Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Для вихованців створюються поліпшені житлово-комунальні умови, норма жилої площі для них складає 4 м2, кожен має власне спальне місце, постільні речі. Порівняно з дорослими харчування (до них застосовуються підвищені норми з більшою калорійністю), одяг, взуття, білизна, комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Двічі на рік вони обов’язково проходять медичне обстеження (диспансеризацію). У виховних колоніях засудженим заборонено курити. Певна специфіка існує у спілкуванні представників адміністрації з неповнолітніми — їх можна називати по імені, на «ти» або «вихованець, вихованка».
Організації і залученню неповнолітніх засуджених до праці, загальноосвітнього та професійного навчання, виховної роботи приділяється значно більше уваги порівняно з іншими установами виконання покарання, ці показники враховуються при визначенні ступеня виправлення засуджених і застосування до них різних пільг.
4. Режимні особливості стосовно неповнолітніх засуджених полягають в тому, що:
а) вони мають право витрачати на місяць до 100% мінімального розміру заробітної плати для придбання за безготівковим розрахунком продуктів харчування і предметів першої потреби, причому не тільки за гроші, що зароблені в колонії (загальне правило для всіх засуджених), а й за гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу ч. 1 ст. 108, ч. 1 ст. 143 КВК); незалежно від усіх відрахувань на особовий рахунок засудженим зараховується не менш як 75% нарахованого їм місячного заробітку (ч. 2 ст. 120 КВК);
б) можуть одержувати протягом року посилки (передачі) і бандеролі;
в) протягом року можуть одержувати щомісяця короткострокові й один раз на три місяця (усього — чотири) тривалі побачення з близькими родичами.
5. За зразкової поведінки та сумлінного ставлення до праці й навчання після відбуття не менше 1/4 частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання. Їм може бути дозволено: 1) додатково витрачати на місяць гроші в сумі 60% мінімального розміру заробітної плати; 2) КВК України 2003 р. передбачає новелу в поліпшенні умов тримання неповнолітніх — можливість додатково отримувати один раз на три місяці короткострокові побачення, які за постановою начальника виховної колонії можуть проходити за межами виховної колонії в населеному пункті за місцем дислокації колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів (ч. 2 ст. 143 КВК). Порядок їх надання, права і обов’язки засуджених, процедура оформлення регулюються п. 48 розділу IX ПВР УВП (див. коментар до ст. 144 КВК).
При досягнення повноліття, за передбаченими в законі підставами, неповнолітній має змогу залишитися у виховній колонії до 22 років (конкретно про це див. коментар до ст. 148 КВК).
6. Із виховних колоній дозволяється виїзд у зв’язку з винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї (ч. 1 ст. 111 КВК). Треба зауважити, що навіть при зазначених обставинах одержання дозволу на виїзд можливе лише за умови додержання вимог режиму і відсутності стягнень.
7. Неповнолітні особи, які звільнені від відбування покарання направляються до місця постійного проживання в супроводі родичів або працівника виховної колонії (ч. 3 ст. 157 КВК).
Поліпшення умов тримання здійснюється за мотивованою постановою начальника колонії.
Про порядок надання засудженим неповнолітнім побачень, телефонних розмов, листування, відправлення грошових переказів, матеріально-побутового забезпечення, придбання продуктів харчування та предметів першої потреби тощо див. коментар до відповідних статей глави 17 КВК України.
Стаття 144. Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися, крім передбачених статтею 130 цього Кодексу, такі заходи заохочення:
надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії;
надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів.
2. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати восьми годин.
Забороняється відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами колонії, які проводяться після двадцятої години.
1. Окрім загальних видів заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі (див. коментар. до ст. 130 КВК), для неповнолітніх засуджених дана стаття передбачає спеціальні їх види, а саме: а) надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії у супроводі працівників колонії; б) надання права виходу за межі колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів. Реалізація цих прав можлива: 1) за бездоганної поведінки та сумлінного ставлення засудженого до праці й навчання, 2) за активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах.
Право на вихід за межі колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів надається за рахунок короткострокових побачень. Батьків, інших близьких родичів, які прибули на побачення, приймає начальник установи або його заступник, начальник відділення, ЧПНУ. За заявою засудженого та особи, яка прибула на побачення, дозвіл на вихід за межі виховної колонії надається постановою начальника колонії, в разі його відсутності — першим заступником або особою, яка виконує його обов’язки. Про порядок супроводу засудженого за межами установи, правила його поведінки та відповідальність їх інформують під розписку.
2. На час виходу за межі виховної колонії засуджений повинен мати охайний вигляд, йому видається одяг цивільного зразка. До виходу