Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован
Г. Майореску
* * *
Якою великою є перевага живого слова перед написаним! Люди зачаровуються жестом, голосом, усією навколишньою обстановкою... Якщо вони хоч трохи прихильні до мовця, вони спочатку захоплюються, а потім уже прагнуть зрозуміти, що він говорить... У письменника немає таких палких прихильників: його твір читають у вільний час у селі чи в тиші кабінету; люди не збираються разом, щоб йому аплодувати... хоч би якою гарною була його книга, її читають із упередженою думкою, що вона є посередньою... це не звуки, які тануть у повітрі й забуваються: що написане, того не зітреш.
Ж. Лабрюйєр
* * *
Мабуть, в усне мовлення можна вкласти ще тонший смисл, ніж у писемне.
Ж. Лабрюйєр
* * *
Животворне слово людини справляє на нас таку дію, яку не справляють ні книги, ні роздуми; воно сильніше вражає душу, глибше вкорінює в неї враження.
С. Пелліко
* * *
Писемне слово... все ж більше абстрактне й обмежене, менш вільне ніж усне, якому всю його вагомість може надати безпосередньо присутня особа.
Л. Фейербах
* * *
Написане слово — це бідняк, який пробиває собі шлях у світ власними зусиллями, у той час як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендаціям її світлості княгині фантазії та її камердинерів — очей та вух.
Л. Фейербах
* * *
Чимало скарбниць у світі відкривається, як Сезам казкового Алі-Баби, словесним ключем.
Ван-Дайк
* * *
Усне мовлення — одне з найсильніших знарядь людини... Між книгою прочитаною і книгою переказаною немає ніякої різниці в ідеях; але ці ідеї, які виходять із вуст натхненної ними людини, доходять до мозку натовпу за допомогою вуха, яке є широкою дорогою до чуття... Слово вимовлене має значення переважно апостоличне: його бачать, його відчувають, воно є животрепетним і схоплюється цілком, просякнуте враженнями й поступом людського духу.
П. Мантегацца
* * *
Слово — єдине, що буде жити вічно.
Гезлітт
* * *
Немає нічого сильнішого за слово.
Менандр
* * *
Ти постарайся знайти більше, ніж сказане в словах.
Овідій
* * *
Бесіда — мистецтво, в якому суперником людини виступає усе людство.
Емерсон
Гнучкий язик людини: промов у ньому — край непочатий. Царство словесне невичерпне в усіх напрямах.
Гомер
10.4. Про побудову промови. Композиція виступу[129]У чому полягає мистецтво промов: вони не повинні бути ні довгими, ні короткими, але в міру.
Платон
* * *
Тільки розробка предмета робить промову захоплюючою: адже пізнати самі предмети зовсім не складно. Отже, що ж є надбанням мистецтва? Створити вступ до промови, причому повернути слухача, збудити його увагу й підготувати його до своїх повчань, викласти справу коротко та ясно, щоб усе в ній було зрозумілим; обґрунтувати свою точку зору та спростувати протилежну і зробити це не хаотично, а за допомогою такої побудови окремих доказів, щоб загальні наслідки випливали із часткових доказів; нарешті, замкнути все це запальником або заспокійливим висновком.
Цицерон
* * *
Бо у промові повинне бути те саме, що буває у тілі людському, яке має свої істинні забарвлення від гарної своєї будови.
Ш. Роллен
* * *
Бійся одразу переходити до справи, якщо слухачі щось мають проти неї: щоб ліквідувати упередження, потрібні деякі непрямі шляхи, як потрібні зм’якшувальні припарки перед втиранням мазі.
Ф. Бекон
* * *
Форма, в яку одягнені думки оратора, збуджує увагу й захоплення натовпу.
Ф. Честерфілд
* * *
Як правило, людина здатна сприймати таку промову, тривалість якої в середньому становить три чверті години, після цього сприйняття падає. Починаючи з цього моменту, плюс, якого домігся оратор, нестримно перетворюється у мінус, і оратор повинен радіти, якщо при перевищенні середньої тривалості промови плюс і мінус ще знаходяться у стані рівноваги.
Вступ до ораторської промови є те саме, що для тіла людського голова. Вступ є найпомітнішою і найвідчутнішою частиною: його слухають з більшою уважністю, він привертає або відволікає увагу слухачів.
Часто, якщо вступ красномовний, слухачі у таке приходять засліплення, що огріхи в інших частинах промови ніким не бувають помічені;
