Анексія: Острів Крим - Тарас Валерійович Березовець

Ще до псевдореферендуму кримська влада взялася активно налагоджувати «зовнішню політику», зокрема підписала договір про співробітництво з Татарстаном345. Досі незрозуміло, як з погляду міжнародного права Татарстан міг підписувати подібні угоди з кримськими сепаратистами.

В. о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця заявив: «Ми готові до діалогу з російським урядом і готові взяти всеосяжну участь у будь-якому форматі зустрічі щодо пошуку виходу з цієї кризи. Україна та Росія повинні вдвох докласти зусиль для виходу з цієї ситуації. Водночас я хотів наголосити, що Україна засуджує російську агресію на своїй території, засуджує порушення всіх базових угод між Україною та Росією й намагається шукати мирних заходів врегулювання ситуації. Ми маємо повернутися до ситуації станом на 25 лютого, а потім уже говорити, що далі робити»346 [25 лютого війська РФ вторглися в Україну. — Прим. ред.].

Згадуючи події тих буремних днів, колишній в. о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця підкреслює, що Росія вже давно мріяла анексувати Крим: «Гадаю, було кілька варіантів планів повернення Криму. Цю тему обговорювали давно, і вона постійно фігурувала в публічній площині. Пам’ятаєте, колись острів Тузла хотіли забрати. Тобто я припускаю, що такі плани були й визрівали. Але моє особисте враження, що Путін прийняв рішення анексувати Крим після того, як зрозумів, що втратив контроль над Україною. Коли втік Янукович. Це була емоційна реакція. Я колись наводив такий приклад, що це як у дитячому садку — бавляться діти, і хтось у когось забрав відерко, а той другий образився й почав кидатися піском. Це приблизно така ж ситуація. Тільки ставки набагато вищі».

Цього дня у коментарі Associated Press Яценюк пообіцяв розширити автономію для Криму. На засіданні Кабміну прем’єр потурбувався про економіку автономії: «За останні два дні ми перерахували автономії 60 млн. грн. на соціальні витрати. Курортний сезон фактично зірваний. Я прошу вас, Олександр Віталійович [міністр фінансів Олександр Шлапак. — Прим. ред.], уже зараз подумати, знайти кошти для допомоги республіці»347.

Президент Польщі Броніслав Коморовський відкоментував учорашню прес-конференцію Путіна та його заяву про нелегітимність майбутніх президентських виборів в Україні: «У мене склалося враження, що президент Путін взяв на себе роль Конституційного суду України, бо висловлює свою думку в справі конституційності тих змін замість нього. Я б радив утриматися від висловлювання такої точки зору та дозволити вирішити це самим українцям»348.

Увечері Генпрокуратура України винесла постанову про затримання Аксьонова та Константинова, звинувативши їх у посяганні на територіальну цілісність держави: «Указаних осіб [Сергія Аксьонова та Володимира Константинова. — Прим. ред.] оперативники Служби безпеки України повинні доставити до суду з метою обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою»349.

Також стало відомо, що одіозний бізнесмен, а тепер новоявлений кримський сепаратист Константинов багато заборгував українським банкам. Очевидно, зміна його політичної орієнтації мала передусім економічне підґрунтя. У ЗМІ повідомили: «Компанія „Консоль ЛТД“ та інші фірми, пов’язані зі спікером Верховної Ради Криму Володимиром Константиновим, заборгували банкам понад один мільярд гривень. Найбільше боргів у бізнесу Константинова перед Укрексімбанком»350.

На жаль, усі приміщення кримської прокуратури тоді вже були захоплені, а СБУ в Криму паралізована, тож виконати постанову ГПУ було неможливо. Час для того був згаяний кількома днями раніше, коли ще існувала можливість переговорів силовиків із сепаратистами, коли силовики ще вагалися: дотримуватися присяги народу України чи зрадити їй.

Крім того, ГПУ порушила справу стосовно командувача ЧФ РФ адмірала Алєксандра Вітка через підбурювання українських військових до державної зради та організацію диверсій у Криму, а також відкрила кримінальну справу проти екс-командувача ВМС України Дениса Березовського — йому загрожувало 15 років ув’язнення за державну зраду351.

Уночі начальник кримського медіа-центру Міністерства оборони Владислав Селезньов повідомив: «Три освітлювальних ракети в небо і 35 одиниць техніки, броньованої та іншої, з солдатами РФ покинули територію поблизу 36-ї бригади в Перевальному. Поїхали всі. Куди? Питання поки що відкрите»352.

Згодом цю інформацію підтвердив і військовий експерт Дмитро Тимчук: «Російські військові (т. зв. „зелені чоловічки“) вантажаться в техніку й відбувають від територій українських частин. У Перевальному (українська 36-та бригада) окупантів відвезли 39 вантажних автомобілів, частина з яких використовувалася раніше також для блокування. Проте на місці залишаються „туристи Путіна“. У Феодосії вони лякають українських морпіхів тим, що знайдуть і фізично знищать їхні сім’ї»353.

Секретар РНБО Парубій заявив, посилаючись на дані розвідки: «Існує небезпека не тільки ескалації конфлікту в Криму, але існує небезпека конфлікту вздовж довгої лінії кордонів України — і північної і східної. Учора близько 15 вертольотів на наднизьких висотах наближалися до кордону України, вздовж кордонів пролітали кілька кілометрів і зникали назад». Також він прокоментував наближення авіаносця ВМС США «Джордж Буш» з групою із 17 менших кораблів і трьох підводних човнів до Чорного моря354.

Арсеній Яценюк добре пам’ятає, що нова влада тоді планувала надати півострову більшу автономію, але було вже запізно.

«5 березня ми почали заявляти, що готові надати Криму широку автономію. Більше того, ми про це заявляли в односторонньому порядку, в нас ніхто широкої автономії не просив. Важливо було показати, що в нас є політичний діалог. Насправді діалогу не було, з нами ніхто не розмовляв».

Незважаючи на окупацію Криму, Путін у притаманній йому цинічній манері заявив, що РФ повинна продовжувати з Україною економічну співпрацю: «Ми бачимо певну політичну напруженість, але вона не повинна позначитися на нашому поточному економічному співробітництві. Не потрібно нічого нагнітати й не потрібно перекладати політичну ситуацію на питання економічного співробітництва».

Коли Росія продовжувала окупацію частини України, в ООН лунали заяви в дусі «мир у всьому світі», «тільки деескалація» та «все буде добре».

Заступник Генсекретаря ООН Ян Еліассон: «Ми прийшли до кінця „холодної війни“. І немає ні в кого зацікавленості відновлювати або викликати привидів минулого — це в інтересах усіх, знайти мирне рішення. Ми будемо йти шляхом деескалації, я хочу бачити тільки одного типу ескалацію — ескалацію дипломатичних дій»355.

Витриманою в цьому ж дусі була заява Білого Дому: «Лідери двох