Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко
Коментована частина у питанні визначення "порядку" (режиму) використання земель лісогосподарського призначення відсилає до "закону". Таким законом насамперед є ЛК України та інші акти лісового господарства, які встановлюють наступні особливості правового режиму цієї категорії земель.
Насамперед, основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає із назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства. Зміст ведення лісового господарства визначений ст. 63 ЛК України: воно "полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. " Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є "захист ... лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб" (п. "б" ч. 1 ст. 164 ЗКУ, див. також коментар до цієї норми).
На наш погляд, однією із основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.
За ЛК України поняття "ліс" як природний комплекс фактично охоплює і землі. З іншого боку, ЛК України (ст. 6) чітко розмежовує поняття "землі" та "лісові ресурси", адже відносить до останніх лише "... деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів"'. До лісових ресурсів також належать "корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати Грунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб." Використання лісових ресурсів, проте, неможливе без користування відповідними землями. У деяких випадках дозвіл на лісокористування фактично є дозволом і на землекористування, і навпаки (див. вище коментар до ч. 1).
Відносини із здійснення лісокористування регламентують, окрім положень ЛК України, такі акти:
ЗУ "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10.02.2000;
ПКМ "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" від 27.07.1995 №555;
ПКМ "Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України" від 27.07.1995 №559;
ПКМ "Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України" від 09.02.1996 №185;
ПКМ "Про затвердження Правил відтворення лісів" від 01.03.2007 №303;
ПКМ "Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів" від 12.05.2007 №724;
ПКМ "Про затвердження Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат" від 22.10.2008 №929.
Значний вплив на лісокористування та користування землями лісогосподарського призначення мають також Правила пожежної безпеки в лісах України, затверджені наказом Державного комітету України з лісового господарства від 27.12.2004 №278.
Іншою характерною рисою правового режиму земель лісогосподарського призначення є багатофункціональне призначення лісів, тобто можливість одночасного використання лісу різними особами для різних потреб, наприклад, тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу (ч. 6 ст. 18 ЛК України).
Істотними особливостями характеризується управління у відносинах щодо використання, охорони та відтворення земель лісогосподарського призначення. Деякі функції управління існують паралельно або поглинаються аналогічними функціями, що стосуються лісів.
Так, планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає "складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням" (п. 13 ст. 46 ЛК України).
Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться державний лісовий кадастр. Державний лісовий кадастр ведеться органами лісового господарства на основі державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 49 ЛК України) та включає: "1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); 4) інші показники" (ст. 51 ЛК України). Порядок ведення державного лісового кадастру визначається ПКМ від 20.06.2007 №848.
Функція контролю за використанням земель лісогосподарського призначення тісно поєднана із аналогічною функцією щодо лісів. Наряду із іншими контролюючими органами, створена державна лісова охорона, "що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління " (ч. 1 ст. 89 ЛК України). Ч. 2 ст. 89 ЛК України встановлює, що державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Відповідно до ч. З ст. 89 ЛК України, порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується KM України. На даний час KM відповідного положення не затвердив, у зв'язку із чим видається можливим використовувати Положення про державну лісову охорону СРСР, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 22.03.1950 №1181.
Спеціально уповноваженим органом у сфері лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується KM України, діє відповідно до Положення, затвердженого ПКМ від 27.06.2007 №883. Важлива роль належить також держлісгоспам, що виконують низку функцій управління на землях лісогосподарського призначення (планування, контроль та ін.) - див. вище коментар до ч. 1 статті.
Істотними особливостями характеризується справляння плати за землі лісогосподарського призначення. Згідно із ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про плату за землю", за більшу частину таких земель земельний "податок справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством". Відповідно до ч. 3 ст. 77 ЛК України, порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів встановлений ПКМ "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду" від 06.07.1998 №1012. На її розвиток наказом Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки, ДПА України №91/241/129/236/565 від 15.10.1999 затверджено Інструкцію про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.