Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк

Філософи у своїх висловлюваннях стосовно понять «структури» та «системи» не такі категоричні. Наприклад, згідно з філософською енциклопедією, структура — це відносно стійке об'єднання елементів, їх співвідношення та цілісність об'єктів.

Найбільш часто поняття «структура» вживається поєднано з поняттям «система», причому в літературі немає чіткого і єдиного погляду на їх співвідношення, що зумовлює відмінності у визначеннях структури і у визначеннях системи. Як зауважують філософи, системний аналіз дозволяє виокремити елементи системи та їх взаємовідносини.

Структура не усвідомлюється поза системою, як і система в своїй основі завжди структурна. Ні елементи самі собою, ні їх співвідношення не дають повного структурного відображення об'єкта: елементи і їх відношення утворюють структуру тільки тоді, коли співвідношення елементів набувають характеру стійких внутрішніх зв'язків і на цій основі виникають цілісні ознаки системи, які виявляються у її зовнішніх зв'язках[240].

Дещо відмінну позицію висловлює П. Йолон, який зауважує, що структура (лат. structura — будова, розміщення, порядок) — спосіб закономірного зв'язку між складовими предметів і явищ природи та суспільства, мислення та пізнання, сукупність істотних зв'язків між виокремленими частинами цілого, що забезпечує його єдність; внутрішня будова чого-небудь[241]. Такої ж позиції дотримується А. Козявін, який під структурою розуміє сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних ознак у разі внутрішніх і зовнішніх змін[242].

На думку О. Бойка, під структурою зазвичай розуміють поелементне утворення об'єкта і стійкість зв'язків між елементами змісту. Структурність — необхідний атрибут всіх реально існуючих об'єктів і систем. Система включає рух і зміну явищ і знань про них, структурі ж належить роль консервуючого начала, що страхує цілісність об'єкта. Але ця цілісність постійно випробовується через контакти з навколишнім світом. Структура — внутрішня, закрита характеристика об'єкта; система — зовнішня верифікація факту і цілісності об'єкту, зовнішня або «незалежна» оцінка його змісту, структури й адаптаційних можливостей[243].

Розмірковуючи про структуру такої правової категорії, як кримінальний закон чи інший нормативно-правовий акт, розуміємо, що структурою нормативно-правового акта зазвичай вважають його внутрішнє формування. Під час створення нормативних актів правотворець має діяти згідно з положеннями, що їх структура має бути однаковою. Вироблення єдиної системи і структури буде сприяти найбільш послідовному викладу правових приписів, допоможе уникнути прогалин правового регулювання[244].

Що ж таке внутрішні структурні зв'язки кримінального закону? Вважаємо за необхідне віднести до системоутворюючих структурних зв'язків кримінального закону такі:

— зв'язок між структурними елементами статті кримінального закону лише в її межах (зв'язок між диспозицією та санкцією, між диспозицією та назвою статті, між диспозицією статті та її приміткою);

— зв'язок між статтею кримінального закону чи її структурним елементом з іншою статтею кримінального закону чи її елементом у межах одного розділу (інституту) однієї частини КК України;

— зв'язок між статтею кримінального закону чи її структурним елементом з іншою статтею кримінального закону чи її елементом у межах різних розділів (інститутів) однієї частини КК України;

— зв'язок між статтею кримінального закону чи її структурним елементом з іншою статтею кримінального закону чи її елементом в межах різних частин КК України.

Зазначені системоутворюючі структурні зв'язки розташовано нами у міру зменшення їх сили.

А. Фєдосєєв також зауважує на наявність і іншого зв'язку норми права. Цей зв'язок мало хто з науковців досліджував, оскільки він видається цілком логічним для них і, напевно, таким, що не потребує підтвердження про його існування. Як влучно зауважує А. Фєдосєєв, структурна організація правової норми і стаття нормативного акта — поняття нетотожні, між ними можуть бути деякі незбіги, оскільки законодавець діє відповідно до необхідності більш компактного викладу нормативних приписів з метою їх найбільш легкого сприйняття. Але беззаперечним є і те, що структурну організацію правової норми не можна протиставляти статті нормативного акта, між ними існує взаємозв'язок, оскільки перша передбачає характер другої і слугує основою для її логічного утворення. Тому правотворчий орган повинен намагатися максимально відтворити у змісті статті нормативного акта структурну організацію правової норми, особливо у тих випадках, коли ця відповідність можлива і корисна для практики застосування правових норм[245].

Як відомо, однією з особливостей кримінального закону є те, що він використовує термінологію інших галузей законодавства, зокрема кримінально-процесуального, конституційного, цивільного, економічного, адміністративного, податкового та інших.

З огляду на це, структурні зв'язки кримінального закону слід поділити залежно від структури права та її категорії на:

— вертикальні міжгалузеві зв'язки;

— горизонтальні міжгалузеві зв'язки.

Відтак до вертикальних міжгалузевих зв'язків кримінального закону можна віднести його ієрархічний зв'язок з конституційним законодавством, міжнародним законодавством, кримінально-виконавчим та кримінально-процесуальним законами.

Відповідно норми Конституції та міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, мають вищу юридичну силу порівняно з кримінальним законом. Зв'язки ж з кримінально-процесуальним та кримінально-виконавчим законами окремі науковці називають генетичними