Проект «Україна». Австрійська Галичина - Микола Романович Литвин
Такі нерозважливі дії тодішньої еліти призвели до значної денаціоналізації міщанства, світської інтелігенції. Ці обставини спровокували вихід на політичну арену нової сили народовців, які під впливом ідей «Руської Трійці», Т. Шевченка стали в опозицію до представників старшого покоління і, для порятунку суспільства, намагалися розгорнути масштабну просвітницьку роботу, спрямовану на всебічний поступ русинів. Для цього потрібна була просвітня організація, яка мала виконати так важливу функцію. Оскільки, як вважали народовці, «Галицько-руська матиця» відійшла від визначених завдань і не приносила жодної користі суспільству, перейшовши на москвофільські позиції стала додатковим фактором денаціоналізації, тому було ухвалено: на перших, після тривалої перерви, Загальних зборах матиці (1864 р.) повернути її діяльність у первісне русло. Тобто заставити її працювати на користь народу. Однак ці плани не здійснилися. Тому молоді патріоти почали виношувати ідею створення власної структури із аналогічним спрямуванням.
Цьому сприяли і конституційні реформи в Австрії, які декларували право на створення громадських організацій, базованих на національній основі. Цю норму ввів у практичне русло відповідний «Закон про товариства» від 15 листопада 1867 р., який і забезпечив можливість появи нової організації. Подібні плани виношував і представник старшого покоління о. Степан Качала, який на початку січня 1868 р. виступив із ідеєю заснувати при редакції «Письма до громади» «Общество просвіщенія», яке мало вдатися до широкомасштабної просвіти народу. Редактор «Письма…» цю пропозицію відкинув, а молоді народовці використали це як поштовх до дії та у березні цього ж року подали до Намісництва Статут організації під назвою «Просвіта». Намісництво, контрольоване польською маґнатерією, його не затвердило. Тоді ініціатори звернулися до віденського міністерства освіти, яке 2 вересня затвердило Статут, чим узаконило творення нової інституції.
Згідно з цим документом, новозаснована інституція ставила собі за ціль «пізнання і просвіту» народу шляхом вивчення усної народної творчості та виданнями просвітницького характеру. Її основу складали «звичайні члени», а також «кореспондуючі» та «почесні». Найважливішим керівним органом товариства були «Загальні збори», а поточні справи вирішував обраний ними виконавчий орган «Виділ».
Заснування інституції відбулося на Установчих зборах 8 грудня 1868 р. Тоді ж у виступах головних промовців і прозвучали й основні ідеї, які пояснювали і цілі, і засоби їх досягнення, якими мала послуговуватися нова інституція. Ціль — сприяти поступу галицьких русинів, засіб — просвіта. За видом діяльності товариство, перш за все уявлялося як видавництво, яке мало продукувати книжки й часописи, призначені для просвіти народу. Головним у цьому передбачалося популяризацію здобутків різних галузей науки у найширших народних верствах, включаючи молодь і дорослих. За спрямуванням просвітницька праця мала охоплювати основні сторони суспільного життя — духовне (релігійність, моральність, патріотизм), інтелектуальне (отримання знань з основних галузей науки: історії, географії, астрономії), економічне (поліпшення ведення власного господарства, зацікавлення промисловістю й торгівлею), формувати естетичні смаки.
Після Установчих зборів, після промов, закликів до праці на користь народу мала наступити і сама праця, яка повинна була і реалізовувати просвітню доктрину й оправдати доцільність заснування нової організації, чим доказати опонентам хибність їхніх закидів і правильність своїх позицій. Однак перші місяці не позначилися бурхливою діяльністю (вдалося видати лише відозву до народу під назвою «Дорогі Родимці!»), що засвідчило про неготовність Виділу до активної роботи. Такий стан викликав незадоволення частини рядових просвітян, які звернулися до Проводу із критикою й закликом до активізації зусиль, про що було заявлено на засіданні Виділу від 21 лютого 1869 р. Це, очевидно, спонукало активніше готувати до друку перші видання.
Починаючи з кінця березня на засіданнях Правління значна увага надавалася обговоренню підготовки майбутніх друків. Тоді ж вирішено надрукувати перше видання, призначене для просвіти народу — альманах «Зоря. Читаночка для сельських людей. Кн. 1», підготований Омеляном Партицьким накладом 2000 примірників. Також ухвалено «покласти ціну таку, щоб лиш видатки на наклад вернулися».
На восьмому засіданні Проводу від 26 травня 1869 р. погоджено заходи щодо другої публікації товариства: «Видати на рік 1870… народній календар». Ці два перші друки визначили відповідний формати частини видань «Просвіти» на тривалий час — альманахи, які виходили під різними назвами — «Зоря», «Мотиль», «Ластівка», «Нива», — та «Народний Календар „Просвіти“», що із дещо модифікованими назвами і певними перервами в часі виходив до 1939 р.
Загалом в цей перший рік товариство випустило у світ ще брошуру о. Степана Качали «Що нас губить, а що нам помочи може», три підручники для гімназій, «Катихизис для дітей греко-католицького обряду», підготований отцем К. Селецьким та два матеріали організаційного характеру. Це, по суті, визначало тематичне спрямування видавничої політики «Просвіти» — белетристика, повчальні матеріали, підручники (щоправда, виходили нетривалий час), практичні поради, видання релігійного характеру. І формат подачі — альманахи, брошури, книжки.
Однак крім перших успіхів були перші негаразди — певний час Виділ не проводив свої засідання, що, певним чином, спонукало переглянути окремі оргзасади інституції. Це у травні 1870 р. привело до зміни Статуту і виборів нового голови товариства.
За новими нормами зменшувалися фінансові зобов’язання для членів «Просвіти», і дозволялося створювати на місцях периферійні структури — повітові зібрання і
