Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька - Данило Борисович Яневський
Оцінюючи роль та місце Ріка Ярого в українському націоналістичному русі, вже згадуваний нами П. Балей цитував припущення одного з польських дослідників: «Отож, є підозріння, що Ріко Ярий був її (Москви. – Д.Я.) агентом… Ще один з поважних знавців українського підпілля, який не пов'язаний з жодною фракцією ОУН і вважає, що Ярий був безперечно агентом СРСР. Проте бандерівці одностайно і вперто це заперечують».[97]
Підстава для такого припущення – абсолютно вільне становище Ярого у Відні після його окупації Червоною армією. «Вільне становище» – це мало сказати. В той час, коли підпорядкована особисто Сталіну військова контррозвідка СМЕРШ без розбору хапала українських діячів (наприклад ерцгерцога Вільгельма Габсбурга-Льотрінгена/ Василя Вишиваного), Ярий вільно входив і виходив у приміщення спецслужби. Ба більше, витягав з чекістських лабет своїх приятелів. І звідки, виникає питання, така влада над сталінськими контррозвідниками?
Звертаючись до проблеми співробітництва Ярого та абвера, Балей, цитуючи Владислава Желенського (Wladyslaw Zelenski, 1903–2001 pp.),[98] який був обвинувачем на Варшавському процесі, вважав доведеним фактом, що Ярий у словацькому курорті Піщани «за допомогою рейхсверу» (тобто абвера. – Д. Я.) взяв «під свою опіку Бандеру і визначніших бойовиків», щойно звільнених з польських тюрем.[99] Жєлєнський знав, про що говорив: у його розпорядженні були всі матеріали з архіву Сеника.
Прямо називаючи Канаріса «шефом» Ярого, Балей цитує англомовне видання Енциклопедії Українознавства. Там, зокрема, написано таке: «Ярри нав'язав контакт між Cm. Бандерою і абвером у листопаді 1940 року і став членом ОУН бандерівської фракції. Раз виручений з гестапівського арешту шефом німецької розвідки адміралом А. Канарком (так у тексті, правильно В. Канарком. – Д. Я.), був врешті заарештований 1942 року і триманий під домашнім арештом від лютого 1943 року… біля Відня…«Підозріння», що він та його дружина Ольга «були більшовицькими агентами», залишаються недоказані».[100]
Констатуючи це, автор відповідної статті в ЕУ не мав доступу до документів НКВС/НКДБ. А якби мав, міг би довідатися про те, що Р. Ярий:
– «по суті відав всіма матеріальними, технічними та фінансовими коштами УВО та ОУН»,
– «одночасно був посредником між УВО – ОУН та абвером»;
– «був пов'язаний з німецькими контррозвідувальними органами до 1923 р.»;
– його зв'язкові в абвері – до 1941 р. – Ервін фон Лахузен (1897–1955 pp., австрійський воєначальник, полковник, один з керівників австрійської розвідки, після аншлюсу служив в абвері. – Д. Я.) та такий собі Штольц, а до 1943 p., тобто до «дня його арешту та ув'язненя в концтаборі» – майор Форс;
– «одночасно Коновалець сам мав безпосередній зв'язок з абвером» «приблизно 3–4 рази на місяць»;
– «після вбивства Коновальця» Ярий «залишався на своїй посаді і продовжував тримати в своїх руках нитку, яка йшла від абвера до нового керівника ОУН Степана Бандери»;
– «Ярий вважав себе наступником Коновальця»;
– зв'язки Мельника з «англо-американськими колами» йшли через члена ОУН Давидовича, але «важко сказати, як далеко вони зайшли»;
– зв'язки ОУН з «абвером та гестапо» йшли через Василя Кучабського, Дмитра Волощака («по суті резидент абвера в Кракові», випускник «короткотермінової школи розвідників у Берліні») та Йосипа Думіна;
– 1934 р. гестапо заарештувало Ярого і весь його архів опинився в руках абвера;
– «приблизно в 1921–1923 pp. відбулася оборудка, змова…між керівництвом УВО і абвером. Абвер взяв на себе забезпечення УВО зброєю, грошима, надання прихистку особам української національності – втікачам з польського війська». Зі свого боку, «УВО зобов'язувалася вести проти поляків розвідку, розкладницьку роботу в польській армії і, нарешті, хоча і не було прямої вказівки, але дотично безсумнівно – це терористична діяльність»;
– «на території Польщі було створено широку розвідувальну сітку», резидентури були у Варшаві, Люблині та Кракові, розвідувальна, розкладницька робота йшла «гаряче і в широкому масштабі» до 1934 p., після чого вона була переорієнтована на схід;
– «після всіх терористичних актів», зокрема після вбивства Б. Перацького, арешту «низки розвідників», «викриття УВО як шпигунсько-диверсійної організації, що, безумовно, не було вигідно німцям, і вони запропонували Коновальцеві створити єдину націоналістичну організацію, більш сильну. Коновалець провів цю роботу, створив ОУН і отримав завдання вести контррозвідувальну роботу серед поляків та українців на території Німеччини».
Усі ці відомості містяться в чекістському документі з дивною, як на мене, назвою «Витяг з протоколу заарештованого оунівця». Дата – 16 серпня 1946 року.[101]