Українська література » Наука, Освіта » Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій

Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій

Читаємо онлайн Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій
з призначеними з метрополії губернаторами – як їх не назви. А усі оті республіканські комісаріати та ради – суцільна фікція, фіговий листок.

Був у тій угоді і пункт 26, в якому обумовлювалося, що кожна із союзних республік має право вільного виходу з СРСР. Щоправда, аби цього ніколи не сталося, механізм такого виходу ніде не було прописано, зате в угоду було вписано, що Москва має виняткове право на скасовування «…постанов з’їздів Рад, Центральних Виконавчих Комітетів і Рад Народних Комісарів союзних республік, які порушують Союзний договір» [60]. Спробуй, ініціюй вихід з СРСР, якщо за тобою пильно стежать чекісти, які миттєво «пришиють» тобі націоналізм та шпигунство на користь розвідки Уругваю. Або в психушку посадять. Або на тебе вночі вантажівка наїде. Або у світлому коридорі будівлі ЦК КП(б)У раптом звідкись візьметься псих з револьвером. А газети і радіо – в руках Москви і якийсь умовний товариш Сергій Іванович Сирцов, голова Агітаційно-пропагандистського відділу ЦК ВКП(б), пильно стежить, аби ви не розповсюджували серед народу шкідливих «націоналістичних ідей». Свободи слова у країні немає, і це навіть не приховується.

 

«Інтернаціонал»: Ульянов (Ленін), Джугашвілі (Сталін), Бронштейн (Троцький). Має залишитися тільки один…

Але якщо раптом вам якимось дивом, за допомоги стариганя Хоттабича або Гаррі Поттера пощастить організувати вибори до Всеукраїнського з’їзду Рад і розагітувати народ, аби він вибрав делегатів, які проголосують за вихід зі складу СРСР, то постанову цього з’їзду скасують у Москві. Знайдуть якесь «порушення Союзного договору» – до ворожки не ходи. Після цього доля ваша і ваших депутатів буде сумною. Отже, був той договір «фількіною грамотою». Знаєте що таке «фількіна грамота»? Так московський цар Іван Жахливий (якого в Росії чомусь Грозним величають) називав листи Московського патріарха Пилипа ІІ (рос. Филиппа, звідси «Філька»), в яких владика намагався закликати царя-батюшку припинити масову різанину в державі та пощадити ні в чому не винних жінок і дітей. Потім «Фільку» за царським наказом тихенько придушив Малюта Скуратов. Іван Грозний, між іншим, був улюбленим історичним персонажем Йосипа Сталіна, котрий навіть у дрібницях наслідував кривавого царя-звіра. Аж до того, що схдже до Івана Жахливого, за столом кидав недоїдками в людей, які чимось йому сподобалися. І до жінок таким чином загравав… Але і це ще не все. Справа в тому, що сам Договір був… фікцією. Його не було прийнято. Він був незаконним.

Зараз я розповім те, що 69 років приховував Кремль і продовжує ховати. «Промову Сталіна зустріли бурхливими тривалими оплесками. Після чого Калінін зачитав Декларацію «Про утворення Союзу РСР» та текст Договору «Про утворення СРСР», що їх прийняла Конференція повноважних делегацій Радянських Республік». Він-то і запропонував делегатам прийняти їх «із притаманною комуністам одностайністю, вписавши тим самим нову главу в історію людства». Зал знову вибухнув оплесками і був готовий підняти руки. Але щось пішло не так. Несподівано слово взяв Михайло Фрунзе, попросивши не поспішати із прийняттям рішення» [61]. Хто такий Фрунзе на той момент? Він – заступник голови Ради народних комісарів УСРР, тобто Християна Раковського. За фактом, висловлюючись кримінальним жаргоном – «смотрящій» від Москви у Києві. Один із головних союзників Сталіна у боротьбі за владу. На відміну від Раковського, який був «троцькістом». «Сталініст» і раптом виступає проти Сталіна? Бунт проти вожака зграї?

 Не поспішаймо. Треба лише проаналізувати факти і тоді стане зрозумілою сталінська «гра». Леніна від політичних процесів майже усунуто. ЦК «доручило» Генеральному секретарю організувати ізоляцію «вождя», аби той не хвилювався через «дрібниці». Про здоров’ячко ленінське піклувалися. Рішення це було затверджено вранці 24 грудня 1922 року, менш ніж за тиждень до вікопомного з’їзду. Рішення ухвалювали троє осіб: Сталін, Каменєв та Бухарін. Рішення саме цього дня було прийнято недаремно, бо стало відомо, що 23 грудня Ленін почав диктувати лист, який називають зараз його «політичним заповітом». Він відомий під назвою «Лист до з`їзду». Про те, що міститься в цьому листі, Сталіну (через Дзержинського, на якого працювала вся прислуга, охорона і штат секретарок біля Леніна) стало відомо одразу ж. І тоді приймається рішення: «1. Володимиру Іллічу надається право диктувати щодня 5-10 хвилин, але це не має носити характеру листування і на ці записки Володимир Ілліч не має чекати відповіді. Побачення забороняються. 2. Ні друзі, ні домашні не мають повідомляти Володимиру Іллічу нічого з політичного життя, щоб цим не давати матеріалу для роздумів і хвилювань» [62]. Тепер Сталіну необхідно, аби конфігурація майбутнього Радянського Союзу – політична, соціальна, культурна, економічна – була якомога ближча до його ідеї про «автономізацію». Максимальна централізація влади у Москві. Тому треба було остаточне юридичне оформлення «стосунків» провалити. Але провалити розумно. Звернемо увагу на одну обставину. Проєкт угоди про створення СРСР було розглянуто в республіках і апробовано. Делегації приїздять до Москви і тут, за кілька годин до початку з’їзду, їх збирають на конференцію і до вже затвердженого тексту вносяться певні «правки» і «доповнення». Запитаймо: які саме? І навіщо? І чому Християн Раковський пізніше протестував проти надмірної централізації, прописаної у договорі від 29 грудня? Ага, саме так. За один день делегації без погодження з владою своїх республік внесли у договір поправки й тут таки його підписали. Це є грубим порушенням елементарних вимог протоколу.

А вже наступного дня перед з’їздом поставили завдання: голосуємо, товариші делегати! На всіх з’їздах «товариші делегати» завжди одностайно голосували за все, що їм пропонували. Тож питання було майже вирішено. Але тут підняв руку Михайло Фрунзе. І мовив друг товариша Сталіна: оскільки напередодні угоду було трохи «відкориговано», доцільно було б прийняти її лише «за основу», якби сказали зараз – «у першому читанні». Далі хай у республіках з документом ознайомляться, схвалять, а там уже на Другому Всесоюзному з’їзді ми його приймемо «в цілому». Калінін розгублено подивився на Сталіна. Сталін ледь помітно кивнув. Калінін запитав у зали, чи є заперечення щодо пропозиції товариша Фрунзе. Заперечень у зали не було, про що й вигукнув чийсь молодий дзвінкий голос. Так і вирішили. Сталін свого досягнув. За активного практичного поглинання «республік-сестер», він призупинив юридичне оформлення створення СРСР. А у подальшому воно взагалі відпало. Ніколи питання голосування за договір про створення СРСР «в цілому» більше не розглядалося. Тобто угоду не було прийнято за необхідною процедурою.

Виділю цю фразу курсивом: угоду про створення СРСР

Відгуки про книгу Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: