Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. - Петро Гаврилович Дяченко

Дякую командіру полку і командіру 4 сотні за вихованність таких козаків, на котріх можна завше покластися в тяжки хвилини.

§ 4

§§ 2 і 3 з цього наказу прочитати во всіх сотнях, батеріях та ватагах.

Орігінал підписали:

Комдів Запоріжської Отаман Гулий і наштадів, полковник Крат.

З орігіналом згідно:

Начальник загального відділу чотарь (підпис).

Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919 — 6.У.1920). — Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. — С. 153–154.

№ 7

Наказ командарма Михайла Омеляновича-Павленка від 19 квітня 1920 р.

Наказ по військам армії Укр. Нар. Респ., ч. 18

19 квітня 1920 р. Д[ієва] Армія. По муштровій частині. "Слава Украіні"

§ 1

17 квітня упертим боєм цілої Арміі взято м. Вознесенськ. В самім бою, не дивлючись на майже повну відсутність набоів, Армія виявила повну велич і розуміння ваги хвилі і осягнула вповні дану ій ціль. Всі часті виконали покладені на них завдання.

Треба підкреслити завзяту атаку кінноти для підтримання своєї піхоти.

Величезна військова здобич є нагородою муштровому козацтву за сю славну побіду.

Здобуті військові трофеї дают можливість значно збільшити ряди нашої арміі озброенним козацтвом.

Хай цей день буде нагородою нашому козацтву за довгий, тяжкий і славний похід.

Слава і подяка Рідного Краю Отаманам дівізій, Командіру кінної бригади, полковникам, старшинам і козацтву.

§ 2

Разом з тим мушу зазначити про присутність в наших рядах окремих недостойних осіб, здатних лише до грабунків.

Козацтво! В тяжкій, святій боротьбі, віддаючи своє життя за волю Українського Наріду, ми бороним його честь і гідність.

Наша честь — це найсвятійше, що має кожний козак, і іі мусимо всим козацьким колом охороняти.

В наших рядах, рядах будови Республіки, не мусить бути того, що плямує іі ім'я, бо святе діло визволення України потрібуе чистих рук.

§ 3

Рішуче забороняю начальникам приймати в свої частини старшин і козаків без відповідного, указаного в законі, шляху. Незаконним шляхом користуються лише ті особи, які в більшості випадків мусять понести кару за свої вчинки.

Право перевода до командірів окремих частин включно належить Комдивам.

Підтвержую, що коні, сідла і збруя мусять рахуватись в списках частин і при переводах лишаються власністью послідньої.

Всім частям арміі на похвалу, а то подяку за службу Украіні відповідати: "Слава Украіні".

Командуючий Армією військ У.Н.Р. Отаман Ом. — Павленко. Т. В. О. Начальника Штабу, Полковник Долуд.

Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919 — 6.V. 1920). — Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. — С. 170.

№ 8

Наказ командарма Михайла Омеляновича-Павленка від 27 квітня 1920 р.

Приказ Полку Чорних Зал. і Полк. Пшоннику

(З вер. в 1 дм.) 27-ІХ-20 р. с. Познанка

I.Обстановка: Прибувший Старшинський зв'язок від Галичан подав слідуюче:

ціла бувша Галицька армія повстала проти комуністів і шукає сполуки з нашою армією.

25/ІУ по умовленному терміну Галичани займають ст. Вапнярку, м. Винницю, залізницю до Козятина і м. Київ, де налічується Галицького гарнізону понад 5000 багнетів.

II.Загальне завдання: Наша Армія до ЗО/ІУ скупчується в районі на північний схід від ст. Вапнярка для установлення зв'язку з Галичанами і місцевими укр. силами, для нанесення рішучого удару в тил і флянку ворога.

III.Частні завдання:

1) Полку Чорних Зап. прискорить акцію на ст. Бірзула і прескоренними маршами іти через села: Фарната, що на захід від Балти, Попова Гребля, Торканівка і Верхівка, де буде чекати зв'язок в місцевого панотця.

Полковн. Пшоннику по акціі в районі ст. Бірзула інтенсивно провадити організацію військових сил повіту і тримати безпосередньо тісний зв'язок з Штабом Армії для одержання дальніших деректив.

Пунктами зв'язку є: Ольгополь, Верхівка.

Орігінал підписав Командуючий Арміей У.Н.Р. Отаман Омельянович-Павленко.

З оригіналом згідно:

Начальник Штабу Арміі полковник Долуд.

Надсилається Комполкам Чорних Запор, і Полк. Пшоннику.

Ч. 235.

Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919 — 6.У.1920). — Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. — С. 187–188.

№ 9

Уривок з доповіді політичного референта уряду УНР Василя Совенка від 4 червня 1920 р.

Доклад Головному отаману Військ Української Народньої Республіки Симону Петлюра та Голові Ради Народніх Міністрів

Цікаво було відмітити боі у м. Ставище Полку Чорних Запоріжців з добровольцями. В с. Ставище виступила одна сотня для освітлення місцевости. З цею сотнею відправився і я разом з Полковником Дьяченко і на власні очі наблюдав, як билися славні Чорні Запоріжці з переважаючим кількосте) ворогом.

У м. Ставище був розташований Штаб генерала [Миколи] Бредова і сам Бредов. Несподіваний і смілий наскок сотні Чорних Запоріжців під непосредственним керуванням самого Командіра полку Полковника Дьяченко, ворог за які небудь десять филин був на половину перерубаний, на половину обезброєний і захоплений в полон. В полон чуть не попався сам генерал Бредов, спася тілько дякуючи погоді туманній і через те, що був розташований на ісході села по дорозі на Умань, йому удалося утикти на автомобілі. Захоплено було: вся стража Київського повіту на чолі з Начальником стражі і часть Стражі Сквирського повіту, багато ріжного майна, кулемети і набоі.

Настілько добровольці не сподівалися такого швидкого наскоку на Ставище, що коли приходилося брати в полон, то не знали, як нас називати:

чи то ми є комуністи, чи махновці, чи хто другі, і трудно було упевнити іх в тім, що ми є частина арміі У.Н.Р.

Тілько коли доставили іх в Штаб арміі, там вони упевнилися, що мають діло з армією У.Н.Р. Откровенно говорили, що у них уже офіційно було об'явлено, що арміі У.Н.Р. нема, вона розбита і що сам Головний Отаман забитий.

Полоненних я сам перепроваджував до Штабу і захоронив ім життя з метою використати для агітаціі, аби* вони пішли по своїм частинам і наробили там ще білшоі паніки і щоб скорійше розбігалася і решта дробровольчоі (Добровольчої, -Ред.) арміі. Ця операція в деякій мірі удалася. В арміі Денікіна почалася агітація в наш бік, і було установлено, що цілі частини демонстративно відказувалися битися з нИми. З такими частинами, звичайно, добровольче командування поступало суворо, включно до розстрілу цілих десятків старшин і козаків […]

З уманського раіону розташовання я вирушив з ударною групою, Полком Чорних Запоріжців, в раіон Балтського повіту, де я провадив повстання проти комунистів прошлим літом, для підготовчої праці і для ліквідації ворога в раіоні Балта — Ананьів — Бірзула — Голта.

24 грудня по ст. ст. я прибув до Голованівська. Командір полку Чорних Запоріжців зразу ж пішов преслідувати ворога, який утікав на