Українська література » Наука, Освіта » Стежкою легенд - Ігор Іванович Якимушкін

Стежкою легенд - Ігор Іванович Якимушкін

Читаємо онлайн Стежкою легенд - Ігор Іванович Якимушкін

Проте зоологи, спостерігаючи за тваринами, помітили в поведінці деяких із них свідоміші, ніби заздалегідь обдумані вчинки.

Бавляться два павіани. Бігають один за одним навколо скелі. Мавпи оббігають круг неї кілька разів, і переслідувач ніяк не може наздогнати втікача. Тоді в нього ніби сяйнула думка: павіан раптом повертає і біжить назустріч втікачеві, який потрапляє прямо в його обійми.

Білий ведмідь пірнає в ополонку. Доброму плавцеві у ній мало місця, і ведмідь починає трощити навкруги кригу, щоб поплавати на просторі.

Це вже, напевно, не завчений урок, а власна здогадка: з досвіду звір знає, що, коли розсадити лід, під ним виявиться вода. Враховуючи це, його мозок доходить правильного висновку: щоб довкола було більше води, треба обламати лід.

Рефлекси мозку, під дією яких тварини роблять подібні «передбачливі» вчинки, радянські фізіологи назвали екстраполяційними.

Велика робота по вивченню екстраполяційних рефлексів і логічних форм поведінки тварин провадиться в лабораторії фізіології і патології вищої нервової діяльності МДУ, якою керує професор А. В. Крушинський.

Екстраполяційні рефлекси — другий після умовних рефлексів крок на шляху до мислення. Але навіть у вищих тварин їх спостерігають не часто. Тваринний світ — це майже неподільне царство інстинктів. Поведінкою усіх живих істот керують складні комбінації умовних і безумовних рефлексів. Лише в дуже рідкісних випадках на допомогу звірові приходить гой могутній керівник, який зветься розумом. Ніби яскрава іскрина спалахує в пітьмі його свідомості.


ЯК ПРАЦЯ ВИВЕЛА МАВПУ В ЛЮДИ

Учені помітили цікаву річ. Тварини, що свої органи можуть використовувати, так би мовити, як руки, відрізняються разом з тим і розвинутішим мозком.

Іван Петрович Павлов говорив, що таємниця кмітливості мавпи в її чотирьох руках. Руками й ногами мавпа може брати різноманітні речі. Річ у її лапі набуває нового призначення: камінь перетворюється на молоток для розколювання горіхів, гілка — у віяло, листя дерев — у тампон, якого тварина накладає на рану. Нові навички розширюють поле діяльності умовних і екстраполяційних рефлексів.

Інший приклад — ведмідь — дуже кмітлива, кажуть дресирувальники, тварина. Лапами, мовби незграбними руками, ведмідь може піднімати, переносити, переставляти різноманітні речі.

«Рука» слона — його хобот. Слон також дуже «розумна» тварина. Восьминіг вправно маніпулює своїми вісьмома мацальцями, виконує ними дуже складні дії: відкриває скойки, переносить каміння, будує із них гнізда. І що ж ми бачимо: восьмирукий будівник помітно вирізняється «розумовими здібностями» серед інших мешканців океану.

Своїми успіхами людина зобов'язана також рукам. У нас не вісім і не чотири, а всього дві руки. Але це незрівнянно вправніші й точніші «інстинкти», ніж хобот слона або мавпячі лапи; людські руки — творці не тільки грандіозних машин — атомних криголамів і супутників, вони створили нас самих — єдиних у світі мислячих істот, які звільнилися від гніту сліпих інстинктів.

Завдяки цим невтомним трудівникам людина ввійшла в тісніший контакт з навколишнім світом речей. Вона стала обдумано добирати потрібні їй речі. Навчилася сама виготовляти різноманітне знаряддя. Трудові навички сприяли розвитку специфічно людських органів. У процесі праці народилася мова. Вона дала новий могутній поштовх розумовому розвитку.

Першим кроком на шляху олюднення мавпи, на думку Ф. Енгельса, було прямоходіння. Коли наші предки — перші мавполюди — навчились ходити на двох ногах, їхні руки звільнились від ролі передніх опорних кінцівок і перетворилися на органи праці. Мавполюди почали брати руками різні знаряддя — каміння, палиці та інші необроблені, знайдені в природі речі. Людина з палицею або гострим каменем у руці — це вже озброєна людина. Вона може тепер вступити у двобій з хижим звіром, збити з дерева плід, викопати із землі коріння. Знаряддя, затиснуті в руці, відкрили широкий шлях прогресу.

Ми бачили, що й деякі тварини використовують різноманітні речі як примітивне знаряддя. Та тільки людина свідомо добирає потрібні їй знаряддя і може обробляти їх та вдосконалювати. Тільки людина навчилася сама виготовляти знаряддя праці.

У трудових процесах з плином століть зазнали зміни не тільки знаряддя, але й органи праці — руки. Моральне і фізичне обличчя людини формувалося під впливом праці.

Під впливом добору кисть людської руки почала швидко вдосконалюватися як орган праці. Подовжився і став сильнішим і рухливішим великий палець руки. Розширилася долоня, розвинулось тонке чуття дотику на кінцях пальців.

Труд вплинув на формування в необхідному напрямку також інших органів людського тіла. А що прямоходіння стало тепер основною формою пересування людини, у неї розвинулася склеписта ступня Із сильним великим (опорним) пальцем. Хребет набув чотири «амортизуючих» вигини. Ноги дуже видовжились, а руки стали відносно коротшими. Збільшився мозковий відділ черепа й зменшився лицевий.

Органи нашого тіла (в першу чергу рука, мозок і мовний апарат, які найбільше піддаються впливові трудових навичок) змінюються й нині.

Нарешті як необхідний засіб спілкування за колективних процесів праці розвинулася ще одна суто людська особливість — членороздільна мова. Мовою і розумовими процесами на базі мовних понять володіє тільки людина.

Тут ми підходимо до визнання формуючої ролі в походженні сучасних людей ще одного важливого фактора — людського суспільства. На світанку своєї передісторії наші предки жили великими сім'ями і родами. Первісні навички прані вони одержали в колективі. Із колективної праці розвинулися складні виробничі відносини. Далі свідомість людей формувалася (формується й нині) уже під виливом соціальних, а не біологічних факторів. Розвиток тваринного царства і людського суспільства пішли різними напрямками. Між звіром і людиною утворилася непрохідна безодня. Прекрасна ілюстрація цього твердження — духовне обличчя Амали й Камали, дівчаток, вихованих у сім'ї звірів. Бідолашні діти, які виросли в лісі, далеко від суспільства, попри всі людські задатки, одержані в спадок від батьків, були дуже мало схожі на людей. Лише зовнішній вигляд свідчив про їхнє людське походження. Звички, духовні потреби, розумові здібності були майже на рівні звіра.

Відгуки про книгу Стежкою легенд - Ігор Іванович Якимушкін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: