Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр. - Ярослав Юрійович Тінченко

українською авіацією підполковника В. Баранова. Навесні-влітку 1918 р. — Звенигородський повітовий комендант. У середині червня 1918 р. заарештований німцями разом зі своїм перекладачем Ярославом Телішевським і вивезений у невідомому напрямку. Загинув у 1919 р. (ЦДАВОУ. — Ф. 1077. — Оп. 1. — Спр. 35. — С. 318; Білон П. Спогади. — Пітсбург, 1952. — Ч. 1. — С. 29–30; відомості, надані дослідником М. Хайруліним).

Шепарович Фелікс (?-6.01.1920), чотар, військовий льотчик. Народився у Відні, австрійський німець. Рідний брат сотника Едмунда Шепаровича — командира 1-ї кінної бригади Галицької армії. Під час Першої світової війни закінчив старшинську авіаційну школу і як військовий льотчик воював на Західному фронті. На початку 1919 р. вступив до Летунського відділу Галицької армії. Помер від тифу в потязі на залізниці між Вапняркою та Крижополем. Похований у м. Крижопіль (Шкруменяк Ю. Поїзд мерців. — Львів, 1922. — С. 60; Українська Галицька Армія, матеріяли до історії. — Вінніпег, 1968. — Т. 4. — С. 120).

Шеремецинський Микола Валеріанович, поручик, військовий льотчик. У складі 220-го піхотного Скопинського полку брав участь у Першій світовій війні; нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня (наказ від 27.09.1916). З 7.07.1915 до 19.04.1917 — льотчик-дозорець 11-го корпусного авіаційного загону. Закінчив Севастопольську військову авіаційну школу (1917). З січня 1918 р. — військовий льотчик 1-го Українського армійського авіаційного загону. Влітку 1919 р. — командир 5-го бойового авіаційного загону Повітряного флоту УНР. У мемуарах галицьких авіаторів згадується хорунжий Аркадій Шеремецинський, який у квітні 1919 року покінчив життя самогубством і був похований на цвинтарі у м. Красне. Можливо, вони помиляються, і насправді писали саме про М. В. Шеремецинського (РГВА. — Ф. ЗО. — Оп. 1. — Спр. 62. — С. 409, матеріали надано дослідником Маратом Хайруліним).

Шестаков Іван (31.01.1893-?), сотник, льотчик-дозорець. Народився у м. Бендери (Бессарабія). Закінчив Миколаївське інженерне училище, служив у саперних частинах, згодом перевівся до авіації та в складі 30-го корпусного авіаційного загону брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. 22.05.1918 вступив на українську військову службу та був зарахований льотчиком-дозорцем до 1-го гарматного загону 2-го Подільського дивізіону Армії Української Держави, із яким у грудні 1918 р. відбув до складу Летунського відділу Галицької армії, де також ніс службу як льотчик-дозорець. Доля після осені 1919 р. невідома (ЦДАВОУ — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 15-зв 16).

Польські супротивники українських льотчиків

Бастир Стефан (17.08.1890-6.08.1920), капітан, військовий льотчик. Народився у м. Уланов. У складі австро-угорської авіації брав участь у Першій світовій війні. З 4.11.1918 очолював польський авіаційний загін у Львові, у 1920 — заступник начальника авіації 6-ї польської армії. Загинув в авіаційній катастрофі у Львові (ЦДІА у м. Львові. — Ф. 659. — Оп. 1. — Спр. 15. — течка № 5).

Беаурін (де Беаурін) Януш (25.12.1893–1959), поручик, льотчик-до-зорець, з 1937 р. — генерал бригади Війська Польського. Народився у Варшаві, навчався у Варшавській гімназії та на механічному факультеті Львівської Політехніки. З 1914 р. служив у Польських легіонах австро-угорської армії. 1916 р. закінчив авіаційну школу у Вінер-Нойштадт, потому у складі 34-ї австрійської авіаційної роти воював на Італійському фронті. У 1918 р. повернувся до Львова, де був одним з організаторів Польської Організації Військової. 13.11.1918 збитий українськими підрозділами у небі над Львовом. З 13.11.1918 лікувався у лікарнях Львова та Кракова. По одужанні з березня 1919 р. обіймав посаду начальника штабу управління військово-повітряних сил Головного командування Війська Польського. Після завершення польсько-радянської війни працював у галузі літакобудування, зокрема у 1926 р. створив і очолив Інститут технічних досліджень авіації. Протягом 1935–1939 рр. — заступник командувача авіації Війська Польського. По закінченні Другої світової війни перебував на еміграції у Великобританії (ЦДІА у м. Львові. — Ф. 659. — Оп. 1. — Спр. 15. — течка № 8; Słownik biograficzni generałów wojska polskiego 1918–1939. — Warszawa, 1998. — S. 73).

1. Стефан Бастир, фото 1920 р. Із фондів ЦДІА ум. Львові

2. Януш Беаурін, фото 1930-х років. Із фондів ЦДІА ум. Львові

Роланд Євген (2.12.1891-?), поручик, військовий льотчик. Народився у Львові. Під час Першої світової війни служив у складі авіації австро-угорської армії, з 5.11.1918 — у польському авіаційному загоні у Львові.

13.11.1918 під час виконання бойового завдання підбитий українськими військами, дістав важку контузію. Від 14.10.1920 перебував у резерві, мешкав у Львові. У 1930-ті роки був одним з організаторів і керівників авіаційної секції польського Союзу оборонців Львова (ЦДІА у м. Львові. — Ф. 659. — Оп. 1. — Спр. 22. — С. 18–19).

Стец Стефан (25.11.1889-11.05.1921), поручик, військовий льотчик, згодом — майор Війська Польського. Народився у Львові. Служив у польському авіаційному загоні у Львові з 5.11.1918. У 1920 р. — заступник командувача польської авіації. Загинув в авіаційній катастрофі у Варшаві. 24.11.1935 перепохований на Цвинтарі «Орлят» у Львові (ЦДІА у м. Львові. — Ф. 659. — Оп. 1. — Спр. 23. — С. 40–42)

1. Стефан Стец, фото 1918 р. Із фондів ЦДІА ум. Львові

2. Владислав Торунь, фото 1920-х р. Із фондів ЦДІА ум. Львові

Торунь Владислав (7.07.1889-9.08.1924), поручик, льотчик-дозо-рець, згодом — підполковник Війська Польського. Народився у м. Новий Санч. З 4.11.1918 був заступником з технічної частини командира польського авіаційного загону у Львові. У повоєнний час — начальник авіаційних майстерень у Варшаві. Трагічно загинув. 24.11.1935 перепохований на Цвинтарі «Орлят» у Львові (ЦДІА у м. Львові. — Ф. 659. — Оп. 1. — Спр. 23. — С. 55–56)

Командний та особовий склад Повітряного флоту 1918 р.