ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

«А тобі як, номер 1037?»

1037-й відповідає з бадьорою, саркастичною інтонацією: «Сьогодні чудовий день».

Венді: «Думаю, ви в порядку. Повертаємось до камер, за три хвилини прибираємо на глянц. Потім стати струнко біля своїх ліжок». Він дає інструкції Ворнишеві, як перевіряти камери. За три хвилини охоронці заходять до кімнат, а в’язні виструнчуються на військовий манір біля своїх ліжок.

ПОВСТАННЯ НАЗРІВАЄ

Без сумніву, в’язні вже роздратовані, не розуміючи, як їм сприймати таке ставлення охоронців. Ба більше, вони голодні і втомлені через нестачу спокійного сну минулої ночі. Однак продовжують гру і застеляють ліжка, досить добре виконуючи це — але недостатньо добре для Венді.

«Це ти називаєш прибрати, 8612? Це бардак, перероби як треба». З цими словами охоронець зриває й кидає на підлогу ковдру та простирадло, 8612-й мимоволі кидається на нього з криком: «Ти що робиш, я щойно все прибрав!».

Захоплений зненацька, Венді відштовхує і б’є кулаком в’язня в груди. Кличе підкріплення: «Охорона, критична ситуація в другій камері».

Усі охоронці оточують 8612-го і силоміць тягнуть його до Ями. Там він приєднується до 819-го, який досі сидів тихо. У темному і незручному місці, наші бунтарі разом починають планувати революцію. Але вони пропускають нагоду скористатися вбиральнею, коли інших парами відводили туди. Стримування стає болісним, тож вони вирішують поки що не створювати проблем і почекати найближчої нагоди. Цікаво, як Керос опісля повідомив, що йому було важко підтримувати образ охоронця, коли він лишався із в’язнем сам на сам, супроводжуючи того до вбиральні, бо там не було тюремного приладдя, на яке він міг би покладатися. Він і більшість інших розказали, що, аби не піддатися тенденції до послаблення режиму за межами в’язниці, вони діяли жорсткіше і поводилися вимогливіше з арештантами дорогою до вбиральні. Виконувати роль «суворого охоронця» значно важче, коли ти сам на сам із в’язнем. І ще з’являлося почуття сорому, що його, дорослу людину, понизили до ролі туалетного патруля[54].

Сидячи у карцері, дует бунтівників пропускає й сніданок, який подають рівно о восьмій ранку на свіжому, так би мовити, повітрі у Дворі. Одні їдять, сидячи на долівці, а інші стоять. Вони порушують «правило мовчання», спілкуючись і обговорюючи можливість оголосити голодування, щоб продемонструвати солідарність ув’язнених. Усі погоджуються, щоб показати свою силу, їм потрібно почати вимагати більшого, як-от: повернути окуляри, ліки, книжки і припинити вправи. Доти мовчазних в’язнів, зокрема й 3401-го — нашого єдиного учасника азійського походження, — тепер підбадьорює відкрита підтримка.

Після сніданку 7258-й і 5486-й перевіряють план, відмовляючись виконати наказ і повернутися до камер. Це змушує трьох охоронців заштовхувати їх силоміць до їхніх кімнат. За звичних обставин така непокора коштувала б їм Ями. Але карцер уже переповнений — більше ніж дві особи там ніяк не помістяться. Крізь дедалі більшу метушню я з подивом чую, що в’язні з третьої камери зголошуються добровільно прибрати посуд. Цей жест загалом відповідає зговірливій поведінці їхнього співкамерника Тома (2093), але водночас йде врозріз зі стратегією тих приятелів, які постановили бунтувати. Можливо, вони сподівалися згладити гостроту ситуації й послабити напруження, що поступово зростало.

За дивним винятком арештантів з третьої камери, в’язні виходять з-під контролю. Трійця охоронців з ранкової зміни думає, що в’язні вважають їх занадто м’якими, і це заохотило непослух. Вони вирішують, що настав час закрутити гайки. Спочатку оголошують ранкові роботи, що сьогодні означає драїти стіни і підлогу. Далі, як перший крок своєї колективної творчої помсти, охоронці забирають ковдри з першої та другої камер, виносять їх надвір і волочать по чагарях, доки на них не налипне і не вчепиться різне сміття. Якщо в’язні не хочуть поранитися об гострі колючки, то мусять провести годину чи й більше, старанно виймаючи кожну з них. В’язень 5704 втрачає самоконтроль, починає кричати про беззмістовну дурість цього виснажливого заняття. Він поціляє в яблучко. Беззмістовні, дурні завдання — це необхідні складники для утвердження влади наглядачів. Вони хочуть покарати непокірних і забезпечити безумовний послух. Відмовляючись спочатку, 5704-й раптом погоджується — він прагне у такий спосіб задобрити Кероса й отримати цигарку. Тому й починає чемно вибирати сотні колючок. Мета цієї нудної роботи — порядок, контроль і влада для тих, хто це мав і прагнув цього.

Наглядач Керос питає: «У цій в’язниці тільки найкраще, чи не так?»

В’язні щось бурмочуть на згоду.

«Ви цілком праві, пане наглядач», — лунає голос із камери №3.

Проте у в’язня 8612, якого щойно випустили з карцеру, інша думка: «Іди ти в жопу, пане наглядач». Йому наказують закрити свою брудну пельку.

Я усвідомив, що це перші нецензурні вислови в процесі експерименту. Спершу я очікував, що наглядачі часто лаятимуться, аби відповідати ролям «крутих мачо», проте помилився. Утім Даґ (8612) без жодного сорому починає розкидатися лайливими словами.

Наглядач Керос: «Було дивно віддавати накази. Мені хотілося кричати, що ми всі рівні. Але натомість я змушував в’язнів кричати один до одного: “Ти — шматок гівна!”. Я не вірив своїм вухам, коли вони раз за разом чемно повторювали це за моєю командою»[55].

Венді додав: «Я зауважив, що вжився в роль наглядача. І навіть не вибачався за це, а навпаки, став ще більше начальником. В’язні не слухалися, тому я хотів покарати їх за те, що вони порушують нашу систему»[56].

Наступні ознаки непокори виявляє невелика група в’язнів: Стю (819), Пол (5704) і — уперше — Габбі (7258), який доти був слухняним. Вони зривають зі своїх тюремних уніформ ідентифікаційні номери і голосно протестують проти неприпустимих умов утримання. Охоронці негайно вживають відповідних заходів — наказують роздягнутися догола і залишатися так, поки номери не пришиють назад. Охоронці йдуть у свою кімнату з нелегко відбороненим верховенством. Доки вони нетерпляче чекають кінця своєї надто довгої зміни, у тюрмі залягає зловісна тиша.

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО БУНТУ, ДЕННА ЗМІНО

Незадовго до десятої ранку з’являється денна зміна. Поки наглядачі перевдягаються, вони дізнаються, що ситуація вийшла з-під контролю і все не так спокійно, як було вчора, коли вони здали зміну. В’язні з камери №1 забарикадували двері й відмовилися виходити. Арнетт негайно бере ініціативу в свої руки і просить наглядачів ранкової зміни залишитися у в’язниці доти, доки конфлікт не буде вирішено. Його тон означає, що ранкова зміна певною мірою відповідальна за те, що сталося.

Ватажок бунту, Пол (5704), переконав своїх приятелів з камери №1, Габбі (7258) і Ґленна (3401), що настав час виступити проти порушення угоди, яку