Українська література » Наука, Освіта » Таємне життя розуму : як ми мислимо, відчуваємо й вирішуємо, Маріано Сігман

Таємне життя розуму : як ми мислимо, відчуваємо й вирішуємо, Маріано Сігман

Читаємо онлайн Таємне життя розуму : як ми мислимо, відчуваємо й вирішуємо, Маріано Сігман
завдяки моєму агенту Максу Брокмену, якому я безмежно вдячний. Мені випало неймовірне щастя працювати з Марою Фейє Летем, яка переклала книжку англійською і разом із Бетіною Ґонзалез, якою я безмежно захоплююсь і яка допомогла мені. Я дуже пишаюсь тим, що книжка була надрукована у Сполучених Штатах видавництвом Little, Brown and Company, і щиро вдячний Трейсі Беар, моєму американському видавцеві, а також Ієну Стросу.

Від Нью-Йорка та Буенос-Айреса до Лондона — дякую всім моїм британським колегам у HarperCollins. Дякую Лотті Фіф, Кетрін Патрік, Марку Гендслею; особлива подяка Арабеллі Пайк, моєму фантастичному видавцеві, яка дала мені зрозуміти — або ж відчути, — що «завжди можу розраховувати на підтримку».

Примітки

1

Головка капусти, око циклону, невидима рука ринку, зубці гребінця, вушко голки, «Розтин вен Латинської Америки» (назва книжки — прим. пер.) і потреба перетравити інформацію. (Тут і далі прим. авт., якщо не вказано інше.)

2

На сторінках цієї книжки ми викриватимемо «помилки» в історії психології, науки та філософії свідомості. Багато таких «помилок» віддзеркалюють інтуїтивні здогади, а ми їх поділяємо. Ці міфи, в основі яких лежить внутрішнє чуття, продовжують існувати, хоча всі докази свідчать про протилежне. Також хочу уточнити очевидну річ: згадуючи про помилки видатних мислителів, я роблю це, перебуваючи в привілейованому становищі, тобто володіючи фактами, які були їм невідомі, і озираючись назад — чи вперед — у минуле. Різниця така сама, як між аналізом гри й безпосередньою участю або уявним бейсболом… (вид онлайн-гри, у якій гравці та вболівальники стають капітанами вигаданих команд — прим. пер.) Я працюю, виходячи з того, що наука взагалі, як і майже кожне людське припущення, є неточною й потребує постійного перегляду. На мою думку, розмова про помилку Піаже — це своєрідна ода його праці, данина ідеям, не завжди правильним, але революційним в історії науки. Ісаак Ньютон говорив: «Я бачив далеко тільки тому, що стояв на плечах гігантів». Ця версія історії знання правдивіша, хоч і не оспівана, як оповідь про несподіване натхнення через яблуко, що впало на голову. Подана книжка — данина поваги всім моїм видатним попередникам, успіхи та промахи яких проторували шлях, що ним тепер простуємо ми.

3

Усі батьки граються зі своїми малюками в «Є — нема», і зазвичай гра супроводжується дзвінким дитячим сміхом. Це радість відкриття й розуміння, що предмети не зникають, коли ми не бачимо їх. Діти — це маленькі науковці, які насолоджуються процесом дослідження законів усесвіту.

4

Коли я працював над дисертацією в Нью-Йорку, то з’їздив до Бостона відвідати лабораторію Альваро Паскуаля Леоне. Тоді там починали використовувати інструмент, який називається «транскраніальна магнітна стимуляція» (ТМС). За допомогою системи котушок ТМС передає слабкий магнітний імпульс, який активує чи пригнічує область кори головного мозку. Коли я приїхав, науковці проводили експерименти з тимчасової деактивації лобової кори. Ідея відчути послаблення виконавчої системи на власній шкурі була дуже спокусливою, тож я зголосився стати піддослідним. Мою лобову кору приглушили на тридцять хвилин, і почався експеримент. Мені показували літеру, потрібно було пригадати слова, що на неї починаються, і через кілька секунд назвати їх уголос. Це очікування якраз і контролює виконавча система. Моя лобова кора була пригнічена, і я не міг чекати. Тому мимоволі вигукував слова, щойно вони спадали на думку. Я чудово розумів, що треба зачекати, а тоді говорити, але просто не міг. Побувавши водночас діячем і спостерігачем, завдяки цьому досвіду я збагнув, наскільки обмежені (попри бажання й вольові зусилля) наші можливості в основних когнітивних сферах. Дуже важко уявити, як це — не могти виконати дію, яка елементарно й природно виходить в інших людей, якщо ви ніколи цього не переживали.

5

Погляд так само виказує й думки дорослих, їхні умовиводи й прагнення. Він не лише забезпечує засвоєння інформації, але й промовисто характеризує нас. На відміну від маленьких дітей, дорослі знають, що погляд може їх зрадити. Це розуміння породжує сором’язливість, яка бурхливо виявляється в дивовижній лабораторії з вивчення людської мікросоціології — ліфті.

6

Наприклад, магнітом для уваги може стати ім’я самої людини.

7

У прийнятій в українській психології термінології екзогенну увагу можна співвіднести з мимовільною, а ендогенну — з довільною. (Прим. пер.)

8

Він утомився відволікатися через людей, які обговорюють «Гру престолів».

9

Через сам факт (латин.). (Прим. пер.)

10

Марґарет «Меґґі» Сімпсон (англ. Margaret “Maggie” Simpson) — одна з головних героїв американського мультсеріалу «Сімпсони», найменша дитина Гомера та Мардж Сімпсонів. (Прим. ред.)

11

Каспар Гаузер був німецьким хлопцем, який заявляв, що ріс у темному підвалі в цілковитій ізоляції. Юнака знайшли в 1828 році, коли він тинявся вулицями Нюрнберґа, здатний сказати тільки кілька слів німецькою. Вважають, що тоді Каспарові було шістнадцять. Його випадок, як і подібні приклади долі дітей джунглів, залишається дискусійним, оскільки справу неналежно задокументовано й прикрашено художнім вимислом. Тож, можливо, суворий присуд, що мову не можна вивчити без практики в ранньому дитинстві, варто пом’якшити (докладніше див. у книжці Адріани Бенцаґен «Зустрічі з дикими дітьми. Спокуси й розчарування у вивченні людської природи», 2006 р.).

12

Давнігрекиписалитакимчиномбезвиділенняслівівсецебулооднимієрогліфом.

13

Саме по собі (латин.). (Прим. пер.)

14

Хуанхо Сає у чудовій книжці «Мистецтво» пише: «Я читав інтерв’ю з художником і режисером Джуліаном Шнаблом. Він хвалився, що почав малювати в п’ять років. Наче він якийсь вундеркінд! От пройдисвіт! Усі ми в дитинстві малювали, просто потім хтось закинув це, а хтось — ні».…

15

у якому ми живемо.

16

Радість від чиєїсь невдачі, злорадство (нім.). (Прим. пер.)

17

Сегрегація (латин. segregatio — відділення) — різновид дискримінації, який полягає у фактичному чи юридичному відокремленні в межах одного суспільства тих суспільних груп, які вирізняються за расовими, гендерними, соціальними, релігійними, мовними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав. (Прим. ред.)

18

Руссо почерпнув ідеї, висловлені в «Емілі», у Платона. У його «Республіці» освіта починалася з музики, гімнастики та інших практичних дисциплін, які тренують чесноти доброго громадянина. Тільки пройшовши цей довгий шлях, людина готова зрозуміти епістему — істинне знання. Гегель також обстоював спочатку діяльнісну, а вже потім словесну освіту. Знання засвоюється через досвід протягом дня, а теорія, наче сова Мінерви, приходить, коли западають сутінки. Ця ідея набула розголосу в мас-медіа, коли Пол То і Кен

Відгуки про книгу Таємне життя розуму : як ми мислимо, відчуваємо й вирішуємо, Маріано Сігман (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: