Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька - Данило Борисович Яневський

Одна з чеських газет у січні 1934 р. повідомляла: «В грудні 1933 р…Коновальця покликали до Берліна, де генерал фон Рейхенау і тодішній інспектор гестапо Дільс висловили побажання, щоб ОУН почала націоналістичну пропаганду на радянської Україні, передовсім серед військових, а також у колгоспах. Одночасно ОУН мала утриматися від подальших протипольських акцій і натомість почати працювати серед українців у Чехословаччині і Румунії. Тими напрямними Коновалець був дуже пригнічений, бо знав, що Крайова екзекутива не захоче з ним погодитись…»[79]

Генерал В. фон Рейхенау

Вальтер фон Рейхенау (Walter von Reichenau) (8.10.1884 – 17.01.1942). Народився в м. Карлсруе в родині генерала. Професійний військовий, учасник Першої світової війни. В 1915 р. – заступник начальника штабу дивізії. За бойові заслуги удостоєний шести орденів, у т. ч. Залізного хреста обох ступенів. У 1920–1933 рр. служив у рейхсвері, з 1933 р. – у вермахті. З жовтня 1935 р. – командувач 7-м військовим округом (Мюнхен), генерал-лейтенант. З лютого 1938 р. – командувач групи військ, які окупували Судетську область Чехословаччини, згодом – Чехію та Моравію. Автор присяги збройних сил Німеччини особисто А. Гітлеру. У вересні 1939 р. – командувач 10-ї армії, кавалер Лицарського хреста, генерал-полковник. У 1940 р. захопив Бельгію. З липня 1940 р. – генерал-фельдмаршал. У 1941 р. – командувач 6-ї армії у складі групи армій «Південь», з 1 грудня командувач цієї групи армій. Загинув в авіакатастрофі у Львові.

Рудольф Дільс (Rudolf Diels) (16.12.1900 – 18.11.1957). Народився в заможній селянській родині. Учасник Першої світової війни. Закінчив правничий факультет Магдебурзького університету. З 1930 р. – співробітник Міністерства внутрішніх справ Пруссії, радник, спеціалізувався на боротьбі із радикальними політичними партіями – комуністами та нацистами та ін. На початку 1933 р. – керівник прусської політичної поліції, перший керівник державної таємної поліції Німеччини (гестапо). З 1933 р. – член СС. З 1 квітня 1934 р. – у відставці. Обіймав керівні посади в Берліні та Кельні. З 1937 р. – член НСДАП. Оберфюрер СС (з 1939 р.). Заарештований 1945 р. англо-американськими союзниками. Звільнений 1948 р. У 1948–1953 рр. працював в уряді та МВС землі Нижня Саксонія (ФРН). Загинув під час полювання (за іншими даними – вкоротив собі віку).

Захопивши архів ОУН, який в сучасній літературі ще називають «Архівом Сеника – Барановського», чеські правоохоронні органи негайно поділилися інформацією з польськими та, можливо, іншими колегами. Саме ці документи польська прокуратура і оприлюднила під час Варшавського процесу 1935–1936 рр. Захоплені матеріали сприяли компетентним органам Польщі фактично розгромити ОУН.

Дільс у 1933 р.

Неабияку роль у цьому відіграв один з найактивніших провідників Організації Роман Барановський – встановлений агент польської спецслужби. «Існує переказ, – зауважує у зв’язку з цим Г. Гордасевич (не вказуючи при цьому джерело цього «переказу»), – згідно з яким «під час побачення в тюрмі із братом Степан Бандера встиг йому сказати, що польська поліція знає про такі справи, які були відомі лише двом особам: самому Бандері та Ярославу Барановському».[80] Тут Г. Гордасевич припустилася очевидної помилки – в цьому контексті мова може йти тільки або про Романа Барановського, «поліційного донощика і провокатора, зрадника своєї організації, торгівця життям своїх товаришів»,[81] або про Ріка Ярого, одним з псевдонімів якого був «Ярослав Барановський». Останнє, однак, невирогідно – Р. Ярий обіймав провідні позиції в ОУН до моменту арешту німцями 16 вересня 1941 р. Але про нього – трохи згодом.

Активна діяльність компетентних польських органів у націоналістичному середовищі таємницею для самих оунівців ніколи не була. От, наприклад, одне, взяте навмання, свідчення: на Волині існувала широка мережа «поліційних конфідентів і національно несвідомих вислужників», тому членам ОУН необхідно було «дотримуватися найсуворішої конспірації».[82]

Зв'язки деяких українських націоналістів із польськими спецслужбами не були таємницею, наприклад, і для