Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

на наш погляд, повинно мати місце з моменту порушення судом провадження у справі у встановленому процесуальним законом порядку (ст. 122 ЦПК України, ст. 107 КАС України, ст. 64 ГПК України). Сам факт надіслання позовної заяви до суду не має правового значення, оскільки позовна заява в подальшому може бути залишена без розгляду.

Закон не передбачає обов'язкового повідомлення судом органу, що виконує рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування, про прийняту позовну заяву. Відтак, необхідність повідомлення з очевидністю лягає на зацікавлену особу - позивача.

До частини другої. Виконання рішення органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи органу місцевого самоврядування щодо земельного спору здійснюється тим органом, який прийняв це рішення. Строк виконання має бути зазначений у рішенні відповідно до ч. 4 ст. 159 ЗКУ (див. коментар).

Що мається на увазі під виконанням рішення, із змісту закону незрозуміло. Механізму реалізації, як і практичного застосування, коментована норма на сьогодні не має.

До частини третьої. Рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції розв'язує питання щодо розташування меж земельних ділянок, додержання громадянами правил добросусідства, розташування обмежень у використанні земель, земельних сервітутів тощо. Проте дані органи не уповноважені вирішувати питання про відшкодування збитків, заподіяних пору­шеннями земельних прав до відновлення останніх. З урахуванням цього, збитки (якщо вони мали місце) можуть бути відшкодовані у загальному порядку - судовому.

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення норм земельного законодавства, що спричинили погіршення якості угідь внаслідок нега­тивного впливу та інших факторів, перелічених у ст. 207 ЗКУ, відшкодовуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (див. ст.ст. 207-209 ЗКУ та коментар до них).

Підстави і порядок відшкодування збитків визначені ст.ст. 156, 157 ЗКУ (див. коментар до цих статей).

На нашу думку, не зовсім виправданим є вживання у коментованій нормі сполучника "або", який вказує на альтернативність у відшкодуванні збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Оскільки ці поняття є відмінними і зумовлюють засто­сування пов'язаних з ними різних норм ЗКУ (ст.ст. 207, 208 та ст.ст. 156, 157 відповідно), то і можливість одночасного їх використання не виключається (див. додатково коментар до ч. 4 ст. 207 ЗКУ).

До частини четвертої. Коментовану норму слід розглядати в сукупності із ч. 1 ст. 161 ЗКУ, за якою оскарження рішення до суду автоматично призупиняє виконання оскарженого рішення.

В інших випадках (при оскарженні до вищого органу) призупинення виконання є правом вищестоящого органу.

Друга частина коментованої норми передбачає, що термін виконання може бути продовжений вищестоящим органом або судом. Законом не встановлено граничний строк виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування. Таким чином, єдиним випадком застосування даної норми вбачається ситуація, при якій у рішенні встановлено строк його виконання.

Розділ VI ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ
Глава 26 Завдання, зміст і порядок охорони земель

Стаття 162. Поняття охорони земель

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

(Стаття 162 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-IV від 08.02.2006)

Аналогічне наведеному у коментованій статті визначення (за винятком незначних редакційних відмінностей) міститься й у ст. 1 ЗУ "Про охорону земель".

ГОСТ 26640-85 "Охрана природи. Земли. Термини и определения" визначає охорону земель як "комплекс организационно-хозяйственных агрономических, технических, мелиоративних, экономических и правових мероприятий по предотвращению и устранению процессов, ухудшающий состояние земель, а также случаев нарушения порядка пользования землями".

Регулятивного значення визначення охорони земель не має.

Стаття 163. Завдання охорони земель

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

На наш погляд, коментована стаття позбавлена правового навантаження. Як видається, завдання охорони земель (як системи заходів) більш чітко випливають із визначення охорони земель (ст. 162 ЗКУ) - такими завданнями є ''раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призна­чення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення".

Стаття 164. Зміст охорони земель

1. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;