Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії. - Анатолій Чабан

З березня 1941 року — командуючий 56 танковим корпусом, який з початком війни проти СРСР здійснив рейд зі Східної Пруссії до озера Ільмень. У вересні 1941 року призначений командуючим 11 армії і пізніше здобув Крим. Навесні 1942 року разом з фон Клейстом знищив радянські війська, які висадилися під Керчю, штурмом оволодів Севастополем. За це йому було присвоєно звання фельдмаршала. У серпні 1942 року 11 армія була перекинута під Ленінград і там діяла досить успішно. У листопаді 1942 року Манштейн очолив групу армій «Дон», яка мала деблокувати 6 армію, оточену під Сталінградом. Він прагнув добитись виводу 6 армії з «котла», але Гітлер заборонив їм відступ. Все ж Майнштейн забезпечив стабілізацію нової лінії фронту під Ростовом, врятував південне крило німецьких військ, знову захопив Харків. За це 12 березня 1943 року він був нагороджений дубовим листям до Рицарського хреста.

Брав участь у Курській битві, керував тяжкими оборонними боями при відступі до Дніпра, провів успішний контрнаступ біля Кривого Рогу. Неодноразово вимагав відставки Гітлера з посади Головнокомандуючого, але безуспішно. Всупереч наказу Гітлера він наказав генералу В. Штеммерману організувати прорив з корсунського «котла». 17 лютого 1944 року німецьке угруповання вийшло з «котла», втративши 24000 з 54000 воїнів, у тому числі й самого Штеммермана. Коли 1 танкова армія Хубе потрапила в «котел» біля Південного Бугу, то під загрозою відставки добився дозволу Гітлера на її прорив, що Хубе й вчинив. 30 березня 1944 року Гітлер нагородив Манштейна дубовим листям та мечами до Рицарського хреста і водночас відправив його у відставку. Наприкінці війни Манштейн був арештований, а у 1949 році засуджений британським судом до 18 років ув’язнення (пізніше цей термін зменшили до 12 років). 7 травня 1953 року звільнений у зв’язку зі станом здоров’я. Був радником при створенні бундесверу Федеративної Республіки Німеччини.

Манштейн — автор мемуарів «Втрачені перемоги» («Verlorene Siege») (1955) і «З життя солдата» (1958), розгорнутий варіант — «Солдат XX століття» (1997). За думкою фахівців, його спогади є одним із найважливіших творів з історії II Світової війни. Невипадково вони друкувалися в скороченому вигляді навіть у СРСР. У сучасній Росії недавно побачила світло повна версія мемуарів фон Манштейна (Утерянные победы. Воспоминания фельдмаршала. — М., 2007. — 829 с.). У них він певну увагу приділив подіям лютого 1944 року на Черкащині. Тоді радянські війська оточили значні сили німецької армії і в ході запеклих боїв знищили приблизно половину оточених у корсунь-шевченківському «котлі» (у німецькій літературі за цим «котлом» закріпилась назва «Черкаського»). Зі свого боку німецька армія ще не втратила своєї боєздатності і завдала значних втрат радянським військам. Погляд Манштейна на бої в корсунському «котлі», звичайно ж, не є безстороннім, але достатньо об’єктивним. Принаймні мемуари Манштейна і в цьому відношенні зберігають своє значення як важливе історичне джерело. У зв’язку з цим пропонуємо в перекладі українською невеликий фрагмент з них.

На центральній ділянці фронту групи армій моторизовані з’єднання 1 танкової армії після успішного контрудару по позиціях 40 армії противника у східній частині діри в нашому фронті почали завдавати вже згаданий вище другий удар у її західній частині. Але тут же у ворожої гідри на тільки-но залишеному нашими танковими дивізіями полі бою виросли нові голови.

Наприкінці лютого противник великими силами, у складі яких знаходились головним чином кілька танкових та механізованих корпусів, прорвався в північно-західній частині вищезгаданої ділянки фронту, що видавалася наперед. Цю ділянку все ще було наказано утримувати внутрішнім флангам 1 танкової армії і 8 армії на Дніпрі вище Черкас. Ворожі війська, що прорвалися, пройшли між 7 і 42 армійськими корпусами далеко на південь, до району Звенигородки.

У цей же час росіяни атакували звернену на схід ділянку фронту, яку займала 8 армія в районі південно-західніше Черкас, і прорвали його, ввівши в бій 4 гвардійську та 5 гвардійську танкові армії (помилка у Е. Манштейна: на східній ділянці фронту були 5 гвардійська танкова і 4 гвардійська армії. — Ю.М.), у складі яких діяли свіжі з’єднання. Їм вдалось просунутись на захід і з’єднатися з силами противника, які прорвались з північного заходу на Звенигородку через фронт 1 танкової армії. Отже, вищезгаданий виступ фронту, що впирався на півночі в Дніпро, у котрому діяли 42 армійський корпус 1 танкової армії, а також 11 армійський корпус 8 армії, був відрізаним. Такою була ситуація, яку я застав 28 січня після повернення в групу армій. Командування групи негайно прийняло рішення для визволення оточених корпусів.

1 танкова армія отримала наказ якомога швидше завершити розгром оточених на її лівому фланзі частин радянської 1 танкової армії. З танковий корпус мав бути найближчим часом звільнений з цієї ділянки. Разом з 16 і 17 танковими дивізіями, «Лейбштандартом» і полком важких танків під командуванням Веке (помилка видавців. Має бути Беке. — Ю.М.), який особливо відзначився в останній битві, його необхідно було перекинути на ділянку, де тепер намітилась криза. 1 танкова армія при першій можливості мала йти за ними.

Перед 8 армією було поставлене завдання зняти з ділянки, яку вона займала, 3 танкову дивізію 47 танкового корпусу і зосередити її в місці прориву. Зі складу 6 армії було наказано виділити для посилення цього угруповання ще 24 танкову дивізію. Однак, коли остання прибула туди, Гітлер наказав повернути її групі армій «А», оскільки ситуація на нікопольському плацдармі ставала загрозливою. Вона підійшла туди, однак надто пізно.

За наказом командування групи армій обидва корпуси мали завдати удару по силах супротивника, що оточили 42 та 11 армійські корпуси, у фланг і в тил: корпус 1 танкової армії — із заходу, корпус 8 армії — з півдня.

Командування групи армій зосередило порівняно велику кількість дивізій, щоб деблокувати оточені корпуси. Це було необхідно, бо суперник кинув у цей район з північно-західного та зі східного напрямку не багато й не мало як 26 стрілецьких дивізій