Крутість тобі личить: як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну - Джен Сінсеро

вищезгаданий сценарій, уявімо, моя подруго, що ти виявилася значно жорсткішою, ніж наважувалася сама собі зізнатися. Це дуже цінна інформація, адже тепер ти знаєш: аби бути щасливішою, тобі потрібно послабити свій корсет, Вільмо. Припини наполягати, щоб інші люди робили все точно так само, як ти (особливо ті, хто поряд, і ті, хто довів, що вони точно не будуть цього робити). Про­аналізуй, де ти є до смішного вимогливою просто тому, що це стало твоєю звичкою, а не тому, що це дійсно необхідно, і постійно запитуй себе: «Чи можу я позбутися цього?» Коли ти зрозумієш, що ти робиш, ти можеш з’ясувати, чому ти це робиш, а потім вирішити — залишити собі цю звичку чи уникати її, замість того щоби сліпо на неї реагувати.

ЩО Я ОТРИМУЮ, КОЛИ ТАК ПОВОДЖУСЯ?

Як я казала у розділі 17: коли ти зрозумієш, наскільки це легко, тобі справді буде легко. Ми нічого не будемо робити, якщо не матимемо від цього якоїсь вигоди, хоча б незначної. Використовуючи це твердження, можна сказати: коли людина жорстка, то вона завжди приходить вчасно чи хтось робить за неї всі складні та неприємні речі. Але також є кілька негативних аспектів жорсткої поведінки: ти відлякуєш людей, які поряд із тобою, ти одразу наполягаєш, що правда таки на твоєму боці, коли хтось помиляється чи зазнає невдачі (і з ними таке часто траплятиметься у твоїй присутності, якщо ти вдосконалюватимеш на них свою суворість), ти все контролюєш. Як тільки ти отримаєш фальшиву нагороду за те, що не хочеш змінювати цієї поведінки, то зможеш чітко зрозуміти, що твоя жорсткість не завжди узгоджується із тим, ким ти є насправді чи ким хотів би бути, — і ти звільнишся від цієї риси, адже вона зовсім тобі не допомагає.

ЩО Я ВІДЧУВАВ БИ, ЯКБИ БУВ ІНШИМ?

Один із найкращих способів звільнитися від жахливої поведінки — запитати себе, як би ти почувався, якби для тебе все було по-іншому. «Що я відчував би, якби не встромляв нікуди свого носа і не вчив людей робити все так, як я їм кажу, постійно, за всіх обставин?» Постав собі це запитання й уяви себе людиною, яка позбулася цієї риси. Що відчуває твоє тіло? Для чого ти використовуєш мозок, який раніше був переповнений отруйними і шкідливими думками про те, якими дурнями ти оточений, бо вони ж зовсім не прислухаються до твоїх порад? Подивися на світ так, ніби ця риса вже зникла, вдихни, намалюй її у своїй уяві, закохайся у відчуття, що в тебе її більше немає, а потім викинь її зі свого життя.

3. НЕ ПОТУРАЙ НІКОМУ

У найнезрозуміліших випадках, коли ти не впевнений, що робити, але справді хочеш допомогти комусь, проаналізуй різницю між допомогою і потуранням. Коли ти простягаєш комусь руку допомоги, ти відчуваєш, що тебе тягнуть донизу чи що ти піднімаєш їх своєю силою? Вони тобі дійсно вдячні чи просто так кажуть? Вони використовують твою допомогу, щоб активно рухатися самим у правильному напрямку, чи постійно вимагають усе більше й більше? Хоча б іще один раз. Востаннє. П’ят­десятий раз поспіль.

Зверни на це увагу і повір своїм відчуттям. Якщо ти справді допомагаєш таким людям і їм відтак стає краще, це підвищить частоту кожного — і їхню, і твою — і ти будеш почуватися прекрасно. Якщо ти їм потураєш, то відчуєш важкість на душі, депресію і навіть образу. Поки тобі складно розпрощатися з кимось, хто переживає найгірший період життя, поки ти постійно допомагаєш таким людям у скрутний час, позичаєш гроші тощо, вони ніколи не прокинуться і не врятують себе. Навіщо це їм? Вони знайшли тебе, щоби ти спонсорував їхнє скиглення. Сувора любов — теж любов.

4. ВІДМОВЛЯЙ ЛЮДЯМ, ЯКІ ЗАВДАЮТЬ ТОБІ БОЛЮ

Інколи не важливо, скільки ти зробив для цієї людини, скільки прощав їй чи як допомагав позбутися негативних рис. Усе це марно, бо деякі люди просто живуть своїми недоліками. Вони завдають болю усім навколо. І ти краще вкрив би себе блохами з тисячі верблюдів, ніж пішов би з ними бодай на каву.

Я кажу про те, що потрібно вчитися, любити, розвиватися і ставати кращим, не зважаючи на труднощі, які доведеться долати. Отож, разом із розумінням, як змінити обурливу поведінку близьких людей, важливо збагнути, як, чорт забирай, позбутися тих людей, які хронічно зациклені на собі, жорсткі, звинувачують себе та інших, негативно до всього ставляться, прагнуть влади, заздрісні, драматизують, маніпулюють іншими, вдають із себе жертв, скиглять, песимістично про все думають чи погано поводяться з тваринами. А ось як:

СПОЧАТКУ ПРОАНАЛІЗУЙ

Як ми вже згадували, люди, яких ми повинні позбутися, часто можуть виявитися якраз тими, кого ми любимо, або принаймні вони нам дуже подобаються через свої хороші риси. Отож, ми можемо відчувати провину, коли намагаємося вчинити правильно. Але залишайся сильним. Зрозумій, що так буде краще, і не думай, що ти ставишся до них погано. Пам’ятай: так ти стаєш кращим, а не опускаєшся до їхнього рівня. Ця думка дасть тобі силу, яка необхідна, щоби струсити їх зі своїх колін.

ДАЛІ НАТИСНИ КНОПКУ ДЛЯ КАТАПУЛЬТУВАННЯ

Інша важлива річ, про яку слід пам’ятати, коли ти вириваєш бур’яни зі свого саду: не вникай глибоко в їхню проблему. Відрубай їх якомога швидше і простіше, без непотрібних розмов. Якщо вони зовсім не помічають почуттів, які в тебе виникають, коли ти виганяєш їх зі свого життя, то є дуже високі шанси, що вони навіть не зрозуміють, що це трапилося. Інакше дискусії про те, чому ти це робиш, можуть тривати все життя, якщо ти це дозволиш. Раптом стань для них дуже зайнятим, зникни, зменш час спілкування з ними і поступово доведи його до нульового рівня.

Якщо неможливо уникнути розмови, пам’ятай: ти вже вирішив, що далі житимеш без них, тож не заглиблюйся в дискусії щодо свого рішення, не обговорюй із ними їхніх проблем. Просто скажи, що ваші стосунки тебе не влаштовують, що ти хочеш припинити їх і не маєш бажання це обговорювати. Думай тільки про себе, не давай їм жодних шансів і не сварися.

5. ЛЮБИ СЕБЕ

Несамовито. Вірно. І не виправдовуйся.

Розділ 22. Солодке життя

Як чудово бути тут. Як узагалі чудово бути будь-де.

Кейт Річардс,[45] бог року, експерт із життєвих питань

У мене є кіт, якому двадцять два роки.

У мене також є батько, якому вісімдесят сім.

Обидва — і кіт, і батько — мають силу супергероя. Вони пречудово вміють змушувати мене приділяти їм купу уваги і ставитися до них краще, ніж до будь-кого іншого.

До того ж ніхто більше не має права погрожувати мені своєю близькою смертю.

Уперше я усвідомила, що мій кіт уже старий і може померти, десь рік тому, коли раптом уночі весь його жир із тіла сповз на живіт, яким він хитав із боку на бік, наче вим’ям, а хребет став здибленим і виступав зверху лише костомахами, дивуючись, де все поділося. Саме в цю пору почалися наші сльозливі прощання щоразу, коли я виходила з дому, а в його