Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

Порушення обов'язку, закріпленого у коментованій нормі тягне настання відповідальності, зокрема, за ст.ст. 54, 141 КУпАП.

Органи місцевого самоврядування іноді встановлюють більш детальні правила зняття та нанесення родючого шару ґрунту (див., наприклад, Рішення Київської міської ради "Про використання поверхневого шару рослинного ґрунту земельних ділянок на територіях забудови та кар'єрів у м. Києві" від 27.12.2001 №191/1625).

   1. Техногенно забруднені землі - це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її нега­тивного впливу на довкілля і здоров'я людей.

   2. До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання.

   3. Особливості режиму і порядку використання техногенно забруднених земель встановлюються законодавством України.

До частини першої. Забруднення земель внаслідок господарської діяльності людини та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей може мати місце як у разі впливу антропогенних факторів (аварії, техногенні катастрофи тощо), так і у разі виникнення ситуацій, що знаходяться поза контролем людини (повені, землетруси і т.ін. у місцях розміщення шкідливих техногенних факторів).

При вирішенні питання про те, чи є земельна ділянка забрудненою, слід керуватися нормативами гранично допустимих концентрацій (див. ч.ч. 1 та 2 ст. 167 ЗКУ та коментар до них). Спеціальні правила встановлені законодавством щодо радіаційно забруднених земель (див. ч. 2 коментованої статті та коментар до неї).

До частини другої. Радіаційно-небезпечні землі - це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами (ст. З ЗУ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи").

На сьогодні законодавчо закріплений правовий режим земель, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. Забруднені території ЗУ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" поділяє на чотири зони: (1) зону відчуження, (2) зону безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зону гарантованого добровільного відселення, та (4) зону посиленого радіоекологічного контролю. Перші дві зони належать до радіаційно небезпечних, дві інші - радіоактивно забруднених земель (ст.ст. З, 4 Закону). Правовий режим кожної із згаданих зон передбачає істотну специфіку, яка визначається, насамперед, ст.ст. 12-19 Закону.

Правовий режим земель, які забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами, визначається в залежності від ступеню такого забруднення. У разі виникнення небезпеки для життя та здоров'я людини або стану навколишнього природного середовища дані землі підлягають консервації відповідно до ст. 172 ЗКУ (див. коментар до цієї статті).

До частини третьої. Правовий режим використання техногенно забруднених земель встановлюється ЗУ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", указами Президента України про оголошення окремих територій зонами надзвичайної екологічної ситуації - див., напри­клад, Указ від 31.08.2000 №1039/2000, "Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір'я, Чаусове, Чаусове Друге Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації" та ін.

1. Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.

2. Порядок використання техногенно забруднених земельних ділянок встановлюється законодавством України.

До частини першої. Щодо поняття техногенно забруднених земель див. ч.ч. 1, 2 ст. 169 ЗКУ та коментар до неї.

Щодо поняття земель сільськогосподарського призначення див. ст. 22 ЗКУ та коментар до неї.

Критерії безпечності продукції, тобто її відповідності встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), а відтак критерії вилучення із сільськогосподарського обігу та консервації відповідних земель передбачені нормативними документами, що встановлюють вимоги до харчових продуктів (ГОСТ, ТУ, технічні регламенти тощо), а також санітарними нормами та правилами (див. ЗУ "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про молоко та молочні продукти", "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про стандартизацію", "Про захист прав споживачів").

До частини другої. Дана норма частково дублює норму ч. 2 ст. 169 ЗКУ - див. коментар.

Поняття консервації земель визначається ст. 1 ЗУ "Про охорону земель" як "припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я".

За оцінками фахівців, в Україні необхідно зменшити загальну площу земель в інтенсивному обробітку мінімум на 8,6 млн. га і трансформувати їх у природні кормові угіддя, під заліснення, заповідні та рекреаційні