Загублений світ - Майкл Крайтон

— Ти маєш на увазі це місце, — сказав Торн.

— Так. Тут, на іншому острові, далеко від суспільної уваги Геммонд міг вільно проводити свої дослідження і давати собі раду з неприємною правдою за межами свого чудового парку. Маленький генетичний зоопарк Геммонда був вітриною. А от цей острів — справжній. Це місце, де насправді створювали динозаврів.

— Якщо тварин знищили у зоопарку, — сказав Торн, — то як сталося, що тут вони вціліли?

— Хороше питання, — сказав Малкольм. — Ми маємо дізнатися відповідь за кілька хвилин. — Він посвітив ліхтариком у тунель. — Бо, якщо я не помиляюся, то попереду перший із виробничих відсіків.

Арбі

Арбі прокинувся і присів на ліжку, мружачись від ранкового сонця, що світило у вікна трейлера. На сусідньому ліжку все ще голосно хропіла Келлі.

Він подивився у вікно на вхід до великої будівлі і побачив, що дорослих немає. «Експлорер» ще стояв біля входу, але у машині нікого не було. Їхній трейлер стояв на галявині серед високої трави. Арбі відчув себе абсолютно самотнім — жахливо самотнім і на нього навалилося раптове відчуття паніки, що змусило закалатати його серце. Йому не слід було сюди приїздити, подумав він. Уся ця ідея була дурницею. І що найгірше, це був його план. Вони посиділи у трейлері, домовилися між собою, повернулися до офісу Торна. Келлі розмовляла з Торном, тож Арбі зміг вкрасти ключ від трейлера. Потім він надіслав підготовлене повідомлення Торну, щоб той думав, ніби вони залишилися у Вудсайді. Тоді Арбі здавалося, що він дуже розумний, але тепер він про це шкодував. Він вирішив, що має негайно викликати Торна. Він мав дати знати про себе. Його охопило непереборне бажання в усьому зізнатися.

Йому хотілося почути чийсь голос. Це була правда.

Він перейшов від задньої частини трейлера, де спала Келлі, до передньої, повернувши ключ запалювання на приладовій панелі. Взяв радіопередавач і сказав:

— Це Арбі. Тут хтось є? Прийом. Це Арбі.

Але ніхто не відповідав. За хвилину він глянув на монітор на панелі, де фіксувалися всі активні системи. Про зв’язок там нічого не було. Йому спало на думку, що система зв'язку, ймовірно, приєднана до комп’ютера. Він вирішив увімкнути його.

Тож він повернувся до середини трейлера, відстібнув клавіатуру, під’єднав її і увімкнув комп’ютер. На екрані з’явилося меню з написом «Торн філд сістемс» та переліком підсистем усередині трейлера. Однією з них був радіозв’язок. Він навів курсор і увімкнув.

На екрані комп’ютера з’явилися якісь шифри. Внизу був командний рядок зі словами: «Знайдено кілька частот. Увімкнути автоматичне налаштування?»

Арбі не знав, що це означає, але комп’ютерів він не боявся. «Автоматичне налаштування» — це звучало цікаво. Без сумнівів він вибрав: «Так».

Купа шифрів залишалася на екрані, лише внизу крутилися якісь цифри. Він здогадався, що бачить частоти у мегагерцах, але повністю не був упевнений.

А потім екран став порожнім, лише у верхньому лівому кутку блимало слово:

ЛОГІН:

Він зупинився, насупившись. Це було дивно. Очевидно, спочатку потрібно увійти в комп’ютерну систему трейлера. Значить, йому буде потрібен пароль. Він спробував: ТОРН.

Нічого не сталося.

Він трохи почекав. Потім знову набрав: ДЖТ.

Нічого.

ЛЕВІН.

Нічого.

ТОРН ФІЛД СІСТЕМС.

Нічого.

ТФС.

Нічого.

ФІЛД.

Нічого.

КОРИСТУВАЧ.

Нічого.

Що ж, подумав він, принаймні, система не заблокувала йому доступ. Більшість комп’ютерних мереж блокують доступ після трьох неправильних спроб. Але, мабуть, Торн не вносив сюди ніяких функцій безпеки. Арбі ніколи б такого не зробив. Система була занадто терплячою і послужливою.

Він спробував ще раз: ДОПОМОГА.

Курсор пересунувся на інший рядок. Утворилася пауза. Задзижчали приводи.

— Працює,— сказав він, задоволено потираючи руки.

Лабораторія

Коли очі Торна звикли до поганого освітлення, він побачив величезний простір, заповнений рядами прямокутних ящиків із неіржавіючої сталі, кожен з яких був оснащений лабіринтом пластикових труб. Все було в пилюці, багато ящиків були перекинуті.

— У перших рядах, — сказав Малкольм, — генні секвенсори «Нішіхара». А за ними — автоматичні синтезатори ДНК.

— Це фабрика, — сказав Едді,— схоже на агробізнес або щось таке.

— Так.

У кутку кімнати був принтер, поруч лежали аркуші паперу. Малкольм підняв один із них і швидко пробігся поглядом по написаному на аркуші:

«[GALRERYFl] Gailimimus еритроїд — специфічний фактор транскрипції eryfl

мРНК, повна послідовність [GALRERYFl 1068 bp ss-mRNA VRT 15-DEC-1989]

ДЖЕРЕЛО [ДЖР]

Gailimimus bullatus (самець) кров 9-денного ембріона, від кДНК до мРНК, клон Е120-1.

ОРГАНІЗМ Gailimimus bullatus

Animalia; Chordata; Vertebrata; Archosauria; Dinosauna; Ornithomimisauria.

ПОСИЛАННЯ [ПОС]

1 (bases 1 to 1418) T.R.Evans, 17-JUL-1989.

ОСОБЛИВОСТІ [ОС]

Розташування / Ключі /note='Eryfl protein gi: 212629»

/codon_start=l

/translation=«MEFVALGGPDAGSPTPFPDEAGAFLGLGGGPRTEAGGLLASYPP

SGRVSLVPWADTOTLGTPQWVPPATQMEPPHYLELLQPPRGSPPHPSSGPLLPLSSGP

PPCEARECVNCGATATPLWRRDGTGHYLCNACGLYHRLNGQNRPLIRPKKRLLVSKRA

GTVCSNCQTSTTTLWRRSPMGDPVCNACGLYYKLHQVNRPLTMRKDGIQTRNRKVSSK

GKKRRPPGGONPSATAGGGAPMGGGGDPSMPPPPPPPAAAPPQSDALYALGPVVLSGH

FLPFGNSGGFFGGGAGGYTAPPGLSPQI»

BASE COUNT [BAS]

206 a 371 c 342 g 149 t.

— Це посилання на комп’ютерну базу даних, — сказав Малкольм, — для якогось фактора крові динозаврів.

— І це послідовність ДНК?

— Ні,— відповів Малкольм і зашарудів паперами. — Ні, послідовність — це серія нуклеотидів. Ось…

Він підняв інший аркуш.

— Це якось стосується того, чому тварини вижили? — спитав Торн.

— Не впевнений, — відповів Малкольм. Чи був цей лист якось пов’язаний з останніми днями цього виробничого об’єкта? Або це просто те, що колись роздрукував один із працівників і залишив лежати на столі?

Він озирнувся біля принтера і побачив відкладений стосик аркушів; це були короткі службові записки, роздруковані на синьому папері

«Від кого: Гол. упр./ Від. Дженкінса

Кому: Г.Ву

Надлишок дофаміну в Альфа 5 означає, що рецептори динозаврів досі не працюють з бажаною силою. Щоб звести до мінімуму агресивну поведінку в готових організмах, ви повинні застосувати альтернативні генетичні варіанти. Потрібно почати це вже сьогодні».

І знову:

«Від кого: Гол. упр./ Від.

Кому: Г.Ву

Ізольовані глікоген-синтази-кінази-3 від шпоркової жаби можуть працювати краще, ніж ГСК-3 від ссавців, що використовуються у даний момент. Це попередить більш ранню дорсовентральну полярність та більш ранню втрату ембріона. Згодні?».

Малкольм глянув на наступний аркуш:

«Від кого: Бейке

Кому: Г.Ву

Короткі фрагменти білка можуть діяти як пріони. Джерело інфекції точно не встановлене, але припускаю, що треба припинити вводити усі екзогенні білки хижакам, доки все не з’ясується. Хвороба не повинна прогресувати!».

Торн подивився через плече.