Новітнє вчення про тлумачення правових актів - Колектив авторів

прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити пеню, то диспозиція правової норми, що встановлена ч. 1 ст. 229 ГК, є ширшою також у тій частині, що передбачає сплату боржником штрафних санкцій (будь-яких, а не тільки пені). Ця колізія мала б вирішуватись на користь ч. 1 ст. 229 ГК (оскільки правова норма, яка виявляється при тлумаченні ч. 2 ст. 343 ГК і відповідно до якої інші штрафні санкції за прострочення платежу не застосовуються, не може застосовуватись усупереч правовій нормі, яка текстуально закріплена в ч. 1 ст. 229 ГК). Лише зазначення в ч. 1 ст. 229 ГК на те, що боржник, який порушив грошове зобов’язання, зобов’язаний «сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами», позбавляє цю норму ознаки прямої дії, а отже, — і здатності конкурувати з правовою нормою, яка логічно закріплена в ч. 2 ст. 343 ГК, виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного і відповідно до якої інші штрафні санкції, крім пені, за порушення грошового зобов’язання не можуть застосовуватись.

3. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК учасники господарського товариства мають право «одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом». Згідно з абзацом четвертим ч. 1 ст 88 ГК учасники господарського товариства мають право «одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо». Сфера дії правової норми, що встановлена п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК, повністю співпадає із сферою дії правової норми, що передбачена абзацом четвертим ч. 1 ст. 88 ГК. Диспозиції цих двох правових норм є різними і співвідносяться як рід і вид: абзац четвертий ч. 1 ст. 88 ГК встановлює вкрай обмежений перелік інформації, на отримання якої має право учасник господарського товариства, доповнюючи цей перелік словом «тощо». Цим словом перелік інформації дещо розширюється, але неістотно, бо слово «тощо» означає «інше, що може бути поставлене в цей ряд». П. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК передбачає надання будь-якої інформації про діяльність товариства. За відсутності будь-якого зазначення в цьому законодавчому положенні на види інформації її коло має визначатись принципами добросовісності, справедливості та розумності. Що стосується зазначення на порядок, встановлений установчим документом, то, по-перше, процедура (порядок) не можуть блокувати можливість реалізації суб’єктивного права, а по-друге, реалізація права не може блокуватись відсутністю порядку. Отже, коло інформації, яка має надаватись учасникам господарських товариства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК, є значно ширшим, ніж коло інформації, яка має надаватись згідно абзацу четвертому ч. 1 ст. 88 ГК.

Колізія між правовими нормами, про які йдеться, вирішується за допомогою висновку від протилежного, який слід зробити із диспозиції правової норми, що текстуально закріплена в абзаці четвертому ч. 1 ст. 88 ГК. У такий спосіб виявляється логічно закріплена у цьому законодавчому положенні правова норма, відповідно до якої учасник господарського товариства не має права на отримання інформації, не вказаної в абзаці четвертому ч. 1 ст. 88 ГК. Але такі правові норми не можуть застосовуватись усупереч текстуально закріпленим правовим нормам. У даному випадку правова норма, виявлена при тлумаченні абзацу четвертого ч. 1 ст. 88 ГК за допомогою висновку від протилежного, не може застосовуватись усупереч правовій нормі, яка текстуально закріплена в п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК. Отже, учасник господарського товариства має право на отримання інформації про діяльність товариства, не тільки тієї, на яку зазначається в абзаці четвертому ч. 1 ст. 88 ГК, а й тієї, що входить до кола інформації, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК.

§ 72. Використання висновку від протилежного для вирішену колізій між текстуально закріпленими правовими нормами, сфери дії яких частково співпадають, а диспозиції є різними, у тому числі співвідносяться як рід і вид, і сумісними

Для вирішення колізій між текстуально закріпленими правовими нормами, сфери дії яких частково співпадають, а диспозиції є різними і сумісними, слід зробити висновок від протилежного із диспозиції кожної із таких правових норм, виявити у такий спосіб правові норми, що є несумісними з конкуруючими текстуально закріпленими нормами. При цьому правові норми, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, не можуть застосуватись усупереч текстуально закріпленим правовим нормам. Отже, у зоні співпадання сфер дії текстуально закріплених правових норм будуть застосовуватись обидві текстуально закріплені правові норми.

1. Нездатність правових норм, що логічно закріплені в нормативно-правових актах, виявляються за допомогою висновку від протилежного при тлумаченні нормативних положень, що не містять слів «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як», конкурувати з іншими правовими нормами обумовлена логічно. Справа в тому, що в текстах нормативних положень встановлюються диспозиції правових норм (права та обов’язки учасників відповідних відносин) і умови, за яких ці диспозиції діють (гіпотези відповідних правових норм). Якщо висновок від протилежного робиться із диспозиції правової норми, то в тексті відповідного законодавчого положення йдеться про одні права та обов'язки, а за допомогою висновку від протилежного виявляться диспозиція правової норми, згідно якої у учасників відносин немає інших прав та обов’язків, тобто законодавець був зосереджений над одними правами та обов’язками, а суб’єкт тлумачення зробив висновок про інші права та обов’язки. Так, у ст. 886 ЦК, що присвячена відповідальності замовника за договором будівельного підряду (згідно заголовку цієї статті) законодавець веде мову про обов’язки сплатити неустойку і відшкодувати збитки. За допомогою висновку від протилежного ми робимо висновок про те, що замовник не несе будь-якої іншої цивільно-правової відповідальності (крім тієї, на яку зазначається у ст. 886 ЦК). Нетрудно помітити, що в тексті ст. 886 ЦК йдеться про два види відповідальності замовника — про сплату неустойки і відшкодування збитків. За допомогою висновку від протилежного ми вивели дію ст. 886 ЦК за межі неустойки і збитків і стали думати над можливістю чи неможливістю застосувати інші заходи відповідальності. З урахуванням того, що обов’язки замовника за договором будівельного підряду переважно є грошовими, треба вирішити питання про можливість чи неможливість застосування до замовника за договором будівельного підряду, зокрема заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК.

При цьому не можна не помітити, що як узагалі, так і