчитися обмірковувати, а не вертітися, немов маленький двигун, рухаючись прямим відрізком дороги. Обдумування на папері може нас неабияк лякати: «Так у мене нічого вартісного і не вродиться у голові!» — хвилюємося ми.

Виношування ідеї нагадує випікання хліба. Ідея, як і тісто, повинна підрости. Якщо спочатку надто часто пробувати її пальцем, якщо постійно перевіряти, вона ніколи не підніметься. Буханець хліба чи пиріг, поки печуться, досить довго повинні залишатися у темряві та захищеності духової печі. Відчиніть дверцята надто рано — і хліб осідає чи в самій середині пирога з’являється дірка, тому що вся пара надто швидко вийшла назовні. Творчість вимагає поваги і стриманості.

Саме так потрібно вирощувати нові ідеї. Нехай вони зростають у темряві й таємниці. Нехай формуються на поверхні нашої свідомості. Нехай виходять на папір по краплі. Довіряючи цьому повільному і, здавалося б, випадковому накрапанню, одного дня ми здивуємося спалаху: «Ага! Придумала!».

***

Що ж іще впадає нам в око, як не невидиме?

Теодор Рьотке

Гра уяви

Коли ми думаємо про творчість, дуже легко одразу ж подумати про Мистецтво — з великої літери. Проте такий хід думок прирікає нас на невдачу. Піклування про власне творче начало вимагає атмосфери свята і навіть почуття гумору. «Мистецтво. Довгеньке слово, не завадить для початку хоча б написати його правильно…»

Наше суспільство честолюбне, і часто нам нелегко займатися такою творчістю, яка безпосередньо не сприяє нам і нашій кар’єрі. Процес відновлення змушує нас переосмислити і розширити визначення творчості і додати у неї те, що раніше ми називали хобі. Творчий досвід переконує нас у тому, що хобі — невіддільна частина щасливого життя.

Окрім цього, існує прихована перевага того, що хобі дійсно є корисними для нашої творчості. Багато захоплень змушують творчу половину мозку працювати, і це призводить до величезних творчих проривів. Коли мої студенти-сценаристи застрягають на другому акті, я прошу їх піти додому і зайнятися господарськими справами. Вони зазвичай опираються і навіть ображаються на таке приземлене завдання, утім шиття завжди допомагає зшивати сюжети. Ще одне хобі, яке я часто