Мати чи бути? - Еріх Зелігманн Фромм
Усе це має надзвичайно важливі політичні наслідки: соціалізм, проголошуючи визволення всіх класів і прагнучи створити безкласове суспільство, безпосередньо звертався до «робітничого класу», тобто до людей, зайнятих фізичною працею; а сьогодні робітничий клас є менш численним (відносно), ніж століття тому. Щоб здобути владу, соціал-демократичні партії мають завоювати голоси багатьох представників середнього класу, і для досягнення цієї мети соціалістичним партіям довелося викинути зі своїх програм соціалістичні ідеї та додати пропозиції ліберальних реформ. Разом з тим, назвавши робітничий клас важелем гуманістичних перетворень, соціалізм викликав неминучу протидію з боку всіх інших класів суспільства, представники яких відчули, що робітники можуть позбавити їх власності та багатьох привілеїв.
У наші дні заклик до створення нового суспільства сягає всіх, хто страждає від відчуження, хто працює за наймом і чиїй власності ніщо не загрожує. Інакше кажучи, він зачіпає інтереси не меншості населення, а більшості. Цей заклик не загрожує власності; щодо прибутків, то в новому суспільстві життєвий рівень бідних підвищиться. Висока заробітна плата керівних працівників не має знизитися, але, як можна припустити, за нової системи вони самі не захочуть бути символом минулих часів.
Більше того, ідеали нового суспільства долають усі партійні бар'єри: моральні та релігійні ідоплп пг птрмти ли своєї цінності для багатьох коиоерішторіи (Кммлср іш зиває їх «консерваторами цінностей»), це ж стосується лібералів і «лівих». Кожна політична партія експлуатує виборців, переконуючи їх у тому, що саме вона представляє суто гуманістичні цінності. Насправді ж усі політичні партії утворюють два табори: байдужих і небайдужих. Якби всі, хто входить до другого табору, відмовилися від гасел своїх партій і усвідомили спільність мети, то ймовірність змін у суспільстві набагато б зросла, тим більше з огляду на те, що прихильність більшості громадян до партій і їхніх слоганів дедалі слабшає. Сьогодні людям дуже потрібні ті, хто мають мудрість, переконання і сміливість, щоб діяти відповідно до своїх переконань.
Хоч як обнадіюють перераховані вище чинники, однак шанси цих вкрай потрібних суспільних перетворень лишаються незначними. Наша єдина надія полягає у привабливості нових ідей, що здатні надати сили й енергії людству. Нема сенсу пропонувати ту чи іншу реформу, якщо вона у підсумку не здатна змінити системи, якщо вона не має спонукальної сили потужної мотивації. «Утопічна» мета реалістичніша за «реалізм» нинішніх керівників. Нове суспільство і нова Людина можуть постати лише в тому випадку, якщо старі мотивації вилучення прибутку і завоювання влади буде замінено на нові: бути, віддавати, розуміти; якщо на зміну ринковому характеру прийде характер продуктивний і люблячий, а на зміну кібернетичній релігії — новий, радикально гуманістичний дух.
Для тих, хто не є глибоко віруючим, справді вирішальний момент — це залучення до гуманістичної «релігійності» без релігії, без догм та інститутів церкви, шлях до якої торував рух нетеїстичної релігійності від Будди до Маркса. Ми не стоїмо перед вибором між егоїстичним матеріалізмом і прийняттям християнської концепції Бога. Соціальне життя в усіх проявах — у роботі, міжособистісних стосунках, дозвіллі — стане виявом «релігійного» духу, і людина не потребуватиме якоїсь окремої релігії. Ця вимога нової, нетеїстичної, неінституціональної «релігійності» жодною мірою не є наступом на існування релігії. Однак вона передбачає, що Римська католицька церква, і передусім її бюрократія, має повернутися до духу Свангелія. Що стосується «соціалістичних країн», нема потреби їх «десоціалізувати», але на зміну їхньому фальшивому соціалізму має прийти справді гуманістичний соціалізм.
Образ Граду Божого надихав людей пізнього Середньовіччя, що й дало поштовх розквіту тогочасної культури. Розквіт сучасного суспільства пов'язаний із тим, що людей надихав образ Земного Граду Прогресу. Але в нашу добу цей образ перетворився на образ Вавилонської вежі, яка вже починає руйнуватися і під руїнами якої зрештою загине весь світ. Та якщо Град Божий і Град Земний — це теза й антитеза, то єдиною альтернативою хаосу є новий синтез: синтез духовних устремлінь пізнього Середньовіччя з досягненнями постренесансної раціональної думки і науки. Ім'я цього синтезу — Град Буття.
Бібліографія
У бібліографії містяться всі книги, які було цитовано в тексті, але не всі джерела, використані при написанні цієї книги. Видання, особливо рекомендовані для паралельного читання, позначені однією зірочкою; дві зірочки позначають книги для тих читачів, які обмежені в часі.
1. Aquinas, Thomas. 1953. Summa Theologica. Edited by P. H. M. Christmann. OP. Heidelberg: Gemeinschaftsverlage, F. H. Kerle; Graz: A. Pustet.
2. Arieti, Silvano, ed. 1959. American Handbook of Psychiatry, vol. 2. New York: Basic Books.
3. Aristotle. Nicomachean Ethics. Cambridge: Harvard University Press, Loeb Classical Library.
4. *Artz, Frederick B. 1959. The Mind of the Middle Ages: An Historical Survey: A.D. 200—1500. 3rd rev. rd. New York: Alfred A. Knopf.
5. Auer, Alfons. «Die Autonomie des Sittlichen nach Thomas von Aquin» [The anatomy of ethics according to Thomas Aquinas]. Unpublished paper.
6. —. 1975. «1st die Sünde eine Beleidigung Gottes?» [Is sin an insult to God?]. In Theologische Quartalsschrift. Münich: Erich Wewel Verlag.
7. *—. 1976. Utopie, Technologie, Lebensqualitat [Utopia, technology, quality of life]. Zürich: Benziger Verlag.
8. *Bachofen, J. J. 1967. Myth, Religion and the Mother Right: Selected Writings of Jjohann Jakob Bachofen. Edited by J. Campbell; translated by R. Manheim. Princeton: Princeton University Press. (Original ed. Das Mutterrecht, 1861).
9. Bacon, Francis. І620. Novum Organum.
10. Bauer, E. Allgemeine Literatur Zeitung 1843/4. Quoted by K. Marx and F. Engels; q. v.
11. *Becker, Carl L. 1932. The Heavenly City of the Eighteenth Century Philosophers. New Haven: Yale University Press.
12. Benveniste, Emile. 1966. Problemes de Linguistique General. Paris: Ed. Gallimard.
13. Benz, E. See Eckhart, Meister.
14. Blakney, Raymond B. See Eckhart, Meister.
15. Bloch, Ernst. 1970. Philosophy of the Future. New York: Seabuiy Press.
16. —. 1971. On Karl Marx. New York: Seabury Press.
17. *—. 1972. Atheism in Christianity. New York: Seabury Press.
18. Cloud of Unknowing, The. See Underhill, Evelyn.
19. Darwin, Charles. 1969. The Autobiography of Charles Darwin 1809—1882. Edited by Nora Barlow. New York: W. W. Norton. Quoted by E. F. Schumacher; q. v.
20. Delgado, J. M. R. 1967. «Aggression and Defense Under Cerebral Radio Control». In Aggression and Defense: Neural Mechanisms and Social Patterns. Brain Function, vol. 5. Edited by C. D. Clemente and