Третя світова: Битва за Україну - Юрій Георгійович Фельштинський

закликали жителів західних областей України вирушати до Києва та підтримати демонстрантів. У відповідь влада заблокувала просування автотранспорту в бік столиці. Залізницю було паралізовано. Через Київ проїжджали лише транзитні потяги, пасажири яких зі здивуванням дивились на спорожнілі перони Київського вокзалу. Силовики призупинили трансляцію одного з центральних телеканалів. Кличко та Яценюк закликали до дострокових президентських та парламентських виборів і звернулись до президента з вимогою зустрітись, оголосити перемир’я, вивести «Беркут» з Києва та відкликати міліцію.

У регіонах знову розпочались захоплення адміністративних будівель. У Дніпропетровську, Миколаєві, Херсоні, Полтаві, Чернігові, Хмельницьку, Житомирі зруйнували пам’ятники Леніну (рух отримав назву «ленінопад»). Частину пам’ятників завчасно демонтували прихильники комуністичної партії та заховали. Кримінальні провадження щодо руйнування пам’ятників урядом не порушувалися через «відсутність складу злочину та через те, що дані пам’ятники не входили до культурної спадщини». Знесли та демонтували 70 пам’ятників та бюстів вождя революції. Спроби зруйнувати пам’ятники Леніну були навіть у Харкові, Луганську, Запоріжжі та Донецьку, однак місцева влада запобігла зносу.

Зустріч Яценюка та Кличка з президентом Януковичем в ніч з 18 на 19 лютого все ж таки відбулась, однак не мала очікуваних результатів. Сторони обмежились взаємними звинуваченнями та компромісу не досягли. Наступного ранку в Києві протестувальники продовжили боротьбу: зайняли Головпоштамт, Консерваторію та Держкомтелерадіо. Захоплювали склади зі зброєю, продовжили будівництво барикад на вулиці Грушевського, що вела до парламенту. Фонди музею історії Києва, де, крім іншого, зберігали старовинну та раритетну зброю, розграбували. Влада почала зводити бетонні перешкоди поруч з Верховною Радою, а з Дніпропетровська до столиці викликали 25-у повітрянодесантну бригаду для посилення охорони складів зі зброєю.

Одночасно Служба безпеки України (СБУ) оголосила про проведення «антитерористичної операції» по всій території України. Пожежа у Будинку профспілок, де розташовувався центральний штаб керівників повстання, призвела до загибелі більш як сорока людей. Практично у всіх західних регіонах України протестувальники знову захоплювали будівлі обласних державних адміністрацій, СБУ, МВС та прокуратури, тоді було знищено чимало документів та оргтехніка. Україна спалахнула з новою силою.

20 лютого, незважаючи на згоду Януковича провести дострокові президентські вибори, протестувальники, озброєні хто як, зокрема й вогнепальною зброєю, почали витісняти урядові війська з центральної частини міста в бік парламенту, Будинку уряду та президентського палацу. Почалась паніка, в обох сторін були жертви. Демонстранти почали кидати в бійців «Беркуту» та працівників міліції пляшками із запалювальною сумішшю та бруківкою. Правоохоронні сили почали відступати до урядового кварталу, відстрілюючись спочатку гумовими кулями, а потім і бойовими патронами. З дахів будівель урядового кварталу снайпери почали стріляти в демонстрантів. Ситуація остаточно вийшла з-під контролю.

Зустріч лідера «Правого сектора» Яроша з президентом Януковичем також не дала позитивних результатів. Президент запропонував Ярошу підписати угоду про незастосування «Правим сектором» сили, однак останній відмовився, заявивши, що українці будуть стояти до кінця. Того злощасного дня з боку демонстрантів та силовиків від вогнепальної зброї загинуло близько ста людей. Стріляли з обох боків.

Звістка про ці жахливі події облетіла весь світ. Пізніше всі стануть обговорювати те, що сталося, почнуть будувати гіпотези щодо того, хто й звідки стріляв. Одні стверджуватимуть, що стріляли з даху Київської консерваторії, другі — що з даху Будинку профспілок, треті — що з будинку готелю «Україна». СБУ та МВС — з одного боку, «Правий сектор» й «Самооборона Майдану» — з іншого та навпаки, звинувачуватимуть у кровопролитті один одного. Підозрювані — як спецслужби Росії, так і США. Дехто висловив припущення про причетність олігархічних структур, які мали свої «спецнази» та були зацікавлені в тому, щоби повалити свого ділового конкурента — Януковича. Згодом з’явилася інформація про причетність грузинських снайперів. Однак всі ці припущення залишились припущеннями, нічого не можна було довести без доказів.

Важливо й інше: розстріл демонстрантів та силовиків відбувся за день до запланованого підписання Декларації про політичне врегулювання між владою та опозицією — документа, що на нього чекали всі. Саме він, як вважали, стане фундаментом для мирного врегулювання ситуації та поступового, послідовного вирішення конфлікту. Підписання Декларації було зірвано, а «справа київських снайперів» лягла на ту полицю, де нерозслідуваними канули в лету багато таємничих вбивств.

21 лютого з метою розв'язання політичної кризи в Україні та припинення масового кровопролиття відбулися перемовини між президентом Януковичем та лідерами опозиції А. Яценюком (від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»), В. Кличко (від партії «Удар») та О. Тягнибоком (від Всеукраїнського об'єднання «Свобода»). Перемовини проходили за посередництва міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, керівника департаменту континентальної Європи Міністерства закордонних справ Франції Еріка Фурньє, а також спецпредставника президента Росії Володимира Лукіна. Щоправда, Лукін, який брав участь у цих переговорах, поставити свій підпис під угодою відмовився, пояснивши позицію своєї країни так: «Москва вирішила не підписувати ці угоди, насправді нам не дуже зрозуміла ситуація з тим, хто є суб'єктом цієї угоди»; в угоді «не видно сил та осіб, які повинні це реалізовувати». Росія стала послідовною у своїй непослідовності. Пізніше, коли екс-президент-утікач Янукович опинився в Росії, він згадав про цю угоду й наполягав на її виконанні. У цей момент йому б дуже допоміг підпис Лукіна під документом. Але його не було. Ось текст угоди, яку підписали всі учасники зустрічі, крім Росії:

Угода про врегулювання політичної кризи в Україні

Стурбовані трагічними випадками втрати життів в Україні,

Прагнучи негайно припинити кровопролиття,

Рішуче налаштовані прокласти шлях до політичного врегулювання кризи,

Ми, сторони, що нижче підписалися, домовилися про таке:

1. Протягом 48 годин після підписання цієї угоди буде прийнято, підписано і оприлюднено спеціальний закон, який відновить дію Конституції України 2004 року зі змінами, внесеними до цього часу. Підписанти заявляють про намір створити коаліцію та сформувати уряд національної єдності протягом 10 днів після цього.

2. Конституційна реформа, що врівноважуватиме повноваження президента, уряду та парламенту, буде розпочата негайно і завершена у вересні 2014 року.

3. Президентські вибори будуть проведені одразу після прийняття нової Конституції України, але не пізніше грудня 2014 року. Буде прийнято нове виборче законодавство, а також сформовано новий склад Центральної виборчої комісії на пропорційній основі відповідно до правил ОБСЄ і Венеціанської комісії.

4. Розслідування нещодавніх актів насильства буде проведено під спільним моніторингом влади, опозиції та Ради Європи.

5. Влада не запроваджуватиме надзвичайного стану. Влада й опозиція утримаються від застосування силових заходів.

Верховна Рада України прийме третій закон про звільнення від відповідальності, який поширюватиметься на ті ж правопорушення, що й закон від 17 лютого 2014 року.

Обидві сторони докладатимуть