Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк
До прикладу, скільки змін і доповнень внесено до КК України за досить короткий для існування держави час, проте він виконує ту ж функцію та завдання, які були поставлені перед цим законодавчим актом ще в перший день набуття ним чинності.
Суть закону тотожності Арістотель прокоментував у «Метафізиці» так: «Без сумніву, що ті, хто мають намір брати участь один з одним у розмові, повинні скільки-небудь розуміти один одного. Якщо цього не відбувається, яка можлива у них один з одним участь у розмові? Тому-то кожне з імен повинно бути зрозуміле і розмовляти про що-небудь, при цьому — не про кілька речей, а тільки про одну; якщо ж у нього є кілька значень, то потрібно роз'яснити, яке з них (у нашому випадку) мається на увазі»[489].
Отже, дотримуючись закону тотожності, інтерпретатор не повинен під час судження замінювати один предмет судження іншим, одну ознаку предмета, явища іншою тощо. Порушення закону тотожності може призвести до зменшення або збільшення обсягу певного поняття, яке використане законодавцем, і, як наслідок, до необґрунтованого розширюваного або обмежувального тлумачення[490]. Як зауважують О. Бєлокуров[491], Є. Кісілюк[492], І. Козаченко[493], М. Мінаєв[494], І. Паньонко[495], Ю. Петров[496], підміна одного поняття іншим під час застосування кримінального закону має наслідком грубі порушення законності.
Вимоги логічного закону тотожності необхідно дотримуватися: а) в юридичній теорії (під час створення теорії права) і правотворчості (під час розробки і формулювання нормативно-правових актів як самототожніх висловлювань, у яких юридичні терміни повинні мати чітко визначений юридичний смисл); б) під час кваліфікації (юридичній оцінці) злочинів; в) під час застосування нормативно-правових актів. На практиці порушення вимог, що виникають із закону тотожності, під час здійснення системного тлумачення призводять до таких логічних помилок, як «змішання юридичних термінів», «перекручення змісту понять», «використання юридичних термінів у неюридичному значенні»[497]. У той же час, як зауважує Г. Челпанов, закон тотожності застосовується зазвичай до понять та ознак, оскільки вони в процесі мислення мають залишатись тотожними собі, інакше буде порушено правильність мислення[498]. Слушними та схожими за змістом є думки С. Хижняка, який зазначає, що головним для формування змісту терміна може вважатись логічний фактор — зв'язок термінів з визначеними поняттями як формою мислення, що виражає дійсність[499].
Як зазначає Н. Пікуров, дійсно важливо точно визначити лексичні межі терміна, тобто слова чи словосполучення, що дає йому ім'я[500]. Таку проблему не можна залишити без уваги, оскільки більшість термінологічних зворотів складається з одного або двох інших термінів та слів загального вжитку. Якщо тлумачиться термін, який є лише частиною термінологічного звороту, то логічно припустити, що в результаті системного тлумачення дати правильне визначення термінологічному звороту не видасться можливим.
Хоча необхідність ретельного розмежування термінів та термінологічних зворотів науковцями доведена, проте через неуважність, можливо через незнання та бажання зменшити обсяги кримінального закону, чи то за бажанням уникнути тавтології, законодавець вже з перших статей КК допускає розірвання термінологічного звороту. Відтак розділ V! має назву «Співучасть у злочині», у ст. 26 дається визначення терміна «співучасть у злочині», але в той же час назва самої статті звучить «Поняття співучасті», хоча, на нашу думку, мало б бути «Поняття співучасті у злочині» або «Поняття співучасті у вчиненні злочину». Крім цього, логічним продовженням цього термінологічного ряду мав би бути термін «співучасник злочину», а ми маємо назву ст. 27 «Види співучасників», а не
