Третя світова: Битва за Україну - Юрій Георгійович Фельштинський

прагнув штовхнути німців на створення «фронту на Рейні». Сталін хотів знищити всі центристські політичні групи й протиставити один одному тільки нацизм та більшовизм. Він справедливо вважав, що основною силою світової революції є СРСР, а всі інші іноземні компартії виконують допоміжні функції. В рамках такої програми у 1929–1939 рр. всі сили радянської комінтернівської та зовнішньої політики щодо Німеччини спрямували на підрив Веймарської республіки, на пряму підтримку нацистських страйків, на провокування збройних зіткнень із демократією. На думку Сталіна, Гітлер у Німеччині та й на всій території Європи мав відіграти роль «криголама революції», що розчищає дорогу комуністам. Тому, починаючи з 1933 року основним завданням Сталіна став союз із німецькими мілітаристами й Гітлером, а тактика «єдиного фронту» в Європі у 1934–1939 рр. для Сталіна виконувала лише функцію прикриття політики підготовки до угоди з нацистами.

Якби Сталін планував увійти в союз з Англією та Францією проти Німеччини, він вів би відкриті переговори з Німеччиною й таємні — з Францією та Англією. Проте Сталін планував укласти угоду саме з Гітлером. Тому відкриті переговори він вів з Англією та Францією, а таємні — з нацистським урядом. На цьому тлі Європу приголомшив удар, який пізніше історики порівнюватимуть лише з початком Другої світової війни: «мюнхенська змова».

«Мюнхенську угоду» підписали Франція та Англія для того, щоб запобігти війні. Остання відчайдушна спроба мирно налаштованих Франції та Англії полягала в тому, щоб принести в жертву частину Чехословаччини, разом з тим умиротворити Гітлера й зберегти за будь-яку ціну мир у Європі. До 1938 року ситуація в Європі для західних демократій була катастрофічною. В Італії владу захопив Муссоліні. У Німеччині — Гітлер. В Іспанії — Франко. Австрія вже припинила своє існування: в результаті «аншлюсу» вона стала частиною німецької імперії. У Португалії та Угорщині влада теж опинилася в руках диктаторів.

Формально існував договір між Францією, Чехословаччиною та СРСР. У разі нападу Німеччини на Чехословаччину чехословацький уряд зобов’язувався офіційно звернутися до Франції та СРСР з проханням про надання військової допомоги. У всіх радянських книжках є детальні описи, як саме Радянський Союз готувався надати допомогу, скільки дивізій СРСР нараховував, скільки літаків та танків стояло напоготові… Проте у вересні 1938 року через Чехословаччину ніхто не хотів та й не готовий був воювати: ні Франція, ні Англія, ні Радянський Союз, ні навіть сама Чехословаччина. Президент Чехословаччини Едуард Бенеш в критичний момент дійсно послав Сталіну телеграму, формально просячи Радянський Союз надати допомогу, передбачену договором. Однак, відповіді на цю телеграму Бенеш вчасно не отримав. Радянський уряд тягнув з відповіддю. Незабаром Бенеш надіслав нову телеграму, в якій оповіщав Сталіна, що Чехословаччина прийняла умови капітуляції й від військової допомоги Червоної армії відмовляється.

Зрозуміло, що радянський уряд на той момент воювати з Гітлером через Чехословаччину не планував. Переговори щодо радянської військової допомоги Чехословаччині велися Сталіним виключно для того, щоби отримати дозвіл Польщі на проходження до чехословацького кордону. Окупація Польщі була комплексом Сталіна. Антипольський комплекс Сталіна можна порівняти тільки з антисемітським комплексом Гітлера. Поляки це добре розуміли й згоди на прохід радянських військ через Польщу не давали, бо вони усвідомлювали, що Червона армія, ввійшовши одного разу на територію Польщі, вже ніколи не покине її. На це вказували уроки російсько-польських відносин.

На поляків чинили тиск Франція, Англія, Чехословаччина та Радянський Союз, проте поляки впустити радянські війська не погодилися. (Те ж саме, тільки вже без Чехословаччини, повториться у 1939 року на переговорах радянського уряду з Францією та Англією щодо пакту про взаємодопомогу в разі агресії Німеччини. Радянський Союз знов ухвалить рішення підписати договір з Францією та Англією, але за згоди Польщі на прохід радянських військ через її територію.)

Радянський Союз справді не межував з Німеччиною, Францією та Чехословаччиною. Але чому, власне, Франція та Англія наполягали на дотриманні умов Версальського договору впродовж 1920-х років та не оголошували війну Гітлеру у 1938 році через вимогу нацистів віддати Німеччині Судетську частину Чехословаччини, населену переважно етнічними німцями? Чому довелось погоджуватися на «поділ» Чехословаччини? Насамперед тому, що Англія та Франція не хотіли виглядати перед своїми виборцями, як ми сьогодні сказали б, агресорами. Через судетських німців, тобто етнічних німців, які жили в Чехословаччині та хотіли приєднання до Німеччини, починати Другу Світову війну в 1938 році Європа не була готова. Втім, у березні 1939 року через окупацію Гітлером решти Чехословаччини Європа також не готова була розпочати війну. Навіщо воювати, якщо сама Чехословаччина здається без опору!

Тут саме час повернутися до зовнішньополітичних планів Сталіна й до «криголама революції» Гітлера. У березні 1939-го Гітлер не ризикував великою війною. Він знав, що через недогризки Чехословаччини велику війну ніхто не розпочне. Він взагалі не вірив вже у велику війну. З окупацією Чехословаччини у березні 1939 року Гітлер вирішив всі зовнішньополітичні завдання, що стояли перед рейхом. Крім однієї: знищення європейського та світового єврейства. Етнічні німці об'єднувались у межах імперії. Німецька економіка зростала. Всі обмежувальні статті Версальського договору з плином часу анулювали (Гітлер просто перестав їх виконувати). Власність німецьких євреїв експропріювали. Євреїв позбавили всіх прав, вигнали з рейху або арештували й відправили до таборів. Саме в цей момент, коли малою кров'ю Гітлер домігся для Німеччини всього, чого хотів, Сталін запросив Гітлера до перемовин. Це запрошення було відкритим та демонстративним. 3 травня 1939 року голова Раднаркому В.М. Молотов, росіянин за національністю, змінив на посту наркома закордонних справ єврея М.М. Литвинова, з яким Гітлер через свій антисемітизм ніколи б не сів за стіл переговорів.

Заміна єврея Литвинова на росіянина Молотова стала сигналом від Сталіна про готовність розпочати серйозні перемовини з німецьким урядом. Цей сигнал почули, запрошення прийняли. Гітлер, звичайно, знав про польський комплекс Сталіна та про безкінечні звернення радянського уряду до польського з вимогою дозволити Червоній армії прохід через польську територію. Гітлер розумів, що Сталін хоче загарбати Польщу. Тому напасти на Польщу без попередньої угоди зі Сталіним щодо розподілу польської території Гітлер не ризикнув.

Зміст серпневих угод 1939 року між Гітлером та Сталіним, якщо брати до уваги Польщу, передбачав, що радянські та німецькі війська одночасно атакуватимуть польські кордони та зітруть польську державу з політичної карти світу. Німеччина в такий спосіб уникне великої війни, оскільки за співучасті СРСР в розподілі Польщі Франція та Англія не ризикнуть виконувати умови договору про взаємодопомогу, не прийдуть на допомогу до Польщі, а дотримуватимуться чехословацького сценарію.

У серпні 1939 року, в момент, коли після окупації Чехословаччини у березні