Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк

Інші істотні ознаки системного тлумачення кримінального закону слід відібрати з положень про те, що кримінальний закон — це система та водночас підсистема більшої системи — системи законодавства.

Оскільки основні теорії щодо визначення системи та її ознак окреслено у попередньому розділі, далі абстрагуємось від ознак системи кримінального закону.

Як може відбуватися отримання інформації ззовні для такої системи, як кримінальний закон? На нашу думку, найбільш виражений вплив на кримінальний закон здійснюється через наявні зв'язки між ним як простою системою та більш складною системою — системою законодавства.

Дослідження питань зв'язків кримінального закону та зв'язків системи законодавства не є новим для науки кримінального права. Відтак окремі питання у цьому напрямку вивчали О. Бастрикіна, А. Васільєв, Ю. Власов, Д. Гончаров, Н. Оніщенко, А. Федосєєв, О. Черданцев та інші.

Загалом науковці зауважують на існування та визначення системних зв'язків у широкому смислі[210], безумовну наявність із системними зв'язками й елементів системи[211]. Водночас окремі науковці говорять і про системоутворюючі фактори та зв'язки і передбачають наявність тих і інших[212].

Наприклад, О. Бастрикіна в дисертаційному дослідженні «Системоутворюючі зв'язки внутрішнього змісту права» називає параграф «Поняття системоутворюючих факторів» і роз'яснює, що системоутворюючими факторами можуть бути всі ті сили, причини, обставини, які обумовлюють структуру права, призводять до формування та розвитку її підрозділів[213]. Незрозумілим у визначенні науковця є узагальнення «всі ті сили» і те, що вкладено у його зміст.

Інші дослідники зауважують на необхідність позначення терміном «системоутворюючі зв'язки» лише генетичних зв'язків системи, розуміючи під ними зв'язки, які виникають не лише в процесі формування, але й розвитку тієї чи іншої системи[214].

Слід зауважити, що у інформаційно-довідковій літературі роз'яснено, що під фактором слід розуміти умову, рушійну силу будь-якого процесу, явища; чинник[215], а під зв'язком — співвідношення між різними явищами чи предметами, засновані на взаємозалежності і взаємообумовленості[216]. Тому вважаємо, що стосовно системи кримінального закону слід зосереджуватись саме на встановленні зв'язків. Тим паче, що системний підхід — це такий ракурс досліджень, який передбачає розгляд об'єкта як складного, багатоаспектного явища, котре складається з елементів, зв'язки між якими утворюють його відносно незмінну структуру і забезпечують його цілісність[217].

Оскільки зв'язок, цілісність та обумовлена ними стійка структура — це ознаки будь-якої системи[218], то найбільше навантаження в понятті «система» припадає саме на зв'язки[219], довкола цього поняття значною мірою групується вся проблематика, характерна для системного підходу.

Такої ж позиції дотримувався і О. Черданцев, який зауважує, що та чи інша множинність об'єктів може бути визнана системою лише за наявності системоутворюючих зв'язків. Право має основні системоутворюючі зв'язки, які характерні тільки для нього.

Видається, що у застосуванні до системи права такими системоутворюючими зв'язками є: генетичні, структурні (зв'язки побудови), субординації, координації (взаємодії), управління[220]. Водночас О. Черданцев останні три види відносить до зв'язків функціональних, позаяк вони є результатом функціональної диференціації норм права[221].

Побудова у цьому разі розуміється як взаємне розташування частин чого-небудь (структура, будова)[222], під координацією — узгодженість рухів, дій (погодження, відповідність, установлення взаємозв'язку, контакту в діяльності людей, між діями, поняттями тощо)[223], під взаємодією — співдія, збіг (взаємний зв'язок між предметами у дії, а також погоджена дія між ким-, чим-небудь)[224], управління — спрямування діяльності, роботи кого-, чого-небудь (перебування на чолі когось, чогось, керування)