Стежкою легенд - Ігор Іванович Якимушкін

«Хліб вживається для таїнства кислий, пшеничний, називається проскурою, яка складається з двох частин на знак того, що в особі Ісуса Христа два єства — богове й людське. Щоб відправити літургію, потрібно мати п'ять проскур».

А далі розігрується такий фарс.

Чародій-священик «ратищем» (тобто ножем, схожим на стамеску) крає з першої проскури чотирикутний шматок із зображенням хреста і «кладе його на середину дискоса» (тобто на тарілку з ніжкою). Цей шматок хліба «зветься агнцем (тобто ягням) і означає Ісуса Христа».

Потім він наливає в потир (тобто в чашку) розведене водою дешеве вино на ознаку того, «що з простромленого ребра спасителя стікають кров і вода».

«Із другої проскури виймають невеличкий трикутник на честь пресвятої богородиці й кладуть на дискосі, праворуч агнця. З третьої проскури — дев'ять частин на честь божих святих. Ці частини кладуть ліворуч агнця. З четвертої проскури виймають часточки за здоров'я живих людей, а з п'ятої — за померлих. Частки проскури як за живих, так і за мертвих кладуть на дискосі далі від агнця. Після цього священик…»

А проте годі. Коротше кажучи, потім читають єктенію і всілякі молитовні пісні. Довго читають, глядачам уже терпець уривається. Нарешті священик промовляє слова Ісуса Христа, якими той згідно з легендою встановив причастя. У перекладі на сучасну українську мову це приблизно такі слова: «Беріть, їжте: це тіло моє — крайте його, і ви позбудетесь гріхів. Пийте все — це кров моя, кров нового завіту, вона також допомагає забувати про гріхи».

Ворожіння доходить кінця. Священик «благоговійно, здійнявши вгору руки, молиться про дарування святого духа, благословляє спершу хліб, потім вино і, врешті, те й інше разом. У цю хвилину (Увага! Надходить найвідповідальніша мить усього штукарства!) силою святого духа звершується таїнство: «хліб стає тілом Христовим, а вино — кровію Христовою». Диво сталося!

Священик виголошує (спершу скуштувавши сам, яка то вийшла закуска): «Зі страхом божим і вірою розпочніте!» На криласі у риму співають: «Тіло Христове прийміте, джерела безсмертного вкусіте!»

Віруючі підходять і вкушають хліб та вино з водою, себто тіло і кров сина божого. Ось і прилучились до вічного життя!

Вищезгадане чаклунство над перетворенням їжі на тіло Христове чинилося суворо за інструкцією, складеною «святими отцями» Іоанном Златоустом і Василієм Великим, архієпіскопами Константинопольським і Кесарійським. Вже саме це таїнство досить переконливо свідчить про кричущі нісенітниці церковних обрядів, брутальну примітивність і сміховинність теоретичних засад, на яких тримається віра в Христа і в дешевенькі «дива», які чиняться його ім'ям.

Та інколи у церквах під час сеансів шахрайських штукарств відбувалося справжнє диво: істинна, не уявна «кров» з'являлася раптом на проскурі. Маленькі криваво-червоні крапельки!

Жах посідав віруючих. «Замовляли молебні та обідні, — пише російський натураліст Васильківський, — ставили свічку й запалювали лампади. Думки всіх віруючих були спрямовані на пошуки винуватців гніву божого. А тому дехто, кого в народі мали за чаклунів чи відьом, опинявся чи на вогнищі, чи то в киплячій смолі, а то й просто його розривали на шматки».

Істинні ж винуватці «грізного знамення» такі мізерно малі, що відшукати їх можна тільки з допомогою мікроскопа — «диявольського» приладу, від якого (боронь боже!) християнину краще триматися осторонь [39]. Це Bacterium prodigiosum (чудесні бактерії), як звуть їх учені, мікроскопічні живі палички, виділення яких зафарбовані в кармінно-червоний колір. Вони поселяються на варених продуктах — картоплі, різних кашах, хлібі, м'ясі, сирі, молоці та яйцях — спочатку у вигляді маленьких цяточок. Поступово цятки перетворюються на червоні краплинки. «Коли таку краплину слизу, яка з'явилася на картоплині, розмазати голкою, — пише Васильківський, — то за день-два вся картоплина вкриється справжнісіньким карміном».

А що проскура — це теж хліб, то й на ній час від часу оселяються бактерії. А надто це трапляється під час так званої літургії раніше освячених дарів, на якій причащаються проскурами, освяченими минулої неділі.

Мікроби, що утворили «чудесну кров» на проскурі, належать до групи так званих хромогенних бактерій, здатних «виділяти фарби усіх відомих у сучасній техніці відтінків». Хромогенні бактерії зафарбовують молоко синіми чи жовтими смугами. Вони ж надають гнійній рані характерного кольору. Завдяки їхній діяльності з деяких рослин виготовляють такі чудові фарби, як індиго, персіо, орсейль. Ці ж бактерії лякають християн, з'являючись у вигляді кармінних краплинок на черствому хлібі, пишномовно названому проскурою.

Навесні 1948 року з неба впав таємничий снаряд і зарився в землю у пустелі Нью-Мексіка. Під час розкопок серед уламків металу знайдено маленьких істот, схожих на людей, але зростом всього лише дев'яносто сантиметрів. Усі вони були мертві. Перегодя ще два отакі загадкові апарати впали в пустелі Арізона.

З одного вийняли тіло маленького гномика, зі зморщеним, як у мавпи, обличчям. Щоразу представники військово-повітряних сил США оточували місце падіння снаряда. Повідомлення про ці події тримали в суворій таємниці.

А що суворіше таємницю оберігають, то важче вдається її вберегти. Так сталося й тоді. Незабаром громадськість узнала всю правду про ці вельми цікаві події.

Стало відомо, що літальні снаряди, які розбилися в пустелях США, не що інше, як таємничі летючі тарілки, що