Погода, яка змінила світ - Маркус Розенлунд

На більш ранньому етапі Доґґерленд мусили замешкувати наші родичі – неандертальці. Серед предметів, виловлених із дна Північного моря, знайдений фрагмент черепа неандертальця, датований часом до зникнення цього виду, близько 40 000 років тому. Частину черепа виловили за 16 кілометрів від узбережжя Зеландії. У 2009 році в Лейдені, Нідерланди, його виставили на огляд.

Через рік оголосили, що новий статус регіону – потенційна археологічна скарбниця – може вплинути на плани побудови вітрових електростанцій у районі Доґґер-банки. Втім і сьогодні поруч із мілиною, де глибина сягає від 18 до 63 метрів, планують побудувати чотири вітрові електростанції, спільна потужність яких сягатиме 4,8 ГВт. А колись, думаю я собі, на покритих хитливою травою пагорбах могли би стояти вітряні млини, а навколо них бігати рогаті північні олені та мамонти.

Картина Доґґерленду та його топографії, насиченої річковими долинами та пагорбами, з часом зібралася докупи – до цього доклали рук не в останню чергу ентузіасти, як-от археолог Вінсент Гаффні з Бредфордського університету та геофізик Річард Бейтс із шотландського університету Сент-Ендрюса. Важливу роботу провели й нафтовидобувні компанії, що мають морські свердловини в регіоні. Їм же важливо знати морське дно, як свої п’ять пальців. Цього досягають за допомогою однієї ехолокаційної технології, яка називається методом відбитих хвиль. Суть його полягає у тому, що з човна посилають звукову хвилю, яка відбивається від дна й, залежно від матеріалу, на який вона потрапляє, хвиля відбивається трохи по-різному. Приймач, який судно тягне на буксирі, приймає відбиті хвилі. Що більше приймачів, то точнішою на екрані з’явиться тривимірна карта дна.

Завдяки даним такого штибу гіпотетичні мапи Доґґерленду Бріо­ні Кольз набули більш реальних, конкретних обрисів. Дослідники змогли відтворити топографію доґґерлендських великих лісів, глибоких річок і широченних рівнин, створили карти, що показували древні гори, озера, гирла річок і болота. Серед перших знахідок фахівців – велика річка, яку назвали Шоттон, на честь відомого британського геолога з Бірмінгемського університету.

Учені також знайшли й сліди людської присутності, старих поселень. У 2012 році Річард Бейтс констатував, що, попри брак знахідок достеменно антропогенного походження, знайдено «чимало артефактів і підводних споруд, виникнення яких дуже складно пояснити природними явищами, приміром пагорби, оточені канавами та скам’янілими пнями дерев».

Серед інших знахідок із глибин, можна згадати про масове заховання мамонтів, камені, що стоять навсторч, і щось, мабуть, схоже на старе людське кладовище. Втім, звісно, відтворити картину Доґґерленду сповна неможливо. Річард Бейтс заявив, що більшість слідів зруйнувала водна ерозія, а відповідно, це є спробами шукати лишень частину голки у копиці сіна. Зрештою Бейтс підсумував, що наявні результати досліджень дають змогу вказати місця, де ймовірність знайти вцілілі ознаки життя найвища.

Ким же були європейці кам’яного віку, що жили в цих краях, і чим вони займалися? Найімовірніше, як уже мовилося, вони були кочівниками, мисливцями та збирачами, тими ж, ким були ми, перш ніж осіли й почали обробляти землю.

Утім, з іншого боку, це лишень спрощена картинка реальності. Вчені дослідили поселення кам’яної доби неподалік Північно-Східного узбережжя Англії, точнісінько на кордоні зі старим Доґ­ґерлендом. Є підстави вважати, що люди піклувалися про своє помешкання й поверталися до нього рік за роком. Поняття власної країни та рідної землі може бути старішим, ніж нам здається.

Можливі поселенці Доґґерленду однаково скоро побачать зникнення своїх домівок під натиском хвиль Північного моря. Солона вода витіснить прісну, миси та півострови стануть острівками, а насамкінець море проковтне їх повністю.

Що ж трапилося, коли європейська Атлантида, старе ядро континенту, майже мигцем опинилася під водою? Це також неймовірно захоплива та драматична легенда, про кульмінацію якої тогочасні люди із покоління в покоління мали б розповідати казки, збираючись навколо вогнищ.

Ми не можемо завершити цей розділ, ані слова не сказавши про той раптовий «всесвітній потоп», який потопив Доґґерленд. Та все інше, що трапилося йому на шляху.

Те, що зумовило зникнення Доґґерленду, називається Стуреґґа, а відбулося це майже 8000 років тому. Стуреґґа – величезний підводний зсув неподалік південного узбережжя Норвегії, через який різко відкололося й почало сповзати 3400 кубічних кілометрів морського дна. Така кількість землі, що раптово почала рухатися, еквівалентна або навіть перевищує об’єм лави, що вивергалася під час найбільших відомих нам вивержень супервулканів.

По ширині зсув виріс до майже 300 кілометрів. Це, вочевидь, спричинено землетрусом, який, своєю чергою, зумовив декомпозицію великої кількості замерзлого доти на дні гідрату метану. Танучи та поширюючись, один кубічний метр гідрату метану стає 164 кубічними метрами газу метану, а на арктичному дні чимало замерзлого метану такого штибу. А зсув цей процес прискорив. Отже, величезна кількість сильного парникового газу, метану себто, звільнилась у повітря, що спричинило, очевидно, сильне, але короткотривале потепління.

Стуреґґа, найбільший відомий людству підводний зсув, також дав поштовх найбільшому цунамі в історії Європи. Взагалі, цунамі – це рідкісне для Європи явище, через доволі «нецікаву» та вельми стабільну корінну породу. Але Стуреґґа став винятком, який підтвердив правило: цунамі, спричинене зсувом, розрослося до величезних розмірів. У норвезьких фіордах хвилі виросли до п’ятдесяти метрів.

На захід і південь вирушили хвилі не менших розмірів. Сліди морських організмів знайдені аж на шотландських височинах. Їх туди могло принести лишень мегацунамі. Шетландські острови, на своє нещастя, потрапили під гарячу руку, стоячи на шляху хвиль, висота яких у тамтешніх краях, за різними оцінками, мала б сягати 30 метрів.

Старому Доґґерленду, який через зростання рівня моря вже перетворився на низку низинних острівків посеред Північного моря, Стуреґґівське цунамі завдало смертельного удару. Таких висновків дійшли шляхом проведення надсучасних комп’ютерних симуляцій в Імперському коледжі Лондона, поєднуючи їх з палеобатиметричними даними. («Палеобатиметрія». Гарненьке слово, чи не так? Воно означає науку про вивчення старих морських ден.)

Кінець Доґґерленду став і кінцем неолітичних культур, які там існували. Або ж, іншими словами: кінцем людей, які ще жили на островах. Археологічні докази лишень це підтверджують.

Моделі Імперського коледжу Лондону демонструють, що хвилі цунамі, які дісталися Доґґерлендського архіпелагу за лічені години, виросли до п’яти метрів. Причини, через які хвилі не перевищили п’яти метрів – це низинність і плоскість Доґґерлендських островів. Що крутіше узбережжя, то вище підіймається цунамі. Цунамі, яке вразило Японію після руйнівного землетрусу 2011 року, те, що, поміж іншим, спричинило вибух атомної електростанції у Фукусімі, заввишки було від семи до десяти метрів.

Аби повністю потопити низинні Доґґерлендські острови п’яти метрів було цілком достатньо. Тоді острови височіли не більше за кілька метрів над рівнем моря. Це, як уже зазначалося, призвело до негайної та повноцінної катастрофи для останніх доґґерлендців. Точну інформацію про їхню кількість, життя й