Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю - Арі Турунен

Деметрій здобув у Афінах неабиякої слави мислителя та політика, захисника свободи і демократичного законодавства, що критикував зарозумілість влади. За його словами, молоді люди повинні поважати вдома своїх батьків, за межами будинку — перехожих, наодинці — самих себе. Цей «славетний муж», за визначенням історика Діогена Лаертського, всіляко інтелектуально та морально підтримував Птолемея у досягненні його мети зробити Александрію центром античного світу.

Те, що Птолемей захоплювався науками, пояснюється його походженням. Батьком Птолемея був македонський аристократ Лагус. Аристократичне походження дало хлопчикові змогу здобути освіту при дворі македонського царя Філіпа II. Птолемей став другом сина Філіпа II Александра Македонського і вірогідно відвідував разом із ним уроки вчителя на ім’я Аристотель.

Птолемей хотів побудувати велич Александрії на вченості, і Аристотель, звичайно ж, став його наставником у цій справі. Джастін Поллард і Говард Рейд у своїй книжці наголошують, що в Александрії було створено основи новітнього погляду на світ, де реальність не намагаються уявити лише під одним кутом зору: у місті стрімко розвивалися математика та природничі науки, філософія та література.

Платон стверджував, що існує три види знань: практичне, творче та теоретичне. Практичним знанням є, наприклад, будівництво корабля, творчим — виконання музики, а теоретичним — геометрія та астрономія. Платон уважав, що всі вони однаково необхідні, і саме цей погляд, на думку Полларда та Рейда, захопив Птолемея та надихнув його побудувати місто, де цінувалися всі види знань.

Аристотель шанував свого вчителя Платона, проте побудував власне вчення більшою мірою на досвіді, ніж на розмірковуванні. Він був надзвичайно допитливим і набув слави філософа, що прагнув досконально вивчати все, варте пізнання. Аристотель першим класифікував різні галузі знань, а саме математику та біологію як окремі дисципліни. Лікей Аристотеля був першим дослідним інститутом, де дослідники співпрацювали та записували власні досягнення. Аристотель першим у світі заснував дослідну бібліотеку та створив систематизовану колекцію, якою могли користуватися всі його колеги.

Деметрій вирішив іще більше розвинути ідею Аристотеля, оскільки бачив, як багато втілюється в Лікеї. Він запропонував Птолемеєві зібрати всю літературу світу в одному місці, де зберігалися б копії всіх творів, наявних на той час. Ні більше, ні менше. Так можна було б здобути відомості про різні народи, їхню історію, звичаї та географію. І, можливо, світове панування. Птолемей надихнувся цією ідеєю, розуміючи, що знання — це сила.

Дуже швидко полиці палацу почали заповнюватися сувоями папірусу, так народжувалося нове явище: книжкові полиці почали називати словом bibliothēkē. Настав час шукати краще за палац місце для зберігання книг. Деметрій запропонував побудувати в центрі міста присвячений музам Мусейон — храм богинь поезії, музики, танцю та науки. Інакше кажучи, музей. У музеї, крім зібрання книжок, надавалася можливість учитися та здійснювати наукові дослідження. Тут практикуючий мислитель міг би вільно подавати свої думки та випробовувати їх на практиці. Мусейон мав стати інститутом, що кине виклик панівному положенню Афін.

Звичайно, не можна з впевненістю сказати, наскільки сильно філософія Аристотеля впливала на Птолемея. Утім, він фінансував найбільшу в світі бібліотеку та музей, пестив таланти й утілював те, що Аристотель назвав би доброчесним життям. На думку Аристотеля, дія (praxis) сама по собі повинна приносити задоволеність. Практикувати слід із розумом і з допомогою чеснот. Серед моральних чеснот — хоробрість, стриманість і великодушність, серед інтелектуальних — мудрість, що спрямовує етичну поведінку, і кмітливість, що виявляється у наукових дослідженнях і пошуках.

Птолемей доручив Деметрію започаткувати бібліотеку, і той присвятив всі свої сили цій справі як справжній шанувальник книжок. У стінах бібліотеки було влаштовано ніші для папірусних згортків. Там було принаймні десять великих кімнат, кожна з яких була присвячена певній галузі знань. Окремі кімнати були відведені під риторику, театр, поезію, астрономію та математику. Як бібліотека, так і музей були розділені на відділення. У менших кімнатах бібліотеки дослідники могли спокійно працювати або брати участь в обговореннях.

Географ та історик Страбон розповідає, що Мусейон в Александрії мав склепінчасті коридори з нішами та сидіннями. Там була велика їдальня для членів музею, що також мешкали неподалік. Там було багато різноманітних будівель, обсерваторія, зоопарк і ботанічний сад, лекційні зали, сполучені між собою склепінчастими переходами.

Птолемей помер у 283 р. до н. е., лише за два роки до того, як музей і бібліотека були завершені. Деметрій помер трьома роками пізніше в результаті нещасного випадку, від укусу ядовитої змії. Він перебував тоді під домашнім арештом, оскільки розсердив сина та наступника Птолемея, Птолемея II. Деметрій зробив класичну помилку радника, порадив поставити не на того коня. Він рекомендував Птолемеєві обрати спадкоємцем іншого сина, і Птолемей ІІ не міг цього пробачити. За іронією долі найвизначніший стратег елліністичної епохи помер як відлюдник, виснажений і залишений напризволяще друзями. Відомий його вислів: «Коли у тебе все добре, справжні друзі прийдуть до тебе лише на запрошення, у важкі часи вони прийдуть самі».

Утім, Птолемей ІІ був заступником культури. Він відвідував лекції у Мусейоні, був щедрим захисником учених, розширив біб­ліотеку та власне Мусейон.

Навряд чи у будь-якому іншому місті поважали бібліотекарів так, як в Александрії. Доглядач бібліотеки Мусейону був одночасно радником