Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

у письмовому повідомленні з відміткою про вручення такого повідомлення зацікавленій особі. Дана позиція ґрунтується на тому, що ЗКУ пов'язує з повідомленням особи настання певних юридично значимих наслідків. Відтак факт повідомлення чи неповідомлення особи має бути належним чином зафіксованим. Завчасність повідомлення також є оціночним поняттям і має полягати у наданні особі розумного строку, необхідного для підготовки до вирішення спору та прибуття у місце його вирішення.

Коментована норма містить і деякі недоречності. Так, встановлено, що "у разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься"'. Закон не вказує, ким повинна бути дана "офіційна згода" на розгляд питання відповідним органом, і у чому має полягати офіційний характер згоди. Вважаємо, що закон слід розуміти так, що згода повинна бути однозначно виражена.

Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з "поважних причин". Поважність причини, очевидно, має визначатись на розсуд органу, уповноваженого роз­глядати спір, адже розкриття змісту такого поняття ЗКУ не містить.

До частини третьої. Формулювання коментованої норми передбачає можливість розгляду земельного спору і прийняття рішення при відсутності однієї із сторін без поважних причин при другій спробі розглянути спір, коли розгляд було відкладено через неявку сторони. Законодавець вживає не зовсім коректне словосполучення "при повторному розгляді земельного спору", адже процедура розгляду спору триває, і рішення не виносилося.

Може скластися уявлення про повторний розгляд як процедуру перегляду рішення, насправді ж це не так. Системний аналіз норм ст. 160 ЗКУ підтверджує викладений висновок.

До частини четвертої. Рішення за результатом розгляду земельного спору повинно містити вказівку на спосіб захисту порушеного права. Рішення також має визначати механізм поновлення порушеного права. На відміну від рішень суду, які можуть бути примусово виконані на підставі норм ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування під дію даного закону не підпадають. Щодо виконання таких рішень див. ч. 2 ст. 161 ЗКУ.

Рішення має містити усі необхідні реквізити: результат дослідження доказів, обґрунтування та мотивацію прийнятого рішення, результат розгляду спору, спосіб реалізації постановленого рішення, повинно бути підписане та завірене належним чином тощо.

До частини п'ятої. Під "передачею" рішення розуміється, очевидно, його видача на руки зацікавленій особі в разі особистої явки або направлення поштою.

Стаття 160. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних спорів

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Загальна характеристика. Коментована стаття вміщена в главу "Вирішення земельних спорів". З назви, а так само зі змісту прямо не випливає, що яких процедур розгляду земельних спорів (судової, адміністративної чи обох) дана норма може бути застосована.

Логічно припустити, що вона стосується процедури розгляду земельних спорів орга­нами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування, оскільки ст.159 ЗКУ, що передує коментованій статті, присвячена розгляду спорів цими органами, і наступна ст. 161 також. Отже, система побудови глави свідчить на користь висловленого припущення. Крім того, права та обов'язки сторін у судовому процесі чітко (набагато чіткіше та детальніше, ніж у коментованій нормі) передбачені у спеціальному процесуальному законі (ст.ст. 27, 31 ЦПК України, ст.ст. 49, 51 КАС України, ст. 22 ГПК України), яким суд і буде керуватись відповідно до ст. 2 ЦПК України, ст. 5 КАС України, ст. 4 ГПК України, незважаючи на зміст норм ЗКУ з цього питання. Відтак щодо судового розгляду земельних спорів наявність коментованої норми ніяк не впливає на реалізацію прав осіб, що беруть участь у судовому розгляді.

Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів

   1. Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

   2. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.

   3. Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства.

   4. Виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продовжений вищестоящим органом або судом.

До частини першої. Коментована норма допускає негайний вступ у силу рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування, тобто з моменту проголошення. З цього часу воно підлягає виконанню у спосіб, визначений в даному рішенні. Відповідно до ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування, "прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об 'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також: громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території".

Конкретизацією коментованої норми є також положення п. 8 Положення про Державний комітет із земельних ресурсів України, затвердженого ПКМ від 19.03.2008 №224, який встановлює, що "у випадках, передбачених законодавством, рішення Цержкомзему є обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами ".

Призупинення виконання рішення, передбачене коментованою статтею,