Третя світова: Битва за Україну - Юрій Георгійович Фельштинський

22 травня 2005 Нестеров дав інтерв'ю у програмі «Закрита зона» з ведучим Володимиром Ар'євим, де вказав, що Гончаров був агентом ФСБ і співпрацював з генералом Марчуком. Він також повідомив, що в розпорядженні Гончарова записи Мельниченка були ще до того, як їх оприлюднив Мороз.

1 березня 2005 року новий президент України Віктор Ющенко, що прийшов до влади завдяки Помаранчевій революції, яка спалахнула частково саме через вбивство Гонгадзе, оголосив про те, що особи вбивць журналіста встановлені. На наступний день поновлений на посаді генерального прокурора Святослав Піскун надав громадськості всю наявну інформацію про вбивство Гонгадзе. Він повідомив, що у вбивстві брали участь четверо офіцерів міліції, з яких двоє вже арештовані, один ховається і один проходить свідком у справі. Піскун сказав, що знає імена замовників, проте поки що не може їх оприлюднити.

Однак у ті ж дні стало відомо, що одним з підозрюваних, що викликаються на допит до генпрокуратури, є колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Допит був призначений на 10 годину ранку 4 березня, проте так і не відбувся: трьома годинами раніше Кравченка знайшли мертвим з двома кульовими пострілами в голову. За версією тодішнього заступника генпрокурора Віктора Шокіна, незважаючи на те, що пострілів було два, це було самогубство. Однак міністр внутрішніх справ Юрій Луценко висловив припущення, що Кравченка вбили. Хоча він залишив передсмертну записку: «Мої дорогі. Я ні в чому не винний. Пробачте мені. Я став жертвою політичних інтриг президента Кучми та його оточення. Йду від вас з чистою совістю. Прощайте»[28].

Розділ 4

Парламентські та президентські вибори, 2002-2004

Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко

Віктор Андрійович Ющенко був відомим пасічником і більше за владу любив бджіл. Народився майбутній третій президент України в невеликому українському селі з нічого не обіцяючою назвою Хоружівка, яке знаходилось на Сході України в Сумській області. Там він отримав середню освіту. У школі, за спогадами вчителів, він був старанним учнем, однак без амбіцій на лідерство. Після закінчення Тернопільського фінансового інституту перебував на службі в Радянській армії, а після демобілізації займав пересічні посади в колгоспній системі. Потім Ющенко працював в різноманітних підрозділах українських банків Сумської області та в Києві, став членом команди видатного фінансиста Вадима Гетьмана. Останній висунув Ющенка на керівні посади спочатку в Агропромбанку, яким керував за часів СРСР, а відтак у банку «Україна». З 1993 року, за рекомендацією Гетьмана, Ющенко став його наступником на посаді голови Національного банку України.

В НБУ Ющенкові вдалось запровадити декілька важливих реформ. На його долю випала грошова реформа при впровадженні в обіг національної валюти — гривні. Він же був ініціатором створення Державного казначейства та заснування Монетного двору в Україні. Перебуваючи під пильною опікою Вадима Гетьмана, Ющенко зрідка приймав самостійні рішення, проте взяв на себе відповідальність за проведення грошової реформи, давши населенню обіцянку, що в процесі реформ воно не постраждає. Успішне проведення грошової реформи, введення та укріплення національної валюти висунуло Ющенка у рейтинги найкращих банкірів світу, а Європейський банк реконструкції та розвитку номінував його кращим банкіром року. Популярність Ющенка стрімко росла. У зв’язку з цим він вирішив взяти участь в передвиборчій кампанії президента Кучми (на другий термін) і в кінцевому підсумку Кучма запропонував його кандидатуру на посаду прем’єр-міністра країни. Посаду віце-прем’єра в уряді Ющенка посіла Юлія Тимошенко.

Тимошенко стала урядовим куратором паливно-енергетичного комплексу. Обіймаючи цю посаду, вона вела політику, яка не влаштовувала найближче оточення президента, зокрема його зятя В. Пінчука та голову СБУ Л. Деркача, членів сімейного клану Кучми. «Донецьких» М. Азарова та В. Януковича і «київських» В. Медведчука та Г. Суркіса Тимошенко також не влаштовувала. Саме вона наполягла на реальній приватизації трьох обласних енергорозподільчих компаній (сім попередніх були приватизовані братами Суркісами за безцінь). Вона ж публічно звинуватила «Нафтогаз України» у крадіжці російського газу та приховуванні реальних заборгованостей перед Росією, що призвело до відставки керівництва корпорації «Нафтогаз України». Відтак Тимошенко наполягла на звільненні міністра палива та енергетики України Сергія Тулуба (представника донецького клану). Через розбіжності з нею вимушений був подати у відставку і міністр економіки Сергій Тігіпко, близький до дніпропетровського клану президента. Саме Тігіпко був ініціатором схеми короткострокових кредитів, коли уряд, не маючи збалансованого бюджету, позичав у приватних банків під високий процент (до 70 % річних) гроші для виплати зарплат бюджетникам та пенсій пенсіонерам. Тігіпко до цього був головою «Приватбанку» та лобіював його інтереси. Практику короткострокових кредитів припинив Ющенко, збалансувавши державний бюджет.

Окрім цього, Ющенко та Тимошенко змусили великий бізнес вивести свої імперії з тіні й розпочати виплату податків державі, відмовитися від прихованих бартерних угод, які шкодили бюджету через недоотримування коштів. Ющенко та Тимошенко добилися також, аби податкова служба на чолі з М. Азаровим була виведена з-під підпорядкування президента та підпорядковувалась урядові та персонально прем’єр-міністру. Вони ж внесли від імені уряду ще у червні 2000 року на розгляд парламенту закон, що відміняв заборону бартерних та вексельних операцій в українській енергетиці, що дозволило ушестеро збільшити надходження до держбюджету. З часом цей рішучий крок уряду Ющенка дозволив державі розплатитися з боргами перед пенсіонерами, студентами та бюджетниками. При цьому фракція «Батьківщина» (підконтрольна Юлії Тимошенко) у Верховній Раді зайняла різко антикучмівську позицію у «справі Гонгадзе», обвинувачуючи в загибелі журналіста президента.

У цій ситуації близькі до президента та київські олігархи, чиї інтереси зачепила Тимошенко, легко переконали Кучму позбутися Тимошенко перевіреним способом: підключити прокуратуру, відкрити кримінальну справу проти віце-прем’єра, скомпрометувати її і як державного чиновника, і як підприємця. За постановою Генеральної прокуратури України, у серпні 2000 року, були арештовані чоловік Тимошенко Олександр і друг дитинства Тимошенко Валерій Фалькович, які входили до керівництва компанії «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), якою керувала Тимошенко. 5 січня 2001 року прокуратура порушила дві кримінальні справи проти самої Тимошенко, а 19 січня за поданням генерального прокурора України Михайла Потебенька Кучма підписав указ про її відставку.

Тимошенко обвинувачували в тому, що її корпорація незаконно вивезла з України понад 1 млрд 100 млн доларів. 13 лютого Тимошенко була арештована за пред'явленими обвинуваченнями. До того ж їй пред’явили обвинувачення щодо перерахування нею на швейцарські рахунки колишнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка близько 80 млн доларів.