ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

Відповідає один з охоронців: «Тобі шкода? Скоро ми тобі щось покажемо, ось тоді тобі справді буде шкода».

Гельманн і Барден починають стукати в двері Ями кийками, а 8612-й кричить, що від такого оглушливого звуку в нього ще більше болить голова.

Даґ (8612) волає: «Блін, припиніть, чуваки, у мене болять вуха!»

Барден: «Може, наступного разу будеш думати перед тим, як щось викинути і знову опинитися в карцері, 8612-й».

Номер 8612 відповідає: «Та йди ти на***, мудак! Я тобі говорю: наступного разу двері виб’ю!». (Він погрожує вибити двері у свою камеру чи вхідні двері, а може, він має на увазі стіну, за якою розташована камера спостереження.)

Хтось із в’язнів питає, чи їм покажуть увечері фільм. Коли їм описували умови утримання у в’язниці, то обіцяли кіносеанси. Хтось із наглядачів відповідає: «Я не знаю, чи узагалі у вас буде фільм коли-небудь!».

Охоронці голосно обговорюють наслідки пошкодження тюремного обладнання. Гельманн бере копію тюремних правил і зачитує правило про завдання пошкоджень тюремній власності. Притулившись до одвірка першої камери і граючись кийком, він, здається, з кожною миттю стає дедалі впевненішим і насолоджується своєю владою. Гельманн звертається до колег: замість того, щоб показати в’язням фільм, ми змусимо їх усе прибрати й відремонтувати.

Гельманн: «Гаразд, хвилину уваги, будь ласка. Сьогодні ми підготували для вас нові розваги. Камера №3, ви відпочиваєте й відновлюєте сили, можете робити що захочете, бо ви помили свої тарілки і добре попрацювали. Камера №2, вам доведеться трохи попрацювати. А ви, камера №1... у нас для вас великі ковдри, і вам доведеться витягнути з них усі колючки. Пане наглядач, принесіть постіль і дайте їм — хай камера №1 добре попрацює, якщо хочуть спати під ковдрами без колючок».

Лендрі вручає Гельманнові кілька ковдр з колючками. «Яка краса, чи не так?» Він продовжує монолог: «Тільки погляньте на цю ковдру, леді та джентльмени! Погляньте на ковдру! Чи це не шедевр? Я хочу, щоб ви витягли з неї всі колючки, бо вам доведеться під нею спати».

Хтось із в’язнів каже: «Ми краще будемо спати на підлозі».

Лендрі відповідає просто: «Спіть як хочете».

Цікаво спостерігати, як Джефф Лендрі вагається між роллю «суворого» і «доброго» охоронця. Він усе ще не повністю поступився контролем Гельманнові. Намагаючись досягти хоча б приблизно такого самого домінування, Лендрі все ж відчуває більше співчуття до в’язнів, аніж Гельманн. (В інтерв’ю після експерименту розсудливий в’язень Джим (4325) описує Гельманна «поганим» охоронцем і прозиває його «Джоном Вейном». Він описує обох братів Лендрі як «добрих» охоронців, та інші в’язні здебільшого згодні, що саме Джефф Лендрі був скоріше «добрим», ніж «поганим».)

В’язень із камери №3 запитує, чи можна отримати якісь книжки. Гельманн пропонує видати кожному «примірник правил» як літературу для читання перед сном. Настав час для ще однієї переклички.

«Тож ніхто сьогодні ввечері не клеїть дурня, пам’ятаєте? Почнемо перекличку із 2093-го, щоб як слід потренуватися», — каже він.

Барден прагне слави: він походжає просто перед обличчями в’язнів і приказує: «Ми не вчили вас так розраховуватися. Голосно, чітко, швидко! 5704-й, таки занадто повільно говориш! Починай знову зі стрибків».

Наглядачі починають карати всіх підряд: для покарання їм уже не потрібна причина. 5704-й не зважає на наказ: «Я не збираюся цього робити!»

Барден намагається примусити його, в’язень присідає, але не досить низько.

«Нижче, хлопче, нижче!» — Барден пхає його кийком у спину.

«Гей, не штовхай мене!»

«Ти сказав “не штовхай”?» — насміхаючись перепитує Барден.

«Так я й сказав, не штовхай!»

«Лягай і віджимайся, — наказує Барден. — А тепер повертайся в шеренгу».

Барден діє набагато рішучіше й енергійніше, ніж раніше, але альфа-самцем, очевидно, все ще залишається Гельманн. Та коли Барден і Гельманн утворюють динамічну пару, Джефф Лендрі раптово відступає на задній план чи взагалі зникає з арени дій.

Навіть найкращого в’язня, 2903-го («Сержанта»), без жодних причин змушують віджиматися і стрибати.

«Дуже добре! Погляньте, як він старається! У нього купа енергії сьогодні ввечері, — каже Гельманн. Потім він переходить до 3401-го. — Усміхаємось? Що сталося?»

Втручається його колега Барден: «Ти усміхаєшся, 3401-й? Думаєш, це весело? Тобі не хочеться спати сьогодні вночі?»

«Перестаньте усміхатися! Це вам не шкільна роздягальня. Якщо бодай ще хтось усміхнеться, йому доведеться стрибати за всіх дуже довго!» — запевняє ув’язнених Гельманн.

Розуміючи потребу в’язнів розвіятися і змінити похмуру атмосферу, Гельманн розказує Барденові жарт, сподіваючись відволікти понурих в’язнів: «Пане наглядач, знаєте анекдот про безногу собаку? Щоночі господар виносив її на вулицю побігати». Вони з Барденом сміються, але жоден із в’язнів не усміхається. Барден жартівливо дорікає Гельманнові: «Їм не сподобався ваш жарт, пане наглядач».

«Тобі сподобався мій анекдот, 5486-й?»

Джеррі (5486) чесно відповідає: «Ні».

«Вийди сюди й відіжмися десять разів за те, що тобі не сподобався мій анекдот. І ще п’ять за усмішки, разом — п’ятнадцять разів».

Гельманн в ударі. Він примушує всіх в’язнів стати обличчям до стіни. Коли вони обертаються, він демонструє їм позу «однорукого продавця олівців». Охоронець запихає одну руку в штани, тримає палець у ділянці промежини, так наче у нього ерекція. В’язням наказують не сміятися. Та деякі все-таки сміються, після чого їх змушують віджиматися чи присідати. Номер 3401 каже, що не вважає це чимось смішним, і йому доводиться віджиматися за чесність. Потім усім наказують проспівати їхні номери. Гельманн запитує у «Сержанта» (2093), чи це схоже на спів.

«По-моєму, це схоже на спів, пане наглядач».

Гельманн змушує його віджиматися, бо той не згоден з його думкою.

Несподівано «Сержант» запитує: «Чи можна мені зробити більше віджимань, сер?».

«Можеш зробити ще десять разів, якщо хочеш».

Тоді «Сержант» кидає йому ще демонстративніший виклик: «Мені віджиматися до сьомого поту?».

«Звісно!» — Гельманн і Барден не знають, як реагувати на такий уїдливий докір, але в’язні дивляться один на одного в сум’ятті, розуміючи, що «Сержант» може спровокувати нові покарання, які потім поширяться на всіх. Тепер вони реагують на нього як на непорозуміння.

Коли згодом в’язнів просять розрахуватися у складному порядку, Барден глузливо додає: «Це повинно бути неважко для хлопців з такою хорошою освітою!»

Насправді він підсміюється з освічених людей, називаючи їх «розпещеними інтелектуалами-снобами», хоча й сам він, звісно, навчається в коледжі.

В’язнів запитують, чи потрібні їм постіль і ліжка. Усі відповідають ствердно. «Ну, і що ви, хлопці, зробили, — запитує Гельманн, — щоб заслужити