ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

в свої ролі охоронців потребує певного часу. Зі звітів охоронців наприкінці кожної з трьох змін ми дізнаємося, що Венді почувається неспокійно, сумнівається в тому, чи розуміє, що означає бути хорошим охоронцем. Він хоче, щоб ми влаштували для нього якийсь тренінг, хоча вважає помилкою надто добре ставлення до ув’язнених. Джефф Лендрі, молодший брат Джея Лендрі, повідомляє про почуття провини під час принизливих ритуалів збезчещення, під час яких в’язнів змушували протягом тривалого часу стояти голими в незручних позах. Йому шкода, що він не спробував припинити деякі речі, яких не схвалював. Замість того, щоб висловити протест, він просто виходив з Двору якомога частіше, аби уникнути цих неприємних переживань. Охоронець Арнетт, старшокурсник факультету соціології, на кілька років старший за інших, сумнівається в тому, що настанови ув’язненим дають очікуваний ефект. Він вважає, що безпека на його зміні підтримується погано і що інші охоронці надто люб’язні. Навіть після цієї короткої зустрічі першого дня Арнетт може виокремити ув’язнених, які є потенційними порушниками, і тих, які є «стерпними». Він також вказує на те, що ми проґавили у своїх спостереженнях, а офіцер Джо зауважив під час арешту Тома Томпсона, — занепокоєння щодо ув’язненого 2093.

Арнеттові не подобається той факт, що Том (2093) «надто старанний» у «суворому дотриманні всіх наказів і правил»[42]. (Справді, номер 2093 згодом отримає від інших ув’язнених прізвисько «Сержант» саме через свою армійську манеру покірно виконувати накази. Він привніс деякі важливі цінності в нашу ситуацію — щось, що може перерости в конфлікт з охоронцями, щось, на що потрібно звернути увагу далі. Згадайте, що поліцейський офіцер також зауважив це у Тома ще під час арешту.)

Натомість ув’язнений 819 вважає всю ситуацію доволі «кумедною»[43]. Перша перекличка видалася йому радше приємною («такий собі жарт»), і він відчув, що дехто з охоронців так само це сприймав. Ув’язнений 1037 зауважив, що з іншими обійшлися в такий самий принизливий спосіб, як і з ним. Однак він відмовився сприймати будь-що серйозно. Його більше цікавило те, наскільки він зголоднів, з’ївши лише легкий сніданок, і сподівався втамувати голод ситним обідом, який так і не подали. В’язень припустив, що обіду не було через чергове примхливе покарання з боку охоронців, попри той факт, що більшість ув’язнених добре поводилися. Насправді ж ми просто забули заїхати по обід, тому що арешти забрали надзвичайно багато часу і у нас було багато справ — включно з відмовою в останній момент одного зі студентів, призначеного на роль охоронця. На щастя, ми взяли заміну з початкового резерву протестованих кандидатів на нічну зміну — охоронця Бардена.

НІЧНА ЗМІНА СТАЄ НА ВАРТУ

Охоронці нічної зміни прибувають заздалегідь о шостій вечора, щоб одягнути свої нові уніформи, приміряти сонцезахисні дзеркальні окуляри й озброїтися свистками, наручниками та кийками. Вони звітують у кімнаті для охоронців, розташованій кількома сходинками нижче від входу до тюремного Двору — поряд з кабінетами начальника та суперінтенданта, на дверях кабінету кожного розмістили окрему вивіску. Там охоронці денної зміни вітають своїх нових приятелів, розповідають їм, що все під контролем і на місці, але додають, що деякі ув’язнені не до кінця влилися в програму. Вони потребують нагляду і потрібно натиснути на них, аби поставити на місце. «Ми прекрасно з цим впораємося, ви побачите ідеально пряму шеренгу, коли повернетеся завтра», — похваляється один із новоприбулих охоронців.

Першу їжу нарешті приносять о сьомій годині вечора. Вона проста і подається на столі у Дворі, наче в звичайному кафе[44]. За столом вміщується лише шість осіб, а коли вони закінчують, решта троє сідають їсти те, що залишилося. Ув’язнений 8612 одразу ж намагається підбурити інших на сидячий страйк проти «неприйнятних» тюремних умов, але всі вони надто голодні і втомлені, щоб робити це зараз. 8612-й — тямущий хлопець на ім’я Даґ Карлсон, який опирався копам під час арешту.

Ув’язнені повертаються до своїх камер. Їм наказують зберігати тишу, але 819-й і 8612-й не підпорюються, голосно розмовляють, сміються і їм це сходить з рук — поки що. В’язень 5704, найвищий серед усіх, до цього моменту поводився тихо, але нікотинова залежність дойняла його, і він вимагає, щоб йому повернули цигарки. Натомість йому говорять, що він заслужить право покурити, якщо буде хорошим в’язнем. 5704-й оскаржує цей принцип, зазначаючи, що це порушення правил, але безрезультатно. За правилами експерименту будь-який учасник може в будь-який момент піти, але схоже, що роздратовані ув’язнені забули про це. Вони могли б скористатися погрозою покинути експеримент як тактикою для поліпшення своїх умов або зменшення безглуздих знущань, які їм доводиться терпіти, але вони цього не зробили, дедалі глибше повільно занурюючись у свої ролі.

Фінальним офіційним завданням дня для начальника Джаффе є повідомити в’язнів про вечори відвідин, що відбудуться невдовзі. Будь-який ув’язнений, який має друзів або родичів в околицях, може написати їм і попросити навідатися. Джаффе описує порядок написання листів і дає кожному, хто потребує ручку, поштовий папір Стенфордської окружної в’язниці й конверт із маркою. В’язні мають закінчити свої листи й повернути матеріали, перш ніж сплине «відведений на написання час». Джаффе дає зрозуміти охоронцям, що у них повна свобода дій вирішувати, чи забороняти комусь писати листа (оскільки він не дотримувався правил, не знав свого номера чи з будь-якої іншої причини, яка може з’явитися в охоронця). Як тільки листи написано й передано охоронцям, ув’язненим наказують вийти з камер для першої переклички на нічній зміні. Звісно, персонал перечитує кожен лист заради безпеки, а також робить копії для матеріалів справи, перш ніж надіслати їх. Питання вечорів відвідин і листування згодом стане інструментом, який охоронці використовуватимуть інстинктивно й ефективно, аби посилити контроль над ув’язненими.

НОВЕ ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕКЛИЧОК

Формально переклички мали виконувати дві функції: допомогти ув’язненим зжитися з їхніми ідентифікаційними номерами й усталити порядок, коли всіх ув’язнених перераховують на початку кожної зі змін. У багатьох в’язницях переклички також допомагають підтримувати дисципліну серед в’язнів. Хоч перша перекличка почалася досить безневинно, наші нічні переклички й ранкові повтори зрештою перетворяться на болісний досвід.

«Ну що, хлопці, зараз у нас невелика перекличка! Буде дуже весело», — говорить охоронець Гельманн, широко посміхаючись. Джефф Лендрі швидко додає: «Що краще ви це зробите, то швидше все закінчиться». Коли стомлені в’язні вишиковуються в шеренгу у Дворі, вони мовчазні й похмурі, навіть не озираються один на одного. Це був довгий день, і хтозна, що ще їм приготували перш, ніж дати змогу зануритися у нормальний