Українська література » Наука, Освіта » Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Читаємо онлайн Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Пор.: Слово — срібло, мовчання — золото. Порожня бочка гудить, а повна мовчить.

27. Scribitur ad narrandun, non ad probandun.

Пишуть, щоб розповісти про щось, а не для того, щоб бути похваленим.

Так Квінті ліан визначає завдання історії і красномовства (тобто всі стильові прийоми і досконалість форми мають бути підпорядковані основній меті —змістовності й переконливості твору).

28. Silentii tutum praemium.

Нагорода за мовчання (завжди) гарантована.

Пор.: Мовчи, глуха, менше гріха. Хто уміє мовчати, той у збитку не буде.

Ця сентенція була надзвичайно популярною у давніх греків і римлян. Її приписують Сімоніду Кеоському, нею користувалися також Арістід, захищаючи Перікла. За свідченням Плутарха, імператор Октавіан Август завжди охоче звертався до неї. Валерій Максим вважає, що наведена сентенція належить Ксенокрагу, який завжди мовчав, коли всі висловлювалися. Коли його запитували, чому він мовчить, він нібито відповідав: «Коли я говорив, то потім завжди жалкував, а коли мовчав — ніколи».

29. Stultus stulta loquitur.

У дурня і мова дурна.

Пор.: Дурний дурне й говорить. Що не скаже, то все півтора людського.

30. Unum os, duas autem aures habemus, ut plus audiamus, minus dicamus.

Ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати і менше говорити.

Пор.: Менше говори, більше вчуєш.

Цими словами стоїк Зенон звернувся до надмірно балакучого юнака.

31. Verba movent, exempla tkahrne.

Слова спонукають, приклади захоплюють.

Пор.: Слово спонукає, приклад підіймає.

32. Usus — ius et norma loquendi.

Звичай — закон і норма мовлення.

Пор.: Закони мови. Норми мовлення.

Поділяючи думку давньогрецьких філософів і граматиків, Горацій цілком слушно зауважує, що закони і норми мовлення встановлюються протягом віків у процесі мовної практики, яка завжди спирається на звичай і традицію.

33. Verba volant, scripta manent.

Слова відлітають, написане залишається.

Пор.: Звук смертний, літера безсмертна. Що написано пером, того не виволочеш і волом. Як напише писака, то не злиже й собака.

Наведений вище афоризм зустрічається в багатьох новолатинських текстах, починаючи з XV ст. Думку про те, що написаного не можна змінити або не слід змінювати, знаходимо в численних латинських крилатих висловах.

34. Verbis pugnas, non re.

Ти воюєш словом, а не ділом.

Пор.: Язиком сяк і так, а ділом ніяк.

Про те, що воювати слід не словами, а зброєю, написав ще Гомер, розповідаючи про Енея, який, вступаючи у двобій з Ахшлом, промовив: «Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш».

35. Viva vox alit plenius.

Живе слово краще виховує.

Пор.: Вчи дитину не штурханцями, а хорошими слівцями. Можна розуміти фразеологізм «віва вокс» і як «живий голос», «усна мова» (тобто, «усна мова краще виховує»). Як твердив Пліній Молодший («Листи»), «завжди є можливість читати, однак не завжди — можливість слухати. До того ж живий голос набагато сильніше, як-то кажуть, зворушує.

12.2. Юридичні афоризми римського права[140]
А

1. Accessio cedit rem principali.

(акцессіо цедіт рем прінсіпалі)

Придаток поділяє долю головного.

Принадлежность следует судьбе главной вещи.

2. Accusatio.

(еккузаціо)

Обвинувачення в кримінальних справах.

Обвинение в уголовных делах.

3. Actio in personam.

(акціо ін персонам)

Зобов’язальний (особистий) позов із зобов’язання. Обязательный (личный) иск из обязательства.

4. Actio in rem.

(акціо ін рем)

Речовий позов.

Вещный иск.

5. Actor sequitur forum rei.

(актор секвітур форум рей)

Позивач звертається до суду за місцем проживання відповідача.

Истец обращается в суд по месту жительства ответчика.

6. Actore non probante reus absolvitur.

(акторе нон пробачте реус абсольвітур)

Якщо позов не доведено, відповідач звільняється.

При недоказанности иска ответчик освобождается.

7. Ad absurdum.

(ад абсурдум)

До безглуздості.

До нелепости, до абсурда.

8. Ad hoc.

(ад гок)

Для данош випадку, для цієї мети (положення, спеціально придумане для обґрунтування окремого рішення, окремого випадку).

Для специального (данного) случая, для специальной цели.

9. Ad acta.

(ад акта)

«До справи» (прилучити, приєднати).

«К

Відгуки про книгу Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: