Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю - Арі Турунен

Після смерті Деметрія колекцію бібліотеки доручили талановитому організаторові Каллімаху з Кирени. Сувої папірусу були розподілені за різними категоріями. Їх розділяли на «книги» (якими ми їх знаємо сьогодні), згідно зі стандартними розмірами сувою. Каллімах здійснив колосальну роботу, створивши перший бібліотечний каталог (Pinakes). У ста двадцяти свитках було впорядковано критичний і біографічний реєстр авторів, чиї праці були зібрані в Александрійській бібліотеці. Хоча каталог було пізніше втрачено, він залишався довідником з грецької літератури аж до часів Візантійської імперії.

Поступово було створено граматику з розділовими знаками та знаками наголосу. Систему наголосу винайшов дослідник бібліотеки Аристофан Візантійський. Він належав до групи лінгвістів і поетів, завданням яких було копіювати та записувати всі створені до того часу твори грецької літератури та реконструювати написання оригіналів текстів.

У бібліотеці працювало багато перекладачів. Грецькою було перекладено п’ять перших книг Тори, іудейського Старого Заповіту, а зрештою і весь Старий Заповіт, Септуагінту.

Каллімах наголошував, що слід уникати наслідування майстрів минулого, адже новий час потребує нової літератури. Третій завіду­вач бібліотеки, Аполлоній Родоський, був одним з таких нових літературних талантів. Він написав твір «Ясон та Аргонавти» — можливо, найвідоміший роман еллінської епохи.

Птолемеї колекціонували тексти як одержимі. Було зібрано багато ієрогліфічних творів часів жерців Стародавнього Єгипту. Вдалося придбати також бібліотеку Аристотеля в повному обсязі. Крім Греції, книжки закуповували у Вавилонії та Індії. Птолемей ІІІ Евергет особливо захоплювався «позичанням» праць для копіювання та перекладу. Часто назад повертали копію, а оригінал залишався в Александрії, як це сталося з творами Еврипіда, Есхіла, Софокла. У деяких джерелах зазначається, що під час своєї зупинки в місті всі судна були зобов’язані пред’явити колекцію текстів для копію­вання.

За часів розквіту в бібліотеці налічувалося, напевно, більше півмільйона папірусних сувоїв. Більшість із них містила понад один твір. За ініціативи Птолемея ІІІ у 235 р. до н. е. у храмі Серапіса було засновано дочірню бібліотеку, де зберігалися сорок тисяч нових згортків. Дві Александрійські бібліотеки разом становили собою найбільше сховище знань, створене людством до того часу.

Завдяки бібліотеці, поетам і лінгвістам, Александрія перетворилася на центр транспортування та продажу книжок. Копіювання творів класиків полегшувало те, що Єгипет був монополістом у виробництві папірусу. Александрія видавала книжки на експорт і конкурувала з іншим містом бібліотек Пергамом.

Птолемей ІІ не був прибічником миру, проте не був і царем-воїном. Як і його батько, він вирізнявся дипломатичною майстерністю та допитливим характером. За часів його правління дослід­ження у Мусейоні поширилися з філософії та літератури на математику та природничі науки. Було сформовано synodos, групу з 30—50 високоерудованих чоловіків, які мали доступ до бібліотеки. Члени синодоса мали особливий статус: вони не платили податки і могли жити у царському кварталі безкоштовно. Заробітну плату їм виплачував цар. Така практика зберігалася аж до часів Римської імперії.

Евклід написав свій класичний твір Stoikhea («Початки») за часів правління Птолемея І. Це був один із найвизначніших підручників з математики. «Початки» складалися з тринадцяти книжних сувоїв. В одному з них розглядалися ірраціональні числа, тобто числа, які не можна подати у вигляді дробів або співвідношень. Евклід вводить таке поняття, як аксіома: істина, що вірна сама по собі і на основі якої можна робити логічні висновки. Аксіоми сформували принципи геометрії. Евклід представив засновані на аксіомах доведення. Базуючись на них, Архімед довів, що площа круга дорівнює числу «пі», помноженому на радіус у квадраті. Йому також вдалося обчислити число «пі» з вражаючою точністю.

Евклід був безкомпромісним поборником науки. Подейкують, що одного разу, коли Птолемей запитав, чи є коротший шлях до опанування основ геометрії, Евклід без вагань відповів, що до геометрії немає царських шляхів.

Аристарх Самоський (310—230 до н. е.) був постійним відвіду­вачем обсерваторії Мусейону і провів багато ночей, милуючись тут ясним зоряним небом. Він вірив, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця. Аристарх намагався оцінити відстані до Сонця та Місяця. За допомогою тріангуляції він визначив, що Сонце знаходиться на більшій відстані від Землі, ніж Місяць. Також він дійшов висновку, що Сонце значно більше за Землю. Аристарх стверджував, що зміна дня і ночі відбувається через обертання Землі навколо своєї осі. Александрія була гарним прикладом того, як атмосфера відкритості та допитливості надихає на дослідження світу під новим кутом зору. У Аристарха та Птолемея ІІ був спільний учитель Стратон, який проголосив, що Всесвіт не потребує божественного пояснення. Є лише природа, яку можна пояснити за допомогою спостережень, вимірювань і дослідів.

Найвідоміший учений доби Античності із Сіракуз Архімед листувався з Ератосфеном і, ймовірно, зустрічався з ним в Александрії, де навчався деякий час. Архімед прибув до Александрії і досліджував тут розливи Нілу.