Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька - Данило Борисович Яневський

Це також показові слова. Як давно і добре відомо, в Рейху існували дві розвідки – військова (абвер) та Амт-6 (Ausland-SD). Гестапо питаннями розвідки в принципі не займалося – мало свої клопоти та й взагалі не для того було створене. Крім того, від січня 1935 р. повноваження обох спецслужб було розмежовано – за гестапо залишились всі цивільні повноваження, за абвером – військові.

При цьому проведення розвідувальних заходів на території країн-союзників – Австрії, Болгарії, Естонії, Італії, Угорщини, Японії було заборонено.

Цитую далі: таке управління було створено «за участі тільки прихильників Мельника», однак з кінця 1940 р. Зигфрид Михайлович перейшов працювати до абвера (тобто з контррозвідки до розвідки, що само по собі є цікавою і не дуже розповсюдженою практикою. – Д. Я.), «у зв'язку з чим мені не були відомі склад та практична робота «Управління по українських справах».

Це ще не вся «правда» у виконанні допитуваного. «В листопаді 1940 р., – розповідав він слідчим, – я перейшов працювати до «абвера», де дізнався, що Мельник, окрім зв'язку з гестапо, працює в німецькій військовій розвідці. Він був резидентом "Абверштелле-Берлін "».

Сам Зигфрид Михайлович (він же Мюллер) працював у Першому розвідувальному відділі на посаді «референта проти СРСР». За його словами, разом з ним, «в одному кабінеті працював капітан Пулюй, у якого Мельник був на зв'язку і надавав йому розвідувальні дані про СРСР. Всі шпигунські відомості про СРСР Мельник отримував від своїх прихильників – українських націоналістів на території Західної України та від резидентури в м. Новий Золь (Чехословаччина)…У справах Пулюя я бачив особисте зобов'язання Мельника про співробітництво з «Абвершталле-Берлін» з прикладеною його фотографією. Пулюй працював з Мельником під псевдонімом Доктор Нухерт, псевдоніма Мельника по «Абвершталле» я не знаю».[88] У цьому місці переведемо дух. Час витратимо на вивчення структури німецької військової розвідки.

Абвершталле існували при кожному з військових округів. Вони мали свої підрозділи (абвернебенштеллен – ANS) – аж до комуни включно. Отже, якщо сприйняти свідчення лейтенанта Мюллера за чисту монету, то треба зробити такий висновок: якщо вождь ОУН і співпрацював з військовими розвідниками, то на окружному, а не на центральному рівні.

Що далі, то більше. За останні 70 років ніяких документів про його «співпрацю» не оприлюднено. Тобто з виро-гідністю 99,6 % можна передбачити, що він не був штатним працівником, всі «звинувачення» на його адресу ґрунтуються виключно на показах свідків, які вони дали, перебуваючи в ув'язненні в НКВС.

Ще один «доказ» співробітництва Мельника з абвером – покази полковника Ервіна Штольце, «начальника відділу «абвер-Берлін» Військового округу», дані ним 29 травня 1945 р. Оригінальний документ невідомий, оприлюднено лише «копію з копії». На момент допиту Штольцеві 56 років. Полковник свідчив: абвером був завербований Ріко Ярий. Завербували його за рекомендацією Коновальця. Використовувався Ярий «як агент-зв'язковий між Коновальцем та абвером, а Коновалець, у свою чергу, як зв'язковий з націоналістичним підпіллям».

Тепер увага: націоналістичним підпіллям керує Коновалець, який рекомендує абверу завербувати Ярого для того, аби використовувати його, Ярого, як проміжну ланку для контактів Коновальця з націоналістичним підпіллям, яким керує Коновалець! Саме так особисто я зрозумів свідчення досвідченого в таких справах полковника.

Читаємо далі: Канаріс ще за життя Коновальця доручив своєму заступникові Лахузену через Ярого зв'язатися з Мельником, який тимчасово з Польщі перебрався до Німеччини. Це сталося, за словами полковника, або наприкінці 1939 p., або на початку року 1940-го. Саме в той час Мельника нібито завербували і надали йому псевдо Консул. І далі: «Оскільки Мельник повинен був перебувати на зв'язку як агент особисто у мене, то під час його вербовки я також був присутній». «Повинен вказати, – вів далі Штольце, – що вербовка пройшла дуже гладко, позаяк про діяльність Мельника ми досить знали і він, по суті, був агентом Коновальця в роботі, яка провадилася проти поляків під час проживання в Польщі». І взагалі: «по суті, діяльністю Коновальця, Мельника та інших керував абвер».[89]

15 жовтня полковник Штольце засвідчив ще й таке: Коновалець та «група українських націоналістів» почали працювати на абвер у 1935 р. Псевдо Коновальця – Консул-І. Спочатку він надавав інформацію про «військово-політичний стан Польщі» (хоча сам на території Польщі від 1922 р. і до смерті не був. – Д. Я.), а «після 1939р. його група приступила до виконання шпигунсько-диверсійної роботи в Радянському Союзі. Зв'язником від Коновальця до абвера був агент німецької розвідки Ярий (псевдо Консул-ІІ)[90]».

Це, мабуть, унікальний випадок в історії світового шпіонажу! Коновальця було вбито 23 травня 1939 p., і відтоді він надавав послуги німецькій військовій розвідці з того світу. Друга інновація в інтерпретації полковника Штольце полягала в тому, що контакт із завербованим агентом здійснював не офіцер розвідки безпосередньо, а через іншого агента, причому не ним завербованого.

З якою метою абвер «завербував» Мельника?