Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

Декрету KM "Про стандартизацію і сертифікацію", Додаток 2 до ДБН А. 1.1-1-93 "Система стандартизації і нор­мування в будівництві. Основні положення"386). Хоча у спеціальній літературі обґрунтовано зазначалося, що характеристика "технічний" не завжди була адекватною суті відповідного акту, видається, що заміну термінів не можна вважати бездоганною: здійснене штучне звуження розуміння поняття "нормативний документ", який традиційно розглядався як синонім терміну "нормативний (нормативно-правовий) акт".

На сьогодні можна виділити наступні основні види нормативних документів: 1) нормативні документи із стандартизації (насамперед, стандарти, технічні регламенти); 2) нормативні документи у галузі будівництва (в першу чергу, будівельні норми та правила), 3) нормативні документи у галузі забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя населення (санітарні норми та правила); 4) нормативні акти із забезпечення пожежної безпеки, 5) нормативні доку­менти з охорони праці та ін. Нормативні документи із стандартизації видаються в результаті стандартизації і не охоплюються нормуванням у його вузькому розумінні.

Під стандартизацією у чинному законодавстві розуміється "діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву" (ст.1 ЗУ "Про стандартизацію"). Фактично стандартизацію можна розуміти і вужче - як видання т.з. нормативних документів зі стандартизації, перелік яких визначений законодавством (насамперед, ст. 11 ЗУ "Про стандартизацію").

В широкому розумінні нормування можна розглядати як встановлення будь-яких обов'язкових кількісних та якісних показників.

До частини другої. Зміст перелічених у коментованій нормі нормативів розкривається у ЗУ "Про охорону земель" (ст.ст. 31-34).

До частини третьої. Ч. 3 ст. 165 ЗКУ закріпила правило, за яким нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються KM України.

Після прийняття ЗКУ було ухвалено спеціальний ЗУ "Про стандартизацію", який, по-перше, безпосередньо визначає види нормативних документів зі стандартизації (ст. 11), а по-друге, чітко розподіляє повноваження із затвердження таких документів (ст.ст. 6-10). Зважаючи на це, коментована норма застосуванню взагалі не підлягає.

Стаття 166. Рекультивація порушених земель

   1. Рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

   2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

   3. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

До частини першої. Більш детальні положення про рекультивацію вміщені у ст. 52 ЗУ "Про охорону земель". Згідно із ч. 5 статті, рекультивація "здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби - і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель ".

Слід наголосити, що і в коментованій нормі, і у ст. 52 ЗУ "Про охорону земель" йдеться лише про один напрямок рекультивації - сільськогосподарський. Між тим, рекультивація може здійснюватися також за лісогосподарським, водогосподарським, санітарно-гігієнічним, рекреаційним та будівельним напрямками[321].

Детальні положення про рекультивацію, у тому числі сільськогосподарську, вміщені у постанові Ради Міністрів СРСР від 02.06.1976 №407 "Про рекультивацію земель, збереження та раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт"[322], постанові Ради Міністрів Української РСР "Про рекультивацію земель, збереження і раціональне викори­стання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт" від 14.07.1976 №327, Основних положен­нях про рекультивацію земель, порушених при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з науки та техніки, Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва, Міністерства сільського господарства СРСР та Державним комітетом лісового господарства СРСР 16.05.1977, а також чинних міждержавних стандартах: ГОСТ 17.5.1.01-83 ("Рекультивация земель. Термины и определения", ГОСТ 17.5.1.02-85 ("Классификация нарушенних земель для рекультивации") ", ГОСТ 17.5.1.03-86 ("Класси­фикация раскривних и вмещающих пород для биологической рекультивации земель "), ГОСТ 17.5.3.04-83 ("Охрана природы. Земли. Общие требования к рекультивации земель"), ГОСТ 17.5.3.05-84 ("Охрана природы. Рекультивация земель. Общие требования к землеванию"), ГОСТ 17.5.3.06-85 ("Охрана природы. Земли. Требования к определению норм снятия пло-дородного слоя почвы при проведений земляных работ"), ГОСТ 17.5.4.01-84 ("Охрана природы. Рекультивация земель. Метод определения рН водяной вытяжки раскривних и вмещающих пород"), ГОСТ 17.5.4.02-84 ("Охрана природы. Рекультивация земель. Метод измерения и расчета суммы токсичних солей в раскривних и вмещающих породах") (неофіційний текст частини із наведених актів наведено на компакт-диску, що додається), настанові Мінвуглепрому України СОУ-Н 10.1.05420037.001:2007 "Правила біологічної рекультивації породних відвалів вугільних шахт України" та ін.

З метою проведення окреслених у даній нормі заходів розробляються робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель.

Рекультивація земель може передбачати організаційні, технічні і біотехнологічні заходи, зміст яких залежатиме від особливостей порушених земель та методів рекультивації.

До частини другої. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Даний обов'язок випливає зі змісту ст. 14 Конституції України, відповідно до якої земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також із закріпленого у п. "г" ч. 1. ст. 5 ЗКУ принципу земельного законодавства,